Анотація до роботи:

Карпенко В.Є. Методологічна роль гуманістично-ноосферної концепції у розв’язанні глобальних проблем сучасності. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.09 – філософія науки. – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. – Чернівці, 2008.

Дисертаційне дослідження присвячено цілісному осмисленню методологічної ролі гуманістично-ноосферної концепції в розв’язанні глобальних проблем сучасності на постнекласичному етапі розвитку науки. На основі аналізу сутності й змісту гуманістично-ноосферної концепції обґрунтовано її парадигмальний потенціал як системи теоретичних, методологічних і аксіологічних настанов розв’язання глобальних проблем. Експліковано основні закономірності формування ноосфери, виходячи з філософсько-теоретичного ядра гуманістично-ноосферної концепції як методологічної основи. Доведено, що систему теоретико-методологічних принципів гуманістично-ноосферного підходу в глобалістиці утворюють фундаментальні положення синергетики, філософії нанонауки, етики науки і філософії техніки. Визначено шляхи розв’язання планетарної кризи, концептуалізовані в межах гуманістично-ноосферного підходу, й показано їх системний характер. Здійснено прогноз основних тенденцій еволюції глобальних проблем людства в умовах глобалізації, що доводить необхідність вибору соціумом гуманістично-ноосферної стратегії розвитку.

У дисертаційному дослідженні обґрунтовано методологічну роль гуманістично-ноосферної концепції в розв’язанні глобальних проблем сучасності на постнекласичному етапі розвитку науки.

На шляху до досягнення цієї мети першим етапом є виявлення основних історичних передумов і теоретико-методологічних основ формування сучасної гуманістично-ноосферної концепції. Показано їх системний характер і доведено провідну роль у генезі цієї концепції тези, що людина є фундаментальним чинником універсальної еволюції. Ноосфера – це інтегрована сфера відповідальності людини за коеволюцію соціуму і середовища його існування.

На основі аналізу сутності й змісту гуманістично-ноосферної концепції визначено її сучасну інтерпретацію та показано парадигмальний потенціал гуманістично-ноосферних ідей. Ця концепція постає системою філософських поглядів на сутність і закономірності формування інтегрованої сфери відповідальності людини за коеволюцію суспільства і природи з урахуванням загальнолюдських гуманістичних цінностей.

Експліковано основні закономірності формування ноосфери, виходячи з філософсько-теоретичного ядра гуманістично-ноосферної концепції як методологічної основи: а) коеволюційний характер еволюції біосфери і соціуму; б) наукомісткі технології як детермінований чинник коеволюції природи і суспільства; в) переважання конструктивної ролі потенціалу техносфери над деструктивною; г) стабілізація приросту чисельності населення Землі на прийнятному для ноосферогенезу рівні; д) здійснення подальшої внутрішньовидової еволюції Homo sapiens, зміщеної у сферу свідомості; е) формування нового світогляду на основі гуманістично-ноосферної концепції та принципу коеволюції.

Обґрунтовано тезу, що глобалізована інформаційна цивілізація, що формується, має достатній потенціал для виходу людства на новий гуманістично-ноосферний атрактор еволюції. Аргументовано необхідність усвідомленого вибору людством стратегії ноосферогенезу, шляхів її реалізації, виходячи з принципу коеволюції природи і суспільства.

Феномен глобалізації є однією з фундаментальних характеристик нашого часу. Взаємозалежність процесів ноосферогенезу і глобалізації приводить до висновку, що глобалізація є передумовою об’єднання зусиль світової спільноти з метою розв’язання глобальних проблем, а, отже, й ноосферогенезу. Згідно з нашим визначенням гуманістично-ноосферної концепції, можна дійти висновку, що глобалізація є невід’ємним складником ноосфери.

Виходячи з аналітичного поділу компонентів глобалізації на необхідні та варіативні, ми віднесли до перших ті, що не мають потенціалу для якісних змін у межах глобалізаційного вектора еволюції людства, хоча й допускають коливання своїх кількісних показників. Як варіативні ми визначили компоненти, які мають потенціал не тільки для кількісних, а й для якісних змін. Сучасна гуманістично-ноосферна концепція слугує методологічною базою для корекції варіативних компонентів глобалізації, що є джерелом загострення глобальних проблем. Отже, доведено, що феномен глобалізації є провідним детермінуючим чинником розвитку ноосфери. Обґрунтовано необхідність прийняття гуманістично-ноосферної стратегії розв’язання суперечностей глобалізації.

Проаналізовано основні наукові напрями, які становлять інтегральну методологічну основу гуманістично-ноосферної концепції на постнекласичному етапі розвитку науки. Доведено, що систему теоретико-методологічних принципів гуманістично-ноосферного підходу в глобалістиці утворюють фундаментальні положення синергетики, філософії нанонауки, етики науки і філософії техніки.

Визначено основні шляхи розв’язання планетарної кризи, концептуалізовані в межах означеного підходу. Показано системний характер цих шляхів і здійснено прогноз основних тенденцій еволюції глобальних проблем людства в умовах глобалізації, що доводить необхідність вибору соціумом гуманістично-ноосферної стратегії розвитку.

Здійснене дослідження методологічної ролі гуманістично-ноосферної концепції в розв’язанні глобальних проблем сучасності не вичерпує всієї складності цієї проблеми. Автор розуміє, що не всі можливості цієї концепції розкриті достатньою мірою. Наприклад, проблеми філософсько-методологічної деталізації окремих аспектів формування ноосфери, інтеграції на основі гуманістично-ноосферної концепції досягнень футуристичних ідей технократизму та біоцентризму тощо можуть стати предметом окремих досліджень.

Список наукових праць,

опублікованих автором за темою дисертації

1. Карпенко В. Ноосфера: чи можливий консенсус? /Віталій Карпенко //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 264-265. Філософія. – Чернівці: Рута, 2005. – С. 117-120.

2. Карпенко В.Є. Сутність глобалізації: за і проти? /В.Є. Карпенко //Філософські науки: Збірник наукових праць. – Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2005. – С. 185-190.

3. Карпенко В.Є. Роль науки та філософії у розв’язанні глобальних проблем /В.Є.Карпенко //Філософські науки: Збірник наукових праць. – Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2006. – С. 75-81.

4. Карпенко В.Є. Глобалізація та майбутнє людства /В.Є. Карпенко //Практична філософія. – 2006. – № 3. – С. 110-114.

5. Карпенко В. Перспективи сучасного ноосферогенезу /Віталій Карпенко //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 309-310. Філософія. – Чернівці: Рута, 2006. – С. 114-119.

6. Карпенко В.Е. Методологический потенциал современного ноосферного подхода для разрешения глобальных проблем /В.Е.Карпенко //Філософські науки: Збірник наукових праць. – Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2007. – С. 93-101.

7. Карпенко В. Гуманістично-ноосферна концепція: ретроспективний аналіз /Віталій Карпенко //Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 350-351. Філософія. – Чернівці: Рута, 2007. – С. 126-130.

8. Карпенко В.Є. Гуманістично-ноосферний підхід – стратегія розв’язання глобальних проблем /В.Є. Карпенко //Філософські науки: Збірник наукових праць. – Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2008. – С. 29-37.

9. Карпенко В.Є. Роль науки у вирішенні глобальних проблем /В.Є.Карпенко //Наука. Синергетика. Освіта: Тези виступів учасників Міжнародної наукової конференції, 22-23 вересня 2005 р. – Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2005. – С. 27-29.

10. Карпенко В. Ноосфера: чи можливий консенсус концепцій? /Віталій Карпенко //Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості: Матеріали наукової конференції, 20-21 жовтня 2005 р. – Чернівці: Рута, 2005. – С. 79-81.

11. Карпенко В.Є. Роль феномена глобалізації в еволюції людства /В.Є.Карпенко //Політологічні, соціологічні та психологічні виміри перехідного суспільства: як зробити реформи успішними: Збірник матеріалів Третьої міжнародної наукової конференції, 22-24 червня 2006 року. – Суми: СумДУ, 2006. – Т. 1. – С. 49-52.

12. Карпенко В. Ноосферний потенціал людства та біосфера /Віталій Карпенко //Філософія гуманітарних наук: актуальність і перспективи розвитку: Матеріали наукової конференції, 5-6 жовтня 2006 р. – Чернівці: Рута, 2006. – С. 106-110.

13. Карпенко В.Є. Ноосферний підхід як парадигма розв’язання глобальних проблем /В.Є.Карпенко //Матеріали наукової конференції за підсумками науково-дослідної і науково-методичної роботи кафедр Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка у 2006 р. – Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2007. – С. 86-87.

14. Карпенко В.Є. Суспільство знань: ноосферний аспект змісту освітніх програм /В.Є.Карпенко //Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 18-19 квітня 2007 р. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2007. – С. 13-16.