Вихідним пунктом дослідження методологічних основ реструктуризації підприємств залізничного транспорту стало розуміння необхідності методичного забезпечення процедур прийняття рішень щодо реструктуризації в умовах збереження ролі держави як основного власника на залізничному транспорті. На базі аналізу змісту реструктуризації та проведених досліджень методичних підходів реструктуризації залізничної галузі отримано наступні результати: 1. Визначено предмет, об’єкти, інструменти реструктуризації. Отже, реструктуризація, це (за сутністю) — фундаментальне переосмислення та радикальна зміна організаційної структури і системи управління з метою оздоровлення фінансово-економічного, технологічного, соціально-кадрового, адміністративного середовища господарюючого суб’єкту шляхом оновлення господарських процесів. 2. Призначення реструктуризації полягає в тому, щоб максимально продовжити фазу ефективного розвитку та зрілості, тобто період процвітання підприємства. Це дає підставу стверджувати, що реструктуризацію слід розглядати не як тимчасовий захід, а як постійно відновлюваний проект. Сутність такого проекту міститься у перегляді змісту робочих процедур, господарчих процесів підприємства, оновлення адміністративної структури підприємства. 3. До реструктуризації можуть вдаватися не тільки підприємства, прогнози діяльності яких є несприятливі, але і благополучні, швидко зростаючі та активні організації. Такий підхід використано як підґрунтя концепції видів “стратегії реструктуризації”, виходячи з уявлення про “життєві цикли” підприємств, а саме: реструктуризації розвитку, реструктуризації, що запобігає економічному спаду, антикризової реструктуризації. 4. На матеріалах з реструктуризації вугільної, залізничної та ін. галузей обґрунтовано, що реструктуризаційні процеси несуть в собі галузеві особливості, зумовлені формою та змістом технологій, стратегічним значенням галузі для народногосподарського комплексу держави. Доведено необхідність опрацювання галузевої методики реструктуризації для економіко-організаційного забезпечення реалізації Програми реструктуризації на залізничному транспорті, оскільки позагалузеві методичні підходи не відповідають меті збереження ролі держави як основного власника на залізничному транспорті. 5. Методичні витоки дослідження стратегій реструктуризації підприємств залізничної галузі вміщують: методи реінжинірінгу бізнес-процесів, прийоми антикризового управління, моделювання реструктуризації, теорію стратегії реструктуризації, теорію фірми, статистичну сукупність “чиста галузь”, інформаційні економічні системи підтримки прийняття рішень. Це дозволяє провести послідовне вивчення діяльності окремих підприємств та галузі на предмет проведення реструктуризації, тобто реструктуризаційне дослідження. 6. Зміст логіки реструктуризаційного дослідження розкривається через його складові елементи: визначення змісту і структури господарських процесів, системи показників, що відбивають параметри функціонування підприємств залізничної галузі в економічному середовищі; діагностику стану підприємства; обрання за рівнем економічного стану підприємства відповідної стратегій реструктуризації; узгодження по підприємствах обсягів і напрямків діяльності з ресурсами, що їх забезпечують. Прийоми РД обираються відповідно до його стадій: підготовчої, інспекційної, технологічної та результативної. Концепція інформаційного супроводження реструктуризаційного дослідження підприємства залізничного транспорту базується на моделі інформаційних потоків та на існуючій системі звітності підприємства і має певні ознаки: документ, проблематика, місце і виконавець, періодичність складання. 7. Характеристика сучасного економіко-організаційного стану підприємства розкривається через систему показників, які відображають вплив внутрішніх та зовнішніх факторів. Її мета — формування висновків про доцільність реструктуризації та її варіант (стратегію). Це положення концепції дає виділення декількох комплексних показників, які досить повно відображають економічні властивості підприємств галузі. 8. По комплексних показниках впливу зовнішнього і внутрішнього середовища обгрунтовано елементи економічної стратегії підприємства, які повно розкривають взаємозв’язки підприємства з усіма його контрагентами. Економічна стратегія підприємства належить коригуванню через реалізацію стратегії реструктуризації. Для підприємств по ремонту рухомого складу, які обрано об’єктом апробації методики, отримано підтвердження пріоритетності таких складових економічної стратегії: ресурсна, товарна, стратегія мотивації персоналу, стратегія контрактації. 9. Розподіл підприємств по групах за комплексними показниками дозволяє запропонувати підприємствам окремої групи відповідну стратегію реструктуризації. Дослідження показало, що електромеханічні заводи об’єднання входять до однієї групи з низькими показниками ефективності використання ресурсів і мотивації персоналу, тому для них актуальною є антикризова реструктуризація. 10. По результатах проведеного дослідження запропоновано математичну модель кількісного прогнозу економічного становища стержневого виробництва окремого підприємства і виділених з нього ділянок. Цільовою функцією задачі є величина показника забезпеченості і використання довгострокових ресурсів, яка максимізується. | 