Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Архітектура / Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури


3. Бевз Микола Валентинович. Методологічні основи збереження та регенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст (на прикладі Західної України): дис... д-ра архітектури: 18.00.01 / Харківський держ. технічний ун-т будівництва та архітектури. - Х., 2004.



Анотація до роботи:

Бевз М.В. Методологічні основи збереження та реґенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст (на прикладі Західної України). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора архітектури. Спеціальність 18.00.01 – Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури. – Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури, Харків, 2004.

У дисертації розроблено методологічні засади збереження та реґенерації архітектурно-розпланувальних заповідних районів історичних міст. Дослідження проведено на прикладі історичних міст західноукраїнського реґіону. Показано актуальність робіт з реґенерації (містобудівної реставрації) для практики збереження та відтворення цінних архітектурно-розпланувальних комплексів історичних міст України. Опрацьовано критерії оцінки пам’яткових містобудівних комплексів. Розроблено еволюційну систематизацію архітектурно-розпланувальних та функціональних комплексів західноукраїнських міст. Розроблено аналітичні (інвентаризації, ідентифікації, верифікації, багатокритеріальної оцінки, паспортизації) та синтезуючі (ревалоризації, реабілітації, музеєфікації) методики робіт з реґенерації історичних містобудівних комплексів. Визначено принципи та методи науково-проектних робіт з реґенерації. Сформовано методологічні основи і проектно-праксеологічну модель проектної діяльності для збереження та реґенерації історичних міст. Запропоновано новий алгоритм вирішення науково-проектних завдань зі збереження та реґенерації, враховуючи нові соціально-економічні умови.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і подано вирішення наукової проблеми збереження і реґенерації заповідних архітектурних комплексів в історичних містах:

1. Обгрунтовано, що поширення нового напряму з реґенерації історичних містобудівних комплексів зумовлено об’єктивними факторами розвитку теорії та практики містобудування, реставраційної і пам’яткоохоронної науки у руслі сучасних вимог системного, екологічного та культурологічного підходів до вирішення проектних завдань щодо реставрації, спадкового і сталого розвитку історично-цінного містобудівного середовища.

Проведений аналіз існуючого стану історичних міст показав, що практичні потреби та доцільність проведення заходів зі збереження і реґенерації є сьогодні актуальними для більшості з них у звязку з тим, що: а) в історичних центрах міст відсоток втраченої забудови складає в середньому 50-60%; б) кількість будівельних інвестицій постійно збільшується (в т.ч. приватних); в) нові форми власності і землекористування, способи функціональної організації сприяють відтворенню історичних архітектурно-розпланувальних систем. У результаті аналізу заповідних територій історичних міст виявлено, що діюча система охорони пам’яткових містобудівних комплексів є недостатньо розробленою і малоефективною, а роботи з реґенерації гальмуються в першу чергу через відсутність науково-методичного, правового та організаційного забезпечення.

2. Аналіз закордонного досвіду дозволив виявити принципові засади збереження та реґенерації заповідних архітектурних комплексів у ринкових соціально-економічних умовах. На закордонних прикладах розкрито вирішення містобудівних пам’яткоохоронних завдань, починаючи від державних програм зі збереження мережі історичних міст до конкретних прикладів реалізації методики реґенерації.

Визначено сучасні підходи до діяльності зі збереження і реґенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст, які враховують організаційні, правові, реставраційні та архітектурно-містобудівні питання досвіду виконання таких робіт в європейських країнах та відповідають вимогам міжнародних хартій та угод і мають значення для української практики. Вони полягають: а) в містобудівному аспекті розгляду питань реставрації, збереження та відтворення історичного міського середовища; б) в глибокому та деталізованому опрацюванні питань збереження і адаптації історичного міського середовища; в) в поєднанні культурної та економічної ефективностей в діяльності зі збереження та реґенерації містобудівних пам’яткових об’єктів.

3. У результаті аналізу матеріалів з історії західноукраїнських міст визначено:

- закономірності змін їх функціонально-просторової структури, становлення архітектурно-розпланувальних схем, типів міських просторів, композиційні та планіметричні залежності в їх організації;

- характерні етапи і періодизацію розвитку західноукраїнських міст;

- класифікацію історичних функціонально-просторових структур міста, яка характеризується десятьма основними рівнями і розкриває їх зміни, починаючи від протоміст Х ст. до міст середини ХХ ст.;

- класифікацію архітектурно-розпланувальних укладів в розвитку західноукраїнських міст.

Виявлено типологічно-розпланувальні схеми розвитку міст за такими трьома основними етапами: а) долокаційні розпланувальні системи: два типи (нерегулярного та вуличного укладу), які сформували п’ять підтипів розпланування середмість у ХІ–ХІV ст.; б) локаційні розпланувальні системи мали три характерних періоди розвитку: для міст XIV–XV ст. виявлено два типи та чотири підтипи локаційних середньовічних укладів середмість; для міст у ренесансний період XVI–XVII ст. – шість основних типів; у бароковий період для міст XVII–XVIII ст. – три основних типи розпланувальних систем середмість; в) у XIX–XX ст. спостережено появу нових функціональних типів міст (4 розпланувальні схеми – промислових міст, курортів, колоній, військових); розпланувально-архітектурні системи формуються шляхом реконструкцій (три характерних типи) або новими закладеннями (розвинулося три основних типи укладів).

4. На підставі визначених періодизації та класифікації функціонально-просторових структур і архітектурно-розпланувальних міських укладів розроблено історико-містобудівні основи проведення і організації робіт зі збереження та реґенерації заповідних територій в містах, що розкривають:

- методику аналізу архітектурно-розпланувальної системи історичного міста, результатом якої є виявлення історичних містобудівних комплексів, як основного операційного об’єкту дослідницької та проектної стадій робіт;

- стандартні показники, що характеризують різночасові історичні містобудівні комплекси, їх межі та структуру;

- методи і методики робіт з ідентифікації і верифікації історичних містобудівних комплексів;

- методичні засади і способи визначення пам’яткової цінності історичних містобудівних комплексів.

5. Розроблено концептуальну модель категоризації пам’яткової цінності сформованих архітектурно-містобудівних комплексів історичного міста, згідно з яким пропонується виділяти: а) пам’ятки містобудування, як окрему категорію об’єктів культурної спадщини; б) цінні містобудівні комплекси; в) містобудівні комплекси, що формують традиційне міське середовище; г) комплекси історичної фонової забудови. Розроблено методи визначення пам’яткової вартості історичних містобудівних комплексів, враховуючи складне нашарування різнорідних та різночасових елементів міської структури, та базуючись на оцінці їх автентизму. Розкрито поняття автентизму історичного містобудівного об’єкту та визначено його сутність.

6. Визначено ряд основних принципів, що лежать в основі реалізації робіт зі збереження і реґенерації заповідних територій історичних міст:

- збереження і відтворення історичної розпланувальної системи міста;

- відображення композиційно-образної системи міста;

- збереження та відтворення просторово-розпланувального укладу забудови;

- дотримання розпланувальних засад історичної планіметричної системи колишнього міста, або його частини;

- наслідування традиційної функціонально-просторової системи міста;

- живої музеєфікації” у вдосконаленні функціонально-просторової структури історичних заповідних комлексів міста;

- обмеження транспортного руху у межах заповідної території.

7. Розроблено методики науково-проектних робіт з реґенерації заповідних містобудівних комплексів в історичних містах:

- ревалоризації архітектурно-розплановувальної структури заповідних комплексів;

- адаптації складеної функціонально-прострової структури до нових процесів життєдіяльності;

- музеєфікації і експозиції цінних архітектурно-містобудівних та історико-культурних об’єктів в структурі міського середовища.

Сформовані методики враховують виявлені закономірності розвитку функціонально-прострової структури і архітектурно-розпланувальних схем історичних містобудівних комплексів, їх типологічно-просторові, композиційні і планіметричні характеристики. Передбачено можливість універсального застосування запропонованих методик до пам’яткових містобудівних об’єктів різного виду.

8. Для забезпечення реалізації методології збереження і реґенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст спеціально розроблено евіденційну картку історичного міста”. Використовуючи її, пропонується вже на початковому етапі робіт встановлювати охоронні заходи та категорії пам’яток містобудування для реалізації збереження у кожному заповідному комплексі чи місті. Необхідні дані пропонується отримувати в результаті цільової науково-проектної роботи (яка може бути виконана навіть для групи об’єктів) за відносно короткий проміжок часу. Такий метод є ефективнішим від прийнятого сьогодні насамперед тим, що орієнтований не на отримання документації у результаті багаторічного, як правило, перервного містобудівного проектування, а на її розроблення шляхом експертної оцінки підготовленими спеціалістами з охорони пам’яток.

9. Визначено систему критеріїв, яким повинна відповідати діяльність зі збереження та реґенерації історико-містобудівного комплексу як об’єкту культурної спадщини. Запропоновано розрізняти основні групи їх характеристик: а) історично-естетичні; б) архітектурно-містобудівні; в) реставраційні (ступінь унікальності, збереженості та автентизму: розпланувальної системи, просторово-композиційної структури, архітектурно-предметного наповнення середовища).

Запропоновано проводити умовний поділ історичних міст (або їх заповідних комплексів) на три категорії за показником збереженості історичної розпланувальної системи та пам’яткової забудови. Наведено порівняльні характеристики міст за цими показниками. У відповідності з цим пропонується виділяти три рівні завдань з реґенерації архітектурно-розпланувальної системи історичних заповідних комплексів: а) збереження та повного відтворення; б) збереження та фрагментарного відтворенння; в) символічне відтворення та ознакування.

10. Запропоновано методологічні засоби забезпечення науково-проектної діяльності зі збереження і реґенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст, що базуються на:

впровадженні в науково-пролектний процес нового операційного об’єкту історичного містобудівного комплексу”;

системі визначених категорій цінності пам’яткових містобудівних об’єктів;

сформованими положеннями нормативно-правових вимог до видів охоронних заходів та способів робіт на пам’яткових містобудівних об’єктах;

впровадженням евіденційної карти історичного міста як спеціального виду документації, що поєднує дослідну та проектну стадії робіт.

Сукупність запропонованих засобів дає можливість впровадити новий алгоритм ефективного здійснення науково-проектного процесу збереження і реґенерації заповідних комплексів історичних міст в сучасних умовах.

11. Розроблено праксеологічну модель проектно-організаційної діяльності зі збереження та реґенерації заповідних архітектурних комплексів історичного міста, яка визначає доцільну послідовність проведення науково-дослідних, проектних та практичних заходів, універсальні підходи до роботи з різними історичними містобудівними комплексами. Запропонована праксеологічна модель передбачає необхідність: вдосконалення нормативно-правової бази містобудівного проектування відповідно до засад реґенерації і отриманих в дисертації методологічних положень; чіткішу регламентацію розроблення проектів реґенерації у державних нормах стосовно складу містобудівної документації для історичних міст; нової організації науково-проектного процесу, базуючись на потенціалі новоствореної Державної служби охорони культурної спадщини.

Розроблена схема дозволяє насамперед підвищити якість робіт з виявлення, збереження і охорони пам’яткових містобудівних комплексів, а також забезпечує ефективнішу організацію містобудівного проектування історичних міст, що дає прямий економічний ефект.

12. Запропоновані методологічні основи розвивають положення нового напряму збереження і реґенерації заповідних комплексів історичних міст у загальній теорії та практиці вітчизняної архітектури і містобудування. Вони є основою та орієнтовані на створення спеціальних програм для проведення історико-містобудівних досліджень, пам’яткоохоронної діяльності та вдосконалення проектування збереження і реґенерації містобудівних об’єктів як на рівні проектів районного планування у межах реґіонів (з охопленням повного списку історичних міст чи селищ), так і на рівні розроблення документації і нормативів для конкретних міст. Систематизовано та доповнено систему понять і термінів для розкриття діяльності зі збереження і реґенерації історичних міст, пам’яткових архітектурно-розпланувальних характеристик міст і методик розроблених науково-проектних робіт.

Публікації автора:

1. Бевз М. Збереження історико-містобудівної спадщини: актуальні завдання сьогодні // Резерви прогресу в архітектурі та будівництві. Вісник ДУЛП. – № 278. – Львів: ДУ „Львівська політехніка”, 1994. – С. 113–115;

2. Бевз М. Урбаністичні трансформації центральної частини міста Львова у ХІХ–ХХ ст. // Архітектура Галичини ХІХ-ХХ століть. – Львів: ДУ „Львівська політехніка”, 1994. – С. 51-68;

3. Кравцов В., Максимюк Т., Бевз М. О реконструкции садово-паркових комплексов в условиях реконструкции сложившегося ландшафта города // Резервы прогресса в архитектуре и строительстве. Вестник ЛПИ. – Львов: ЛГУ обьед. „Вища школа”, 1981. – № 145. – С. 81–83.

4. Бевз Н.В., Криворучко Ю.И. Потребительская ценность территории общегородского центра // Резервы прогресса в архитектуре и строительстве. Вестник ЛПИ. – Львов: изд-во „Свiт”, 1990. – № 243. – С. 93–95.

5. Бевз М. Містобудівні принципи організації пішохідних зон у центрах великих історичних міст // Резерви прогресу в архітектурі та будівництві. Вісник ЛПІ. – Львів: „Світ”, 1991. – №252. – С. 123–125.

6. Бевз М. Порівняльний аналіз містобудівних параметрів пішохідних зон центрів великих європейських міст // Резерви прогресу в архітектурі та будівництві. Вісник ЛПІ. – Львів: „Світ”, 1992. – № 252. – С. 81–82.

7. Bevz M., Verbovezki J. The centre of Zbarazh (Ukraine) // DHV Speсial Awards. – Amersfort (Holland): DHV Beheer BV, 1992. – P. 8–10.

8. Бевз М. Проблема збереження різночасових містобудівних історичних комплексів у архітектурній тканині міста // Урбаністично-архітектурні проблеми міст Галичини. Збірн. наук. праць. – Львів: ДУЛП, 1996. – С. 21–27.

9. Bevz M. Das Stadtzentrum Lembergs wurde in die Liste Des UNESKO–Welterbes aufgenommen // Osterreichischen-ukrainische rundschau. – Wien, 2000. – № 9 (38). – С. 51–53.

10. Бевз М. Історико-містобудівні основи проекту реґенерації історичного центру Львова як пам’ятки Всесвітньої культурної спадщини // Архітектура. Вісник ДУ „Львівська політехніка”. – 1999. – № 375. – С. 12–18.

11. Бевз М. Становлення історико-містобудівних досліджень в Галичині // Вісник ДУЛП. Архітектура. Книга міст Галичини. Міждисциплінарні дослідження у містознавстві. – № 379. – Львів, 1999. – С. 29–37.

12. Бевз М. Магдебурзьке право та урбаністичний уклад приватного міста-резиденції (на прикладі м. Жовкви) // Українська академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. – Вип. 7. – Київ, 2000. – С. 68–75.

13. Бевз М. Збереження історичного розпланувального укладу в проектах реґенерації заповідних територій історичних міст // Вісник НУ „Львівська політехніка”. Архітектура. – Львів, 2000. – №410. – С. 62–69.

14. Бевз М., Оконченко І. Оборонна архітектура міст XVII ст. та її збереження (на прикладі Львова) // Региональные проблемы архитектуры и градостроительства. Сборник научных трудов. Одесская государственная академия строительства и архитектуры. – Одесса: „Астропринт”, 2000. – Вип. 2. – С. 173–186.

15. Бевз М. Проблеми реґенерації заповідних територій історичних міст // Вісник НУ „Львівська політехніка”. Архітектура. – Львів, 2001. – №429. – С. 146–155.

16. Бевз М. Львів – у Списку Всесвітньої культурної спадщини // Пам’ятки України. Історія та культура. – Київ, 2001. – № 1–2. – С. 2–7.

17. Бевз М., Бевз В., Лукомський Ю., Петрик В. Успенський собор Давнього Галича: історія вивчення, проблеми збереження та консервації // Пам’ятки України. Історія та культура. – Київ, 2001. – № 4. – С. 30–35.

18. Бевз М., Оконченко О., Оконченко І. Дослідження будинку “ на вежі” по вул. Василіанській у м. Жовкві // Вісник НУ „Львіська політехніка”. Архітектура. – Львів, 2002. – №439. – С. 128–134.

19. Bewz M. Miasto Uhnow w rejonie sokalskim na Wolyniu – historyczny rozwoj i problemy ochrony dziedzictwa kulturowego // Szanse i zagrozenia rozwoju przestrzennego miast i regionow przygranicznych. – Krakow: Instytut projektowania miast i regionow, 1995. – S. 51–55;

20. Bevz M. Lwow: analiza rozwoju miasta – pomiedzy prowicja i metropolja // Krakow i Lwow w cywilizacji Europejskiej. – Krakow: Miedzynarodowe Centrum Kultury, 2003. – S. 195–198.

21. Bevz Mykola. Shovkva and Brody – „ideal towns” of Late Renaissance Period. The ukrainian interpretation of the conceptual idea from Pietro Cattaneo's treatise // Fondazione Romualdo Del Bianco News from Florence. – Florence, 2003. – N. 5, May. – P. 21–22.

22. Бевз М. Маловідомі приклади з історії міст Галичини // Наукові зошити кафедри Реставрації та реконструкції архітектурних комплексів. Нові матеріали з дослідження пам’яток архітектури та містобудування. – Львів: Державний ун–т „Львівська політехніка”, 1993. – № 1. – С. 16–36;

23. Bevz M., Pryssiashnyj K . Unteranchung von Ziegelbauten in den architektonischen Denkmalern der Kreisstadt Zowkwa in der Ukraine // Cegla w architekturze Srodkowo-Wschodniej Europy. Historia. Metody badan. Konserwacja. – Malbork, Torun, 1998. – S. 148–162.

24. Бевз М. Транспортно-функціональні передумови реґенерації центральної історичної частини міста Львова. Організація транспортного руху та пішохідних зон // Урбаністично-архітектурні проблеми міст Галичини. Збірн. наук. праць / Під ред. Б. Черкеса, М. Бевза. – Львів: ДУ „Львівська політехніка”, 1996. – С. 13–20.

25. Бевз М. Збереження та реґенерація історичних центрів міст в західній та центрально-східній Європі // Проблемы теории и истории архитектуры Украины. Сб. науч. трудов. Архитектурное наследство и дизайн. – Одесса: ОГАСА, 2003. – Вып. 4. – С. 152–169.

26. Бевз М. Центр великого історичного міста: шляхи подолання кризи // Записки Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у м. Львові. Праці секції мистецтвознавства. – Т. CCXXVII. – Львів: НТШ, 1994. – С. 317–326.

27. Бевз М. Самоврядування та архітектурний розвиток приватних резиденціональних міст в Галичині у XVII–XVIII cт. // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. Адміністративний устрій та самоврядування в Україні XVII–XVIII ст.– Вип. VII. – Запоріжжя: Тандем”, 1999. – С. 32–38.

28. Бевз М., Петрик В. Містобудівельна структура ранньосередньовічного Перемишля // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич: Держ. пед. ун-т, 2002. – Вип. VI. – С. 53–66.

29. Бевз М., Петрик В. Дрогобич на карті Ф. фон Міґа // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич: Дрогобицький держ. Педагогічн. Ун-т, Вимір”, 2001. – Вип. V. – С. 330–336.

30. Бевз М. Історичні міста Галичини: проблеми вивчення і збереження // Записки Наукового Товариства імені Шеченка. Праці Комісії архітектури та містобудування. – Львів: НТШ, 2001. – Т. CCXLI. – C. 84–112.

31. Бевз М. Проблема дослідження, систематизації та охорони розпланувальних укладів історичних міст (на матеріалах Галичини) // Народознавчі зошити. – Львів, 2000. – №2 (32).– С. 237–251.

32. Бевз М., Оконченко І. Оборонний фактор у розвитку міст XVII ст. (на прикладі Львова) // Народознавчі зошити. – Львів, 2000. – Зошит 2 (32). – С. 362–364.

33. Бевз М.В., Оконченко І.В. Дослідження розпланувальних характеристик та стильових ознак проектів бастіонових укріплень Львова XVII ст. // Вісник НУ Львівська політехніка”. Архітектура. – Львів, 2000. – №410. – С. 53–62.

34. Бевз М. Традиційна житлова забудова малих міст та містечок. До питання вивчення та збереження // Вісник. „Укрзахідпроектреставрація”. – Число 4. – Львів: 1996 . – С. 41–46;

35. Бевз М. Студії архітектурно-містобудівного розвитку міста Белза XI–XX ст. // Вісник інституту „Укрзахідпроектреставрація”. – Львів, 2002. – Число 12. – С. 30–67.

36. Бевз М., Лінда С., Мартинюк-Медвецька А. Дослідження кам’яниці на пл. Ринок, 12 у Львові // Вісник інституту „Укрзахідпроектреставрація”. – Львів, 2002. – Число 12. – С. 157–164.

37. Бевз М. Жовква — ренесансне „ідеальне” місто. Українська реалізація концептуальної ідеї з трактату П'єтро Катанео / В кн.: Історична, мистецька, архітектурна спадщина Жовкви. Проблеми охорони, реставрації, використання. – Жовква–Львів: 1998. – С. 36 – 43;

38. Бевз М. Цінна розпланувальна структура міст як об’єкт збереження та охорони // Екологія культури: історія, традиції, сучасність. – Львів: Львівськ. обл. організація УТОПІК, 1990. – с. 3–4;

39. М. Бевз. „Hic sunt Leones”. Доля архітектурного ансамблю площі А. Міцкевича у місті Львові // Назустріч. – Львів: 1998.– №1.– Березень.– С. 1–3 (16 с.);

40. Бевз М. Завдання реґенерації урбаністично-архітектурного комплексу міста Бережан // Архітектурний вісник. – Львів, 2002. – №2 (15). – С. 38–44.

41. Бевз М. Розпланувально-просторові системи історичних міст, їх ідентифікація та збереження (міста Підгайці та Бучач) // Архітектурний вісник. – Львів, 2002. – №3–4 (16). – С. 46–48.

42. Bevz Mykola. Squares, Streets and Parks Laid Out in the Nineteenth Centure in Lviv as a New City Centre. Identification, Protection and Restoration Issues // International Conference „What Do We Do to Save the Beaty of Histоric Cities: Panoramas-Green Areas-Squares-Streets–Gardens”. Reports. - Wroclaw: 2000. – P. 31–32;

43. Bevz M. Classicismo nell' architettura delle citta dell' Ucraina Occidentale negli anni trenta // Рublicazioni del Centro Internazionale di Studi di Architettura „Andrea Palladio”. Seminario „Classicizmi nell Architettura degli anni trenta in Europa.”. – Vicenza: CISA, 1991. – 2 c.

44. Sadovyi A., Drul O., Bevz M. City of Lviv “Destination”and Architectural-Space Development // Problem of Preservation and Regeneration of Inner City in Lviv. To the Concept of Urban Development of Lviv. – Lviv: Institute of City Development, 2002. – P. 129 –137.

45. Mykola Bevz. The Problems of Preservation and Adaptation of historical Centres of Towns in Ukraine // The Transformation of the City Space on the background of political-economic Changes in Central Europe. – Кrakow: University of Technology, Institute of Urban Design, 2002. – P. 143–152.

46. Cherkes B., Bewz M. The historic Towns of Ukraine: the Communist Past and Today's Reality (based on the example of Lviv) // Papers of International symposium „Protection and Management of UNESCO Cultural World Heritage in East-Central Europe”. – Warsaw, 1994. – P. 24–28;

47. Bevz Mykola. Historyczne miasta jako objekty zabytkowe w Ukrainie Zachodniej // Dziedzictwo kulturowe fundamentem rozwoju cywilizacji. Miedzynarodowa konferencja Konserwatorska. Materialy konferencyjne. – Krakow, 2000. – S. 106.

48. Бевз М. Актуальні проблеми ревалоризації центру міста Львова // Урбаністично–архітектурні проблеми міст Галичини. Зб. тез 1-ої укр.-пол. наук.-практ. конф. 10–14 червня 1992 р. – Львів: ЛПІ, 1992. – С. 17–19;

49. Бевз М. Актуальні проблеми дослідження історії містобудування в Україні // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядування. Зб. тез наук. конф. – Рівне: 1993. – С. 176–177;

50. Бевз М. Магдебурзьке право та урбаністичний уклад приватного міста-резиденції XVII–XVIII cт. (на прикладі міста Жовкви) // Самоврядування в Києві: історія та сучасність. Матеріали міжнародної конференції. – Київ, 2000. – С. 166–175.