Мірошніченко Олексій Валентинович. Методологічні проблеми удосконалення системи соціального партнерства в України : Дис... канд. наук: 08.09.01 - 2004.
Анотація до роботи:
Мірошниченко О.В. Методологічні проблеми удосконалення системи соціального партнерства в Україні. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01. – Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. – Харківський державний економічний університет.
Дисертацію присвячено методологічним і прикладним проблемам розвитку соціального партнерства в умовах стабілізації економічного розвитку України і переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки. Розроблено новий напрямок, який ґрунтується на методології ідентифікації відносин між суб’єктами економічної взаємодії у сфері праці на принципах соціально-трудового партнерства.
Запропоновано методологію і методику оцінки стану розвитку соціально-трудового партнерства на всіх рівнях взаємодії його суб’єктів. Розроблено Концепцію розвитку соціально-трудового партнерства в Україні. Обґрунтовано основні напрямки вдосконалення механізму функціонування соціально-трудового партнерства, запропоновано зміни до діючого законодавства в сфері соціально-трудових відносин.
Основні результати дисертаційного дослідження впроваджено в практику роботи Міністерства праці та соціальної політики України, Національної служби посередництва і примирення, Державного комітету України з нагляду за охороною праці.
У дисертації розроблено теоретико-методологічні засади удосконалення системи та механізму функціонування соціально-трудового партнерства в Україні, методику оцінки стану його розвитку, що можна кваліфікувати як розв’язання конкретного наукового завдання щодо прискорення соціально-економічного розвитку на основі партнерських відносин суб’єктів економічної взаємодії.
Результати проведеного дослідження дозволяють зробити наступні висновки концептуального, теоретичного і практичного спрямування:
Поняття „соціально-трудові відносини” є результатом логічного розвитку економічних досліджень проблеми взаємодії суб’єктів ринку праці. Подальша розробка цього поняття дає можливість глибше вивчати і вирішувати такі кардинальні проблеми, як економічне зростання за рахунок людського фактора, подолання відчуженості працівника від засобів виробництва, підвищення мотивації праці, зростання доходів і якості життя, посилення соціальної відповідальності роботодавців та економічної відповідальності найманих працівників за результати виробництва.
Проблема розробки нової Концепції розвитку соціально-трудових відносин на засадах соціального партнерства в Україні актуалізується в зв’язку з переходом до моделі соціально орієнтованої ринкової економіки. Запропоноване дисертантом визначення “соціально-трудових відносин” ґрунтується на комплексному врахуванні таких елементів, як суб’єкти, предмет, цілі і виявляється в ефективізації та гуманізації праці, зростанні доходів і якості життя населення.
Соціально-економічні процеси, що виступають предметом соціально-трудових відносин, структуровані автором на такі відносно самостійні предметні блоки, як: соціально-трудові відносини формування й відтворення людського капіталу; соціально-трудові відносини забезпечення зайнятості; соціально-трудові відносини у сфері безпосереднього докладання праці; соціально-трудові відносини, пов’язані з оплатою праці та власністю, що дозволяє глибше дослідити дію факторів, які обумовлюють ці відносини, на різних рівнях функціонування.
Дослідження способів регулювання соціально-трудових відносин та методів вирішення проблем, які виникають між суб’єктами взаємодії, показало, що найбільш адекватним прогресивному соціально-економічному розвитку є соціальне партнерство, яке реалізується в формах двопартизму і трипартизму.
Соціальне партнерство як спосіб узгодження інтересів соціальних груп у сфері застосування праці запропоновано називати соціально-трудовим партнерством. Під соціально-трудовим партнерством ми розуміємо систему взаємовідносин між найманими працівниками, роботодавцями і державою (органами місцевого самоврядування), що реалізується створеними ними або їхніми представниками органами по регулюванню соціально-трудових відносин шляхом взаємних консультацій, переговорів, укладання угод (договорів) і примирних процедур на взаємоузгоджених принципах з метою дотримання прав та інтересів зацікавлених сторін.
Дослідження показало, що соціально-трудове партнерство в Україні має багатофункціональне призначення і повинно розглядатися як цільова функція системних реформ.
Предметом узгодження в ході соціально-трудового партнерства є економічні та соціальні інтереси його суб’єктів – найманих працівників, роботодавців і держави як виразника інтересів суспільства. Проведена в роботі класифікація інтересів суб’єктів соціально-трудового партнерства за складовими свого прояву дозволила виявити відмінності між ними за характером та ступенем актуальності, а також інтегруючі спільні фактори, які створюють об’єктивні передумови для зближення і збалансування інтересів усіх суб’єктів на основі домовленостей і угод, досягнення компромісу.
Формування і розвиток соціально-трудового партнерства в Україні відбувається в складних умовах, зумовлених тривалою гострою соціально-економічною кризою, різкою поляризацією соціальної структури суспільства, недосконалістю ринкових відносин і інститутів, корумпованістю і тінізацією економіки, несформованістю суб’єктів соціально-трудового партнерства та їхніх представників, розмиванням ціннісно-нормативної системи суспільства та ін. В зв’язку з цим актуальним завданням теорії і практики є розробка оптимальної моделі соціально-трудового партнерства та ефективного механізму взаємодії партнерів.
Соціально-трудове партнерство є складним багатогранним явищем, тому методологія його оцінки передбачає використання системи показників, що характеризують різні напрями колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин та ефективність діяльності партнерів. Сформована система статистичних показників – індикаторів стану розвитку та ефективності соціально-трудового партнерства складається з п’яти розділів: сприяння розвитку виробництва і забезпечення продуктивної зайнятості; оплата праці і підвищення рівня доходів; умови праці; соціальний захист; рівень організації договірного процесу.
Для визначення інтегральної оцінки розвитку соціально-трудового партнерства в Україні побудовано багатофакторну регресійну модель, результативною ознакою якої є рівень організації договірних відносин, а інші часткові оцінки включені як факторні ознаки.
Результати розрахунку ефективності тристоронніх і двосторонніх договірних відносин показали, що ефективність соціально-трудового партнерства на макро- та мезорівні визначається переважно рівнем доходів і зайнятості, а на мікрорівні – умовами праці та рівнем доходів. Взаємодія між працівниками і роботодавцями на рівні підприємств є більш плідною порівняно із взаємодією органів державної влади, організацій роботодавців і профспілкових об’єднань, що свідчить про необхідність створення в країні цілісної багаторівневої системи ведення переговорного процесу.
Формування ефективної моделі взаємодії соціальних партнерів у сфері праці можливе на основі розробки і впровадження Концепції розвитку соціально-трудового партнерства, зорієнтованої на такі стратегічні суспільні пріоритети, як побудова цивілізованого громадянського суспільства та соціальної ринкової економіки, забезпечення сталого людського розвитку, курс на інноваційне економічне зростання.
Реалізація основних напрямків запропонованої Концепції розвитку соціально-трудового партнерства в Україні вимагає розробки і впровадження на всіх рівнях відповідних програм з визначенням цілей та етапів їх досягнення. Особливого значення слід надавати моніторингу соціально-трудової сфери за системою критеріїв результативності, соціально-економічного ефекту для партнерів від впровадження заходів, що враховують їхні інтереси.
Розвиток соціально-трудового партнерства забезпечується створенням його системи як складного динамічного утворення структурно-організаційних елементів, ідеології, культури, методів, засобів, тактики, технологій, взаємовідносин, об’єднаних певним механізмом. Базове значення при цьому має поширення культури та ідеології соціально-трудового партнерства, яке на даному етапі повинно стати пріоритетним завданням держави, громадських інституцій і громадян – як роботодавців, так і найманих працівників.
Для забезпечення розвитку соціально-трудового партнерства в Україні концептуальні його положення повинні бути інкорпоровані у новий Кодекс законів про працю (Трудовий кодекс) України. В цьому Кодексі соціально-трудове партнерство повинно бути представлене окремим розділом, в якому однозначно були б визначені поняття, основні принципи, ідентифіковані сторони, система і форми взаємодії, правовий статус органів соціально-трудового партнерства.
Важливим елементом системи соціально-трудового партнерства є механізм партнерських відносин, який характеризується постійно діючим переговорним процесом, нормативно-правовим, організаційним та політико-ідеологічним забезпеченням, нормативним встановленням процедур узгодження інтересів, участю представників громадських об’єднань у розробці договорів і угод. Для існуючої в Україні системи соціально-трудового партнерства характерна нерозвиненість цих складових елементів її механізму, тому дисертантом розроблені пропозиції щодо їх вдосконалення.
Публікації автора:
Монографії
Мірошниченко О.В. Розвиток соціально-трудового партнерства в Україні: методологія, методика аналізу, напрямки вдосконалення / В.В.Онікієнко (відпов. ред.). – К.: РВПС України, УІСД – Вид-во ТОВ „ПРИНТ-ЕКСПРЕС” – 2003. – 187 с.
Герасимчук В.І., Мірошниченко О.В., Онікієнко В.В. // Малий та середній бізнес як сфера зайнятості; методологія, аналіз, проблеми розвитку (за ред. В.В.Онікієнка). – К.: УІСД, 2002. – 116 с. Особистий внесок: 5 “Розвиток підприємництва та соціальне партнерство (с. 55-68); методологічне обґрунтування розвитку малого і середнього бізнесу як одного з напрямків формування в Україні середнього класу (с. 52-55); обґрунтування підходів до визначення регіонів за станом депресивності в зв’язку з можливостями розвитку малого і середнього бізнесу” (с. 76-84); обґрунтування пропозицій щодо розробки національної програми розвитку малого і середнього бізнесу на період до 2011 року та рекомендації щодо його стимулювання (с. 107-112).
Обидві монографії зараховані до основних публікацій результатів дисертаційного дослідження (Лист ВАК України № 02-77-05/22 від 13.01.2004 р.).
Статті у наукових фахових виданнях
Мірошниченко О.В. Сутність та принципи розвитку соціально-трудового партнерства // Зайнятість та ринок праці. Міжвідомч. наук. зб. – К.: РВПС України НАН України. – 2003. – № 18. – С. 74-83.
Мірошниченко О.В. Соціальне партнерство в системі соціально-трудових відносин // Вісник Технологічного університету Поділля. – Ч.1. Т.1. Економічні науки. – Хмельницький, 2003. - № 4. – С. 216-220.
Мірошниченко О.В. Система показників стану соціального партнерства в Україні та її інформаційне забезпечення // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України: Зб. наук. пр. Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль: Економічна думка. – 2002. – Вип.7. – С.200-206.
Мірошниченко О.В. Умови формування і розвитку соціального партнерства в Україні на сучасному етапі / Социально-экономические аспекты промышленной политики. Социально-трудовые отношения в современных экономических условиях: Сб. науч. тр. – Т.1. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти; Редкол.: Амоша А.И. (отв. ред.) и др. – Донецк, 2003. – С.251-257.
Мірошниченко О.В. Методологічні підходи до розробки концепції розвитку соціально-трудового партнерства в Україні // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України: Зб. наук. пр. Тернопільської академії народного господарства. - Тернопіль: Економічна думка. – 2003. – Вип.8. – С. 202-211.
Статті в інших виданнях
Мирошниченко О.В. Об участии Конфедерации работодателей Украины в формировании и реализации социально-экономической политики // Роль і місце організацій роботодавців у формуванні та реалізації соціально-економічної політики. / Національна Конференція об’єднань роботодавців – К.: 2000. – С. 23-30.
Мірошниченко О.В. Роботодавці – за ділову співпрацю // Людина і влада. 2000. – № 11-12. – С. 42-43.
Мірошниченко О. Український Союз промисловців і підприємців – учасник колективних переговорів (стаття-інтерв’ю) // Україна: аспекти праці. – К., 1998. – № 2. – С. 26-30.
Мірошниченко О.В. Роботодавець – його місце та роль у системі соціального партнерства / Соціальне партнерство / С.В.Бакуменко, І.Є.Левенець (кер. авторського кол-ву), О.М.Грибанов та ін.: Навч. посібник. – К.: 1999. – С. 80-106.
Мірошниченко О. Практичні проблеми політики зайнятості в Україні (точка зору роботодавців) / М-ли національної тристоронньої конференції з політики зайнятості в Україні. – К.: Мінпраці та соціальної політики України, Міжнародне бюро праці, 1997. – С. 29-39.
