Узагальнюючи результати теоретичної та практичної роботи з удосконалення методів обґрунтування ефективності управлінських рішень у галузі зв’язку, що враховують ризик, автором зроблено наступні висновки: 1. Галузь зв’язку є однією з найважливіших складових господарського комплексу України, яка справляє суттєвий вплив на розвиток суспільства і відбиває рівень його економічного розвитку. За останнє десятиріччя виконано значну роботу з подолання недоліків, що мала вітчизняна галузь зв’язку. Здійснено технічні, організаційно-економічні та правові заходи, які спрямовані на технічне переоснащення, зміну структури та вдосконалення управління підприємствами, а також створення конкурентного середовища у галузі, однак існуючі темпи розвитку галузі не дозволяють у заплановані терміни досягнути середньоєвропейського рівня. Для досягнення запланованого рівня розвитку галузі необхідні інвестиції, розмір яких набагато перевищує внутрішні можливості України щодо його фінансування. В той же час, існуючий в Україні взагалі, та у галузі зв’язку, зокрема, інвестиційний клімат не сприяє широкому залученню таких інвестицій. 2. В умовах існування у галузі чинників, які породжують невпевненість інвесторів щодо отримання очікуваного прибутку від вкладених коштів, набуває значення оцінка ризиків. Одним із найвідповідальніших етапів залучення інвестицій є ретельне економічне обґрунтування кожного проекту з розробкою заходів, які забезпечують виконання розрахованих показників та відповідних розділів бізнес-планів, присвячених аналізу ризиків. Важливою складовою такого обґрунтування є аналіз ризиків. В той же час, в силу інформаційної невизначеності та недостатньої відпрацьованості більшості аспектів, аналіз ризиків постає досить складною проблемою. 3. Якісне обґрунтування інвестиційних проектів з урахуванням ризику на даний час вимагає вирішення низки ключових теоретико-методичних проблем ризикології, а саме: розбудови філософських аспектів теорії, розроблення методологічних підходів щодо ідентифікації можливих ризиків, здійснення їх моніторингу та класифікації, розбудови системи кількісних показників ступеня ризику та підходів до оптимізації процесу прийняття управлінських рішень, що містять ризик, проектування відповідних автоматизованих систем підтримки. 4. Виконані дослідження дозволили вирішити деякі з наведених вище проблем. На підставі обґрунтування сутностей ряду тісно пов’язаних із ризиком питань, а саме: природи, рис, об’єкта, суб’єкта, вартості, меж та ступеня ризику, уточнено визначення поняття “економічний ризик”. Запропонована та наведена класифікація ризиків, системоутворюючими принципами якої є джерела ризику, згруповані за масштабами (мега-, макро-, мезо- та мікроризики) та аспектами (соціальні, політико-юридичні, природно-технічні та економічні ризики), у яких вони виявляються. 5. Обмеженість фінансових ресурсів, які потрібно спрямовувати на розвиток галузі, змушує підприємства зв’язку використовувати такий шлях, як залучення коштів потенційних споживачів послуг зв’язку з метою хоча б часткового покриття інвестиційних витрат. Аналіз показує, що сьогодні підприємства галузі суттєво збільшують діяльність з випуску корпоративних облігацій, при цьому в структурі портфеля ЦП пріоритетні місця займають векселі, облігації та опціони. Зростання масштабів діяльності у цій сфері потребує збільшення уваги до ризиків, які пов’язано з обігом ЦП. 6. На даний час існує розвинена теоретична база щодо формування оптимального портфеля інвестицій з урахуванням його ефективності та ризику. Однак, як показали наші дослідження, наведені там принципи вибору ЦП можуть призвести до вибору свідомо гіршого варіанта розміщення інвестицій. Аналіз загальноприйнятих підходів до кількісної оцінки ризику та порівняльної оцінки варіантів управлінських рішень з урахуванням ризику дозволив встановити недоліки використання у якості критеріїв середньоочікуваного значення віддачі () та його середньоквадратичного відхилення (s). 7. Удосконалено існуючі підходи до порівняльної оцінки варіантів управлінських рішень з урахуванням ризику в загальному та найбільш поширених на практиці окремих випадках, що характеризуються різними законами розподілу випадкових величин віддачі та видами статистичного взаємозв’язку між рівнями віддачі за варіантами управлінських рішень. Розглянуто та обґрунтовано конкретні випадки, що класифіковані за групами ситуацій, відповідно до яких зроблено висновки, щодо переважаючого варіанта. 8. Запропоновано нові критерії порівняльної оцінки варіантів управлінських рішень, які дозволяють усунути недоліки існуючих підходів. Установлено взаємозв’язок запропонованих критеріїв з відомими класичними критеріями, які використовуються у порівняльній оцінці варіантів в умовах невизначеності, що, у свою чергу, розширило загальне розуміння отриманих за класичними критеріями результатів, дозволило надати їм імовірнісні оцінки. 9. На даний час у галузі здійснюються вагомі за масштабами та рівнем інвестиційних витрат проекти, спрямовані на розвиток галузі, що підвищує вимоги до їх обґрунтування з урахуванням ризику. Запропоновані нами науково-методичні підходи щодо порівняльної оцінки ризикових управлінських рішень на основі даних про і s дозволяють більш ефективно вирішити задачі всебічного обґрунтування таких проектів. Апробація зазначених підходів здійснена на реальних проектах, які реалізуються у галузі зв’язку, і показала їх придатність до застосування та доцільність використання. |
