Анотація до роботи:

Подплєтній В.В. Методи регулювання відтворення найманої робочої сили. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування та регулювання економікою. – Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Київ, 2004.

Дисертація присвячена теоретичним, методичним і практичним питанням регулювання відтворення найманої робочої сили. Визначені та досліджені основні умови та фактори відтворення найманої робочої сили, розглянуті існуючі підходи до класифікації витрат на відтворення найманої робочої сили. Проаналізовані найбільш важливі тенденції в динаміці пофазного відтворення найманої робочої сили у взаємозв’язку з реальним станом економіки. Значну увагу приділено аналізу фінансування витрат на відтворення найманої робочої сили.

В результаті дослідження визначені і науково обґрунтовані методи формування конкурентоспроможної найманої робочої сили. На основі аналізу розроблена система поетапної реалізації політики зайнятості у сфері створення нових робочих місць. Запропоновані напрями удосконалення системи формування витрат на відтворення найманої робочої сили.

Дисертація спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми розробки методів регулювання відтворення найманої робочої сили. Вона узагальнює і розвиває науково-методичні питання відтворення найманої робочої сили. За результатами дослідження можна зробити наступні висновки.

1. Найголовнішою характеристикою найманої робочої сили є її конкурентоспроможність, яка залежить від людського капіталу, його якості, стану освіти, рівня практичного використання знань, ступеню інноваційної активності. Саме ці критерії визначають місце країни в сучасному світі. Саме з цих міркувань вищеназвані критерії повинні стати вагомими при розгляді питань регулювання відтворення найманої робочої сили.

2. Сучасний стан фінансування витрат на відтворення найманої робочої сили дав змогу зробити висновок, що відносне скорочення бюджетного фінансування соціальної сфери, в тому числі охорони здоров’я, освіти, житлово-комунального господарства, транспорту, при одночасному багатократному зростанні цін на продукти харчування і споживчі товари різко погіршило умови відтворення робочої сили. Разом з тим мають місце і суттєві недоліки в сфері оплати праці: значна частина підприємств різних форм власності і господарювання в більшості галузей не забезпечує розміри середньої заробітної плати навіть на рівні прожиткового мінімуму. Сьогодні майже 70 % працівників, які працюють в офіційній економіці, отримують заробітну плату нижчу за прожитковий мінімум.

3. Для пом'якшення негативних демографічних тенденцій формування найманої робочої сили потрібні неординарні зусилля суспільства. Серйозність демографічної ситуації породжує невідкладну потребу в розробці і впровадженні комплексу дієвих заходів, спрямованих на збереження населення шляхом "демографізації" усіх напрямів соціально-економічної політики на припинення руйнування демографічних перспектив України. В кризових умовах найкращою демополітикою є ефективна економічна політика.

4. Забезпечення високого рівня конкурентоспроможності найманих працівників, сприяння реалізації їх здібностей до праці, створення можливостей одержання гідних доходів можуть бути досягнуті шляхом поетапного удосконалення економічного середовища, розвитку сфери охорони здоров’я, освіти, реалізації житлової політики. Послідовність вирішення завдань на окремих етапах визначається їх пріоритетністю та можливістю ресурсного забезпечення. Основними важелями механізму формування конкурентоспроможної найманої робочої сили є економічні, правові, адміністративно-організаційні. Їх дія повинна спрямовуватись, насамперед, на забезпечення успішної реалізації бюджетної, податкової, інвестиційної, кредитної політики, активізацію процесів на фінансовому ринку, розвиток соціальної сфери.

5. Схеми багатоканального фінансування охорони здоров’я повинні базуватись на принципах цільового контрактного фінансування під замовлення. Державне замовлення в медицині має складатись з трьох частин: гарантованого державою рівня безкоштовної медичної допомоги, національних медичних програм та цільових державних програм. Гарантований державою рівень гарантованої медичної допомоги повинен затверджуватись рішенням Верховної Ради щорічно і бути єдиним по всій території України. Міністерство охорони здоров’я повинно здійснювати конкурсний відбір національних медичних програм і мати власний кошторис на проведення такого роду конкурсів. Кошти на фінансування національних програм мають відображатись у Державному бюджеті. Державні цільові програми, що передбачають вирішення задач медичної науки і медичної освіти та технологічного переозброєння охорони здоров’я також повинні проходити конкурсний відбір і реалізовуватись за рахунок спеціальних грантів.

6. Основним механізмами фінансування розвитку охорони здоров’я слід вважати: гарантовані платежі з територіального і місцевого бюджетів; державне соціальне медичне страхування працюючих (гарантовані платежі роботодавців на медичне обслуговування працівників); ініціативні фонди та програми; добровільне медичне страхування; накопичувальні програми; державна медична позика; благодійні програми; безпосередні платежі населення. Схема фінансування медичної допомоги повинна гнучко реагувати на відмінності місцевих умов, враховувати можливості й особливості того чи іншого суспільного суб'єкта й ефективно працювати на вирішення головної задачі забезпечення доступної, якісної, функціональної, ефективної і ресурсно забезпеченої медичної допомоги в Україні.

7. Конче необхідним є формування нової політики ринку праці, спрямованої на стабілізацію процесів відтворення найманої робочої сили. В умовах перехідної економіки з недосконалим механізмом господарювання її основні концептуальні засади мають базуватися на: створенні змішаної регулюючої системи, яка поєднує у собі елементи суто ринкового регулювання з державним, спрямованим на постійне відновлення попиту на робочу силу і формування нової мотивації трудової активності населення; зміщенні акцентів з обмеження пропозиції робочої сили та неефективного соціального захисту працездатного населення на постійне відновлення та активізацію стимулів нормальної відтворювальної діяльності через зняття будь-яких обмежень у розвиткові різноманітних форм господарювання та забезпечення масової купівельної спроможності усіх верств населення; визнанні первинними в регулятивному процесі економічних чинників, пов'язаних з фундаментом економіки – створенням нових робочих місць, інвестиціями, прогресивними технологіями, які спроможні забезпечити динамічне зростання попиту на ресурси праці.

8. В напрямі удосконалення механізму формування витрат на відтворення найманої робочої сили необхідно здійснити цілу низку перетворень, пов’язаних з реформуванням системи оплати праці в бік її підвищення, легалізації прихованої частини заробітної плати з одночасним зниженням податкового тиску на фонд заробітної плати, удосконалення методики встановлення мінімальної заробітної плати, величина якої задовольняла б умовам відтворення робочої сили.

Практичної реалізації потребує запровадження передбаченого в Законі України “Про оплату праці” нового соціального стандарту – погодинної мінімальної оплати праці, що зробить більш гнучкою систему найму і забезпечить однаковий для всіх працюючих соціальний захист, незалежно від того, зайняті вони повний чи скорочений робочий день.

Публікації автора:

у наукових фахових виданнях

1. Подплєтній В.В. Фінансове забезпечення підготовки висококваліфікованих спеціалістів // Технічний прогрес та ефективність виробництва: Вісник Харківського політехнічного університету. Збірник наукових праць. Вип. 122 (в 4 ч.), (4 ч.). – Харків: ХДПУ, 2000. – С. 13-16.

2. Подплєтній В.В. Фінансові аспекти відтворення робочої сили в розрізі зарубіжного досвіду // Вісник Технологічного університету Поділля. Частина 2. – Хмельницький, 2000. – №6 – С. 109-112.

3. Подплєтній В.В. Напрямки підвищення ролі заробітної плати в процесі відтворення робочої сили // Вісник Технологічного університету Поділля. Частина 3. Економічні науки. – Хмельницький, 2001. – С. 117-121.

4. Подплєтній В.В. Підходи до визначення джерел та напрямків фінансування відтворення робочої сили // Наукові праці Донецького державного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 34. – Донецьк, ДонНТУ, 2001. – С. 131-137

5. Подплєтній В.В. Деякі аспекти вдосконалення механізму фінансування витрат на відтворення робочої сили // Наукові праці Кіровоградського державного технічного університету. Економічні науки. – вип. 3. – Кіровоград: КДТУ, 2002. – С. 369-373.

6. Подплєтній В.В. Напрямки підвищення ефективності регуляторів попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Рынок труда и занятость: Сб. науч. тр. – Т. 3/НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти; Редкол.: Амоша А.И. (отв. ред.) и др. – Донецк, 2003. – С. 252-256.

в інших виданнях:

7. Подплєтній В.В. Напрямки вдосконалення фінансового забезпечення допомоги по безробіттю // Соціально-економічні аспекти збалансування потреб в трудових ресурсах. – Кіровоград: РВЛ КДТУ, 2000. – С. 56-59.

8. Подплєтній В.В. Інвестиції в людський капітал як фактор підвищення ефективності функціонування підприємств // Материалы ІІІ международной научной конференции молодых ученых экономистов «Экономика третьего тысячелетия». Том 2. Микроэкономика: проблемы, тенденции, перспективы. – Донецк: ДонГТУ Минобразования и науки Украины, ИЭП НАН Украины, ИЭПИ НАН Украины, 2000. – С. 175-178.

9. Подплєтній В.В. Бюджетне забезпечення соціального захисту населення // Тези доповідей. Том 4. Економічні науки. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. – С. 42-44.