Ушаков Григорій Григорович . Методи та моделі управління якістю і конкурентоспроможністю продукції (за матеріалами підприємств галузі безалкогольних напоїв) : Дис... канд. наук: 08.00.04 - 2009.
Анотація до роботи:
Ушаков Г. Г. Методи та моделі управління якістю і конкурентоспроможністю продукції (за матеріалами підприємств галузі безалкогольних напоїв). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2008.
У дисертації обґрунтовано теоретико-методичні засади комплексного підходу до розв’язання проблемних питань сучасного управління якістю і конкурентоспроможністю продукції, що спирається на концепцію гармонічного розвитку конкуруючих елементів та положення еволюційної економіки.
Уточнено понятійно-категоріальний апарат досліджуваної проблематики: сформульовано визначення якості та конкурентоспроможності продукції виробничої системи; введено поняття ціннісної продуктивності; досліджено зв’язок між категоріями конкурентоспроможності та ціннісної продуктивності.
На основі концепції ціннісної продуктивності розроблено і запропоновано як програмний продукт адаптивну модель управління поточною та потенційною конкурентоспроможністю. Використання моделі відкриває можливості активізації надходження необхідних ресурсів, підвищення ефективності їх використання, що забезпечує конкурентоспроможність без посилення суперництва за ресурси споживача.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції в теперішніх умовах загострення конкуренції на тлі непередбачуваної динаміки. Це знайшло втілення у розробці методів, моделей та прикладного інструментарію забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції без посилення конкурентного протистояння між виробниками. Результати проведеного дослідження дають підстави сформулювати такі основні висновки:
Відповідно до теорії систем, теорії синергетики і другого закону термодинаміки природні складні процеси завжди спрямовані в сторону досягнення рівноважного стану (механічного, енергетичного, інформаційного або будь-якого іншого). Тому необхідною умовою виживання системи є еквівалентний обмін із зовнішнім середовищем енергією, речовиною, інформацією. За відсутності такого обміну відкрита система перетворюється на закриту і, витративши внутрішні енергетичні ресурси, досягає рівноваги із зовнішнім середовищем, поступово припиняючи існування. Отже, відкритість системи, орієнтація на продукування цінностей і активний обмін із зовнішнім середовищем є основою її конкурентоспроможності.
Класична загальнонаукова методологія управління якістю і конкурентоспроможністю продукції, орієнтована на власні інтереси підприємства та типові стратегії залучення ресурсів споживача, суперечить науковому факту первинності зовнішнього середовища і виявляється неефективною, тому що, не маючи інструментарію гармонізації та відкритості до інтересів зовнішнього середовища, вкрай загострює конкуренцію за ресурси споживача.
Теоретичний аналіз моделей конкурентної поведінки показав, що з позицій теорії систем навіть досконала конкуренція підприємств за ринки збуту продукції не може забезпечити їм стійкого становища. Сутність проблеми полягає в тому, що в цій ситуації підприємство мінімізує обмін із первинно-зовнішнім середовищем, яке досягає рівноваги з підприємством, мінімізуючи у відповідь надання власних ресурсів.
Аналіз наукових підходів до управління конкурентоспроможністю дав можливість виявити неузгодженість маркетингового, системного і логічного наукових підходів. Маркетинговий підхід обмежений взаємодіями лише з двома зацікавленими сторонами (споживачі та капітал). Системний і логічний підходи, навпаки, вимагають розглядати об’єкт в усіх його зв’язках та відносинах. Це дозволило запропонувати новий (гармонічний) підхід як засіб вирішення протиріччя через поширення принципів маркетингового підходу до широкого кола зацікавлених сторін і залучення їх ресурсів.
Сучасний стан конкурентного середовища, що його називають гіперконкуренцією, вимагає від науковців і практиків пошуку концепції співіснування конкуруючих елементів, зниження гостроти конкуренції. До реалізації цієї концепції більш за все наближені методи організації взаємодії із зацікавленими сторонами, які використовуються у моделі ділової досконалості (TQM), моделі управління якістю (згідно із стандартами ISO 9000) та системі збалансованих показників. Ці моделі пропонують апробований алгоритм взаємодій із окремими елементами вищої системи (споживачами, власниками та, частково, персоналом). Розповсюдження дії цих моделей на інші зацікавлені сторони відкриває доступ до їх ресурсів і можливість поглиблення інтеграції підприємства у зовнішнє середовище.
Конструктивний аналіз понятійно-категоріального апарату з проблематики дослідження дозволив запропонувати ототожнення визначень категорій «якість» і «конкурентоспроможність» продукції (енергії, речовини та інформації) як таких, що однаково відображають міру її відповідності встановленим вимогам зовнішнього середовища та здатність до привертання необхідних ресурсів.
В сучасних умовах забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції може бути ефективно здійснено через управління ціннісною продуктивністю мікросистеми як мірою сукупної (для усіх зацікавлених сторін) цінності, створеної на одиницю витрат. Модель управління потенційною конкурентоспроможністю, розроблена на основі цієї концепції у вигляді програмного продукту, дає можливість на рівні формального управління досягати потрібної потенційної та поточної конкурентоспроможності.
Аналітична оцінка конкурентної діяльності об’єктів дослідження дозволила зробити висновок, що конкурентоспроможність продукції більшості виробників підтримується завдяки масованим витратам на її просування, мінімізації податкових платежів і пошуку дешевих ресурсів. Відносини з обмеженим колом зацікавлених сторін (споживач, персонал, клієнт) не мають системного характеру і не забезпечують потрібного рівня їх задоволеності та сприяння. Решта – держава, суспільство, постачальник – не розглядаються як зацікавлені сторони і не сприяють розвитку підприємства. В результаті спостерігається зниження конкурентоспроможності, в окремих випадках – зупинка підприємства. Таким чином на практиці підтверджується закономірність рівноваги підприємства із зовнішнім середовищем – мінімізація «корисності» підприємства викликає мінімізацію сприяння зовнішнього середовища.
Позитивний досвід підприємства, яке впровадило активну системну взаємодію із зацікавленими сторонами, дозволив зробити висновок про можливість досягнення високої якості та тривалої конкурентоспроможності продукції без загострення конкуренції, тобто можливість реалізації принципу «конкуренції-кооперації».
Результати аналізу шляхів зниження собівартості продукції виявив специфічну властивість підприємств галузі безалкогольних напоїв при нарощуванні потужності. Починаючи з потужності в 36 тис. л/год., ефект масштабу в ринкових умовах України (за виключенням мегаполісів) набуває від’ємного значення. Тому потужні підприємства, що діють у національному масштабі можуть значно втрачати конкурентоспроможність.
Результати розрахунків показника ціннісної продуктивності підприємств свідчать, що комплексне використання розроблених наукових положень та прикладного інструментарію управління якістю і конкурентоспроможністю можуть забезпечити:
– підвищення продуктивності праці в 3-5 разів, фондовіддачі у 2-3 рази, надходжень до держбюджету в 1,5-2 рази від нині існуючих;
– зниження собівартості продукції за рахунок економії транспортних витрат на 10-15%;
– збереження керованості конкурентоспроможністю продукції виробничої системи в умовах швидких змін у зовнішньому середовищі;
– підвищення конкурентоспроможності на тлі зниження гостроти конкурентної боротьби внаслідок надходження альтернативних ресурсів від широкого кола зацікавлених сторін;
– створення на цій базі умов для спільної еволюції виробничих систем і гармонічного розвитку суспільства;
– підвищення конкурентоспроможності товарів, підприємств, галузей та економіки країни в цілому.
Публікації автора:
Статті у наукових фахових виданнях:
Ушаков Г. Г. Разработка мультиатрибутивной модели для контроля конкурентоспособности продукции предприятия / Г.Г. Ушаков // Економіст.– 2001.– № 6.– С.74-77 (0,38 друк. арк.).
Ушаков Г.Г. Синергетичний підхід до управління конкурентоспроможністю / Г.Г. Ушаков // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. пр. – Дніпропетровськ, 2008.– Вип. 239, т.4.– С.781-787 (0,30 друк. арк.).
Ушаков Г.Г. Організаційні аспекти підвищення конкурентоспроможності підприємства / Г.Г Ушаков // Стратегія економічного розвитку України: наук. зб. / голов. ред. Наливайко А. П.– К.: КНЕУ,2004.– Вип. 15.– С.118-124 (0,36 друк. арк.).
Ушаков Г. Г. Сучасні тенденції менеджменту конкурентоспроможності продукції в галузі безалкогольних напоїв / Г.Г Ушаков // Вісник Житомир. технолог. ун-ту: наук. журн. – Житомир, 2005.– №1, ч.2.– С. 272-277 (0,26 друк. арк.).– (Сер. «Економічні науки»).
Матеріали науково-практичних конференцій
Ушаков Г.Г. Оптимізація ресурсів стратегічного менеджменту / Г.Г. Ушаков // Контроль і управління в складних системах (КУСС-2005): тези доп. УІІІ наук.-техн. конф., м. Вінниця, 24-27 жовт. 2005 р.– Вінниця, 2005.– С.202 (0,07 друк. арк.).
Ушаков Г. Г. Розробка стратегії підвищення конкурентоспроможності виробничих підприємств на основі теорії підприємницьких екосистем / Г.Г. Ушаков // Управління розвитком підприємництва на регіональному рівні: матеріали наук.-практ. конф. (Вінниця, 11-12 жовт. 2007 р.).– Вінниця, 2008.– С. 134-141 (0,26 друк. арк.).
