У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо оцінки та управління економічним ризиком на автотранспортних підприємствах України. Одержані результати дають змогу зробити такі висновки і пропозиції: 1. Результати теоретичного дослідження показали, що в сучасній економічній літературі існує безліч підходів до розуміння категорії “ризик”, деколи навіть несумісних між собою. В зв’язку цим, було узагальнено існуючі підходи до визначення терміну “ризик”, що дасть змогу більш всесторонньо розкрити сутність цього поняття та допоможе при формуванні політики управління економічним ризиком. 2. На сьогоднішній день питання класифікації ризику являє собою досить складну проблему, яку намагалися вирішити багато авторів, проте так і не знайшли єдиного розуміння. Проведений аналіз літературних джерел дозволив виявити більше п’ятдесяти видів класифікаційних ознак та більше двохсот видів ризику. Класифікація ризику, яка запропонована в дисертаційній роботі побудована на використанні основних з них. 3. Обгрунтовано значимість якісного аналізу ризику, який на думку автора є найскладнішим і вимагає грунтовних знань, досвіду й інтуїції. Його завдання – виділити фактори ризику, ідентифікувати можливі види ризику та етапи на яких вони можуть виникнути, оцінити їх небезпеку, тобто визначити потенційні області ризику. Однак у більшості випадків для оцінки ризику одного лише якісного аналізу недостатньо. 4. Визначено практичну важливість кількісного аналізу ризику, який полягає в числовому визначенні розмірів окремих ризиків. Однак існуюча на сьогоднішній день у вітчизняній науці теорія оцінки економічного ризику потребує удосконалення, так як вона обмежена лише поверховим розглядом існуючих методів кількісного аналізу ризику і не дає жодних конкретних рекомендацій, який із них краще застосовувати при оцінці того чи іншого проекту. 5. Як показали проведені дослідження, ні один з існуючих методів аналізу ризику не є придатним для автономного використання. В дисертаційній роботі запропоновано комбінований метод оцінки ризику, який ґрунтується на застосуванні як якісного аналізу, так і найбільш поширених методів кількісного аналізу. Даний метод дає змогу ідентифікувати можливі види ризику, розрахувати ступінь ризику, незважаючи на нестачу статистичної інформації на підприємствах, визначити область ризику та величину максимальних втрат, провести пофакторний аналіз параметрів, які впливають на ризик, та виявити можливі шляхи зниження його ступеню шляхом впливу на них. 6. Методи обмеження ризику різняться мірою впливу на зниження ризику в конкретній ситуації, а також необхідними витратами на їх реалізацію В роботі запропоновано алгоритм управління ризиком, який оснований на використанні комплексного підходу до вибору способів його обмеження. Застосування даного алгоритму в практичній діяльності дасть змогу підприємствам дослідити динаміку ризику, зіставити здобуті результати з метою і ступенем їх досягнення, зробивши висновок щодо економічної доцільності заходів, які розглядаються, істотно знизити економічний ризик при реалізації проекту та в разі можливості великих втрат в результаті невдачі - своєчасно відмовитися від його прийняття. Характерними особливостями цього підходу є залежність способів обмеження ризику від зони ризику в якій знаходиться підприємство, а також ранжування його на прийнятний, частково прийнятний, неприйнятний взагалі. 7. Приймаючи рішення обтяжені ризиком, зумовленим невизначеністю, конфліктністю, відсутністю вичерпної інформації неможливо уникнути певного суб’єктивізму. Аналіз, оцінювання та моделювання ризику збільшують можливість отримання оптимального чи раціонального рішення при вдало побудованих і використовуваних економіко-математичних методах і моделях. Для отримання оптимального рішення, яке полягає у виборі найпріоритетнішої альтернативи з множини допустимих альтернатив, в дисертаційній роботі побудовано теоретико-ігрову модель. Вибір конкретного рішення із множини рішень, залежить від інформаційної ситуації на множині станів середовища та обраного критерію прийняття рішень. 8. В результаті проведеного аналізу всіх критеріїв прийняття рішення, була запропонована їх класифікація відносно схильності підприємства до ризику. Якщо раніше для того, щоб вибрати найменш ризиковане рішення потрібно було обчислювати ступінь ризику за всіма показниками, які характерні для тієї чи іншої інформаційної ситуації, то наведена класифікація значно обмежує цей перелік. Причому, підприємство має можливість саме встановити відповідний рівень ризику в залежності від бажання ризикувати та рівня втрат, які воно готове понести в разі невдачі. 9. Одним із основних результатів дослідження є розроблений автором модифікований розпливчастий метод аналізу ієрархій (МРМАІ). Запропонований алгоритм дає можливість, враховуючи брак кількісних даних та невизначеність цілей, кількісно оцінити ризик об’єктів з погляду інтегрованого критерію та вибрати оптимальний об’єкт в залежності від бажаного рівня ризику, що дає змогу зробити процес прийняття рішення в умовах ризику більш обґрунтованим. 10. Проведений аналіз організаційної структури автотранспортних підприємств показав, що на них немає спеціальної підсистеми в системі управління підприємством, на яку можна було б покласти обов’язки по виконанню функції управління ризиком. З цією метою доведено необхідність створення на АТП ще одного структурного підрозділу, який би займався побудовою моделей управління та прийняття рішень в умовах ризику, за наявності нескінченної множини варіантів та майже повної відсутності статистичної інформації. Пропонується на автотранспортних об’єднаннях, консорціумах створити відділ управління ризиком, а на невеликих АТП, з точки зору економічної доцільності, варто обмежитися створенням сектору управління ризиком, який підпорядковуватиметься планово-економічному відділу. Працівниками цього відділу (сектору) можуть бути тільки досвідчені фахівці-експерти. 11. Запропоновані методичні розробки для впровадження модифікованого розпливчастого методу аналізу ієрархій на АТП та програма його реалізації на ЕОМ дають змогу використовувати сучасну комп’ютерну техніку для прискорення оброблення інформації і забезпечення її достовірності. Апробація методичних положень на автотранспортних підприємствах України засвідчила їх універсальність, а також можливість практичного використання в інших галузях економіки. | 