У дисертації обґрунтовано і розроблено теоретико-методологічні положення і методику кількісного оцінювання ймовірностей та розмірів геоекологічних ризиків, що дозволяє зробити наступні висновки: 1. Поняття геоекологічного ризику сформульоване внаслідок застосування геоекологічного підходу до загальнонаукового поняття ризику. Геоекологічний ризик визначається як можлива зміна в структурі зв’язків між компонентами територіальної системи, факт настання і розміри якої оцінюються певним суб’єктом як загрозливі. Основними етапами аналізу геоекологічних ризиків є ідентифікація ризиків, оцінювання їх імовірностей, визначення структури і розмірів збитків, визначення інтегральних характеристик ризику, картографування ризиків, визначення й оцінка ефективності можливих методів впливу на ризик, моніторинг і контроль ризиків. 2. Оцінка геоекологічного ризику є науково обґрунтованим судженням щодо можливості та наслідків змін територіальної системи, несприятливих для різних суб’єктів ризику. Оскільки настання геоекологічного ризику призводить до зниження ефективності виконання ландшафтом своїх функцій, то за оцінкою цього зниження можна оцінити розмір ризику. Розроблено типологію функцій ландшафтів, яка включає їх 6 класів і 17 підкласів. Для кожної функції ландшафту обґрунтовано перелік характеристик, які визначають ефективність її виконання ландшафтом і для кожної з них визначено її оптимальне, найбільш небажане і гранично допустиме значення. 3. Різні види геоекологічних ризиків виникають внаслідок різних територіальних процесів у ландшафті, які в свою чергу призводять до змін різних типів його територіальних структур. Тому вибір територіальних одиниць, що мають бути об’єктом аналізу геоекологічного ризику, залежать від його виду. Найбільш інформативним щодо оцінювання абіотичних видів геоекологічних ризиків є аналіз територіальних одиниць генетико-морфологічної ЛТС (мікро- та мезогеохор), а для флористично-фітоценотичних та фауністично-зооценотичних ризиків – біоцентрично-мережевої ЛТС (біотичних плям, біоцентрів, біокоридорів і біотичних районів ландшафту). 4. Найбільш адекватними специфіці оцінювання ймовірностей геоекологічних ризиків є метод оцінювання за функцією розподілу частот подій, оцінювання за варіацією значень змінної-індикатора ризику, метод оцінювання ймовірності ризику за моделлю „навантаження – опір” і метод просторових частот. 5. Для оцінювання розмірів збитків від геоекологічних ризиків ефективним є використання функції бажаності Харрінгтона. Її сутність полягає в тому, що дана функція дозволяє перейти від будь-якої іменованої змінної хі до безрозмірної оцінки ступеня бажаності її значення. При функціональному аспекті аналізу ландшафту функція бажаності Харрінгтона оцінює ступінь оптимальності стану ландшафтів для виконання ним певних функцій. 6. За розробленою методикою було проаналізовано геоекологічні ризики Волинської області, головними природними чинниками яких є: 1 – широке поширення в межах Поліської низовини піщаних і піщано-супіщаних покривних відкладів; 2 – поширення покривних лесовидних суглинків у межах Волинської височини; 3 – залягання нижче вказаних четвертинних відкладів мергельних порід крейди; 4 – поширення сірих лісових ґрунтів і типових та опідзолених чорноземів на північній межі ареалу свого поширення, що визначає ризики їх деградації; 5 – значна заболоченість та високий рівень залягання ґрунтових вод; 6 – генетично зумовлена залежність багатьох природних процесів від високого рівня залісненості території та видового різноманіття лісових фітоценозів. 7. У територіальному розподілі імовірностей геоекологічних ризиків простежуються наступні закономірності – для Поліської акумулятивної низовини ймовірні ризики, пов’язані з дефляцією ґрунтів і розвіюванням пісків, гідроморфізацією (заболоченням, оглеєнням і підтопленням) ландшафтних комплексів; для Волинської височини найбільш імовірний комплекс ризиків, пов’язаних з водною ерозією; імовірність біотичних видів ризиків істотно залежить від розмірів угідь з природною рослинністю та їх просторовою структурою. Найбільші збитки функцій ландшафтів Волинської області пов’язані з настанням таких видів ризиків: підтоплення, заболочення, росту лінійних ерозійних форм, дефляцією ґрунтів і розвіюванням пісків, а також ризиків зменшення залісненості території. При цьому в північній частині області збитки пов’язані насамперед з ризиками дефляції, розсіювання пісків і гідроморфізації, а в південній – з ризиком росту лінійних ерозійних форм та ризиками, пов’язаними зі зменшенням залісненості (зменшення площі біоцентрів та зникнення біокоридорів). Інтегральний ризик на території Волинської області найбільших значень набуває для біоекологічних функцій (ризик зникнення біокоридорів та зменшення площі біоцентрів) і для економічних функцій ландшафтів (ризик карстопроявів, підтоплення, заболочення та дефляції ґрунтів). Інтегральна величина ризиків для ландшафтно-екологічних функцій залежить насамперед від розмірів ризиків розвіювання пісків і дефляції ґрунтів, підтоплення та заболочення. Розміри інтегральних ризиків для соціо-економічних функцій ландшафтів не перевищують 40 – 50% і головним чином залежать від ризиків заболочення та росту лінійних ерозійних форм. 8. Сформульовані рекомендації практичного характеру з управління геоекологічними ризиками. Обґрунтовано вибір геоекологічних пріоритетів ризиків, які залежать від їх частоти та наслідків. Створена геоінформаційна база даних, що містить синтезовану і впорядковану інформацію про природні умови Волинської області, може слугувати джерелом науково-практичної інформації при вирішенні проблем ландшафтного картографування, оцінки величин збитків та ймовірності ризиків, що має значення для науково-обґрунтованого прийняття конкретних рішень щодо стратегії регіонального природокористування. |
