У дисертаційній роботі подано теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукового завдання, яке полягає в удосконаленні методики аналізу кредитоспроможності банків - контрагентів на ринку міжбанківського кредитування. Протягом останнього часу на ринку міжбанківського кредитування окреслились тенденції зростаючого впливу невизначеності, як фактору економічної поведінки. В умовах невизначеності ринків і ускладненого механізму хеджування міжбанківських кредитних угод важливо враховувати фактори дії основних ризиків присутніх на ринку МБК, що стає можливим в процесі оцінки кредитоспроможності банку-контрагента і розрахунку ліміту кредитування на контрагента. Одержані результати свідчать про досягнення поставленої мети і дають змогу зробити такі висновки. 1.У дисертації розроблена методика мінімізації ризиків на міжбанківському ринку, на основі оцінки кредитоспроможності банку-контрагента і встановлення лімітів кредитування. При оцінці кредитоспроможності банків-контрагентів, враховуються такі фактори впливу: 1) невідповідність балансових даних реальній ситуації; 2) ділова репутація керівництва і власників; 3) професіоналізм працівників банку; 4) контроль за виконанням адекватних процедур аналізу ризиків; 5) нестабільність економіки. Для встановлення лімітів міжбанківського кредитування використовуються процедури аналізу банків-контрагентів. У розробленій автором і наведеній у дисертації схемі аналізу банків-контрагентів, враховано не тільки дані офіційної звітності банків-контрагентів а також макроекономічні показники, сезонні чинники, зовнішня неекономічна інформація. Акцент зроблено на такі макроекономічні показники, як: розмір ставки рефінансування, встановленої НБУ, рівень інфляції і масштаб конкуренції серед банків в конкретних регіонах. Серед сезонних чинників проаналізовано, зокрема, такі: спад ділової активності влітку, збільшення обсягу операцій і відтік коштів з рахунків клієнтів наприкінці звітних періодів. Чим вищий ризик неповернення кредиту, тим нижчим має бути розмір ліміту на кредитні операції з банком-контрагентом на ринку міжбанківського кредитування, втім для оцінки загального економічного стану і ефективного кредитування на ринку МБК необхідний комплексний аналіз: динаміки, структури, дохідності і рентабельності банку-контрагента. 2. На основі аналізу тенденцій формування і розвитку МБК в Україні виділено фактори впливу на забезпечення своєчасного погашення міжбанківських кредитів. При неповерненні розміщених коштів у встановлений термін порушується ритмічність роботи банку-кредитора, і виникає ризик невиконання зобов’язань ним самим. Своєчасність погашення міжбанківського кредиту залежить від таких факторів: 1) ступеня диверсифікації активів; 2) кредитної політики банку позичальника; 3) фінансового стану його клієнтів. 3. Знайдена залежність рівня величини міжбанківських кредитів від реакції банківської системи на кризові явища в економіці в умовах спаду виробництва. Це сприятиме підвищенню рівня інформативності процесу кредитування на ринку міжбанківського кредитування. Історія кредитних криз свідчить про дію специфічного закону руху міжбанківського кредиту, бо в умовах загального спаду, або застою виробництва чим ближче банківська система наближається до кризи, тим вище рівень і величина міжбанківських кредитів. В дисертації виокремлено основні недоліки політики централізованого кредитування, які призвели до банківської кризи 1998 року, а саме: відсутність забезпечення; нерозвинута система зв’язку між емітентом і кінцевим одержувачем кредиту; пільгова відсоткова ставка за централізованими кредитами НБУ; підтримка збиткових державних підприємств. Визначено, що на формування структури МБК впливає три основні закономірності: 1) коливання рівня облікової ставки НБУ; 2) зв’язок між зміною норм обов’язкових резервів та динамікою питомої ваги МБК у залучених коштах комерційних банків; 3) коливання загального обсягу міжбанківських кредитів та позиції окремих банків, зумовлені обмежувальними заходами НБУ. 4. Сформульовані нові підходи до визначення синтетичного коефіцієнта ризику – нормалізованого значення рейтингового оцінювання банку-контрагента на основі проведеної класифікації п’яти груп ризиків: кредитного, ліквідності, інвестиційного, валютного, достатності капіталу. Показана ефективність запропонованої методики на основі порівняння з існуючою практикою встановлення лімітів міжбанківського кредитування. Розроблена в роботі методика дає більш об’єктивну оцінку кредитоспроможності банку-контрагента. У розробленій методиці вага кожного коефіцієнта, які формують синтетичний коефіцієнт ризику, виводиться і підтверджується з використанням математичного інструментарію. 5. У дисертації розроблена модель формування міжбанківського кредитного портфеля на основі поєднання аналітичних методів і методів експертного оцінювання. Для кожної ланки моделі запропоновано систему показників. Результативність аналізу кредитного портфеля банку можливо покращити в процесі оптимізації його спрямування та обрання комплексної системи коефіцієнтів, які всебічно характеризуватимуть кредитний портфель. Запропоновані систематизовані показники згруповано за напрямками, всередині кожного напрямку виділені показники, які стосуються вузької характеристики кредитної заборгованості. На основі добутої інформації визначаються напрями забезпечення дохідності та ліквідності банку, підвищення конкурентоспроможності на міжбанківському ринку. 6. Визначено основні критерії встановлення надійності банку-контрагента, що сприятиме підвищенню ефективності і уможливить вияв резервів покращення діяльності банку на ринку міжбанківського кредитування. Основними критеріями встановлення надійності банку-контрагента є такі: фінансовий стан банку-контрагента, обсяг його основного капіталу; наявність і характер кредитної історії банку-контрагента; рівень взаємовідносин з банком-контрагентом, що склалися в процесі співпраці в минулому. Такий підхід формує дієві елементи управління кредитним ризиком. Передусім це стосується процедури аналізу фінансового стану банків-контрагентів, встановлення лімітів на обсяг операцій, незабезпечених заставою. Аналіз операцій на ринку міжбанківського кредитування полягає у накопиченні достовірної інформації щодо характеру здійснених кредитних операцій, виявлення проблемних активів, зниження ризиків, що дозволяє приймати ефективні та своєчасні управлінські рішення на основі обґрунтованих та узагальнених висновків. Серед найголовніших етапів процесу міжбанківського кредитування виділяється аналіз кредитоспроможності та оцінка фінансового стану банків-контрагентів. Мета аналізу — оцінка результатів фінансової діяльності банку-контрагента на базі розрахунку синтетичного коефіцієнта ризику. На підставі отриманих результатів приймається рішення щодо можливості надання міжбанківського кредиту, або припинення кредитних відносин з банком-контрагентом. |
