Анотація до роботи:

Клименко Д.Б. Методика аналізу залучених коштів банку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.04 – Бухгалтерський облік, аналіз та аудит. – Київський національний економічний університет, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено проблематиці формування залучених коштів банку. На основі дослідження стану, структури залучених і запозичених коштів банку запропоновано розширення існуючих методів аналізу. Деталізовано джерела формування портфеля залучень, описано критерії якості залучених та запозичених коштів. Проаналізовано основні напрями реалізації процентної політики банків щодо формування депозитної бази, зокрема, чинники впливу на умови придбання ощадних та депозитних сертифікатів. Опрацьовано методику обліку депозитних коштів банку та проаналізовано чинний план рахунків бухгалтерського обліку в банках, який доповнено двома рахунками другого класу „Операції з клієнтами”. Виявлено ключові фактори забезпечення ліквідності банку при обранні джерел коштів. Критерієм диверсифікації пасивів є результати аналізу ресурсів, проведених за методикою GAP. Запропонований метод визначення надійності коштів на рахунках клієнтів апробовано в комерційному банку.

У дисертації подано теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється в удосконаленні методичних засад та інструментарію аналізу ефективності формування портфеля залучених коштів банку. Це дозволило сформулювати низку висновків теоретичного, методичного та науково-прикладного характеру, що відображають вирішення завдань дисертаційного дослідження відповідно до поставленої мети:

1. Дослідження трансформаційних процесів, що відбуваються в Україні на всіх рівнях показало, що банківська система розвивається за схемою, в межах якої визначене місце відводиться кожному виду банків (за виконуваними операціями) і кожному окремо взятому банку. Уточнення ознак, що визначають фінансово-кредитну установу як банк, необхідно для дальшого розвитку диференціації регулюючих норм з метою встановлення раціонального співвідношення між спеціальними й універсальними банківськими установами.

2. Вивчення зарубіжного та вітчизняного досвіду дозволило означувати банківські операції з позицій надання банками послуг, які визначають структуру ресурсної бази фінансових інститутів. Аналіз сучасних тенденцій розвитку банківських операцій визначає загальні (узгодження активів і пасивів за строками) та спеціальні (сегментування портфеля депозитів) критерії якості залучених коштів, що оптимізує комбінування операцій із залучення ресурсів.

3. Банки України як фінансові інститути через які реалізуються економічні інтереси суспільства за умов становлення ринкових відносин, інтеграції у світову банківську систему потребують запровадження методології бухгалтерського обліку на базі МСБО у створенні стандартів обліку. Аналіз формування та обліку капіталу банків відповідно до світових стандартів визначає його структуроутворювальним елементом ресурсної бази.

4. Аналіз структури залучених і запозичених коштів свідчить, що розміщення ресурсів у банківській системі України прямо пропорційно залежить від розміру банку (його належності до відповідної групи банків за розміром капіталу, активів, валюти балансу). Так, п’ять системних банків володіють майже 70-80% дешевих ресурсів – кореспондентськими рахунками інших банків, поточними рахунками юридичних і фізичних осіб, бюджетними коштами. Решта банків залучає дорогі ресурси (строкові депозити та міжбанківські кредити) або працює за рахунок власного капіталу (це стосується переважної (близько 70) кількості банків, в яких гроші інсайдерів та власний капітал становлять значну питому частку у пасивах).

5. Універсалізація вітчизняних банків потребує посилення уваги до проблеми управління грошовими коштами. Запропоновано перспективні напрями розвитку банківських операцій для розширення банківських послуг щодо забезпечення потреб клієнтів на фінансовому ринку та одночасного збільшення ресурсної бази. Насамперед це стосується стану сектора банківських депозитів. Незважаючи на те що за останні 5 років вклади в банках України зросли у 4,5 раза, неорганізовані депозити перевищують організовані майже у 2 рази, у той час як основу ресурсів банку, джерело довгострокового інвестування становлять заощадження населення.

6. Для розвитку ощадної справи потрібна державна підтримка зацікавленості банків у залученні депозитних коштів. На сучасному етапі запропоновано підтримку банків, які спеціалізуються на ощадних операціях. Для цього пропонується вжити таких заходів: звільнити від оподаткування депозити фізичних осіб, відмінити норми резервування на цей вид залучень, підтримати ощадну справу з боку держави (зокрема за допомогою реклами).

7. У результаті аналізу напрямів здійснення процентної політики банків щодо формування портфеля залучень, зроблено висновок про необхідность збільшення питомої ваги строкових депозитів через емісію цінних паперів власного боргу (депозитних та ощадних сертифікатів) як повноцінних операторів фондового ринку. Зокрема, зясовано вплив чинників на умови придбання ощадних і депозитних сертифікатів. Разом з цим для збереження клієнтської бази банку пропонується запроваджувати партнерські взаємовідносини між банком та клієнтом (на основі розвитку пакетних послуг ведення рахунка клієнта та довірчого управління його коштами).

8. Зменшення можливостей банків отримувати велику маржу в міру зниження інфляції, обмеження роботи з бюджетними коштами обумовлює важливість аналізу коштів до запитання як значної складової пасиву. Запропоновано і запроваджено в практику методику оцінки залишків коштів до запитання на поточних рахунках банку. Унаслідок застосованого статистичного методу аналізу залишків коштів на поточних рахунках, який побудований на коефіцієнтах, пропонується характеризувати зміну залишків за групами клієнтів, нестабільність і синхронність амплітуди коливань на ризик використання цих залишків.

9. На поліпшення банківської ліквідності впливають норми резервування, які встановлюються центральним банком. Даний інструмент грошово-кредитної політики визначає ресурсний стан банків, можливість їх роботи з певними видами залучень, що позначається на інвестиційній діяльності та, в кінцевому підсумку, на прибутковості банків. Установлення раціональної межі резервування повинна носити не тільки фіскальний, а й стимулюючий характер для банків. Поряд з дальшим зниженням рівня обов’язкового резервування варто запровадити плату за зберігання банками обов’язкових резервів у НБУ.

10. Для вибору джерел забезпечення ліквідності впливовими чинниками є взаємозв’язок активно-пасивних операцій у часі, диверсифікація зобов’язань з метою мінімізації ризику та вплив ціни залучених коштів на якість пасивів. Наведений у дисертаційній роботі метод GAP характеризує можливість банку з високим процентом імовірності прогнозувати зміни в структурі пасивів і активів для мінімізації ризиків.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Клименко Д.Б. Інструменти залучення коштів комерційного банку // Фінанси України. – 2000. - №6(54). – С.126-129. (0,25 друк.арк.).

2. Клименко Д.Б. Аналіз залишків коштів до запитання на поточних рахунках у портфелі залучень комерційного банку // Науковий вісник АДПСУ. – Ірпінь. – 2001. - №4(14). – С.49-55. (0,34 друк.арк.).

3. Клименко Д.Б. Ринкова вартість залучених коштів // Фінанси України. – 2001. - №06(67). – С.141-144. (0,25 друк.арк.).

В інших виданнях:

4. Клименко Д.Б. Ресурсне забезпечення комерційних банків // Науковий вісник АДПСУ. – Ірпінь. – 2000. - №2(8). – С.92-97. (0,32 друк.арк..).

5. Клименко Д. Банківська система, як організація фінансового посередництва // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Становлення фінансової системи України та проблеми її стабілізації: Щорічник наукових праць. – Вип. ХII. – Львів. – 2000. – С. 304-306. (0,13 друк.арк.).

6. Клименко Д. Б. Методика аналізу залучених коштів // Удосконалення обліку та аналізу господарської діяльності на основі впровадження нових положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні: Тези доповідей міжнар. наук.-практ. конф. 16-18 жовтня 2000 р. – К.: КНЕУ, 2000. – С.204-205. (0,12 друк.арк.).