Анотація до роботи:

Мірошниченко Т.М. Методика побудови композицій групових вправ в художній гімнастиці. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту, спеціальність 24.00.01 – Олімпійський і професійний спорт, Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2006.

Дисертація присвячена вивченню зв’язків і поєднань елементів структури і змісту композицій групових вправ. Оригінальність методики складання змагальної композиції групових вправ полягає в технологічній схемі, що гармонійно поєднує традиційні педагогічні і сучасні комп’ютерні технології. Її впровадження в процес підготовки групових вправ, а саме побудови змагальних композицій, розширило знання про можливості введення сучасних технологій у процес складання композицій вправ художньої гімнастики з використанням загальновідомих принципів і засобів.

У дисертації проведено аналіз проблем побудови конкурентоспроможних композицій, співвідношення в них основних структурних компонентів і факторів, що мають регламентувати ефективність процесу побудови композицій групових вправ в художній гімнастиці. Була розроблена і впроваджена в практику технологічна схема, згідно якої комп’ютерна програма впроваджувалася в початково-тренувальний процес протягом усього періоду побудови композицій групових вправ. Дані дослідження проводилися вперше, а реалізована у комп’ютерній програмі ідея не мала аналогів.

1. На підставі вивчення і аналізу наукової та методичної літератури можна стверджувати, що в художній гімнастиці відсутні системні дослідження проблеми вдосконалення композицій групових вправ при загальному визначенні фахівцями її високої значущості. Відповідно до вимог FIG і тенденцій розвитку групових вправ у світі, конкурентоспроможні композиції повинні характеризуватися збалансованістю компонентів технічних дій без предмета, широким діапазоном технічних дій з предметами, гармонійним поєднанням музичного і рухового компонентів, узгодженістю кількісного компоненту композицій з вимогами до правил змагань, які постійно змінюються, тому виникає потреба в інноваційному підході до методики побудови композицій групових вправ, що враховує дані питання.

2. У результаті вивчення практичного досвіду виявлені фактори, що регламентують ефективність процесу побудови композицій групових вправ у художній гімнастиці, до яких належать відповідність ідеї композиції індивідуальним характеристикам гімнасток, творча участь спортсменок у процесі складання композиції, відповідність здібностей і рівня підготовленості гімнасток вимогам правил змагань, раціональні схеми шикувань і перешикувань, тактично виправданий розподіл елементів і поєднань технічної та артистичної цінності, наявність ефектних ракурсів виконання елементів, використання різноманітних елементів взаємодії, наявність у гімнасток позитивних мотивів для участі у процесі створення композиції.

3. Аналіз результатів анкетного опитування показав відсутність єдності у черговості дій у тренерів України та Іспанії при складанні композицій групових вправ: тренери з досвідом підготовки групових вправ менше 10 років, з високим ступенем єдності думок (W = 0,67) визначили послідовність, що узгоджується з теоретичними джерелами; тренери високої кваліфікації розійшлися в думках (W = 0, 06), що свідчить про існування авторських методик, отриманих шляхом накопичення практичного досвіду. Про низьку ефективність даних підходів свідчить те, що, 55% тренерів України вносять корективи у складену композицію за 1 – 2 місяці (45% –за 1 місяць і 10% - за 2 місяці), у той час як 55% іспанських тренерів допускають останні виправлення за 1-2 тижні до основного старту (29% - за 1 тиждень і 26% - за 2 тижні), що негативно впливає на результативність змагальної діяльності.

4. Результати аналізу композицій команд-учасниць офіційних змагань FIG періоду 1999 – 2004 рр. свідчить, що середня кількість шикувань знаходиться в межах 15-20 варіантів, у 2-3 рази перевищуючи вимоги правил змагань. В отриманій середньостатистичній моделі відомі типи шикувань не були представлені у повному обсязі, переважали шикування в лініях (30-35%, 31-32%), хрестоподібні (19-25%, 18-25%) і змішані (14-25%, 14-29%). З ними не були збалансовані Т-подібні шикування (2-4%, 2-10%), шикування по колу (8-12%, 6-8%) і у формі трикутника (11-16%, 9-15%).

5. У результаті дослідження виявлена достовірна позитивна динаміка кількості перекидань із 4,8±0,7 (1999) до 6,09±1,57 (2001) (P < 0,05) і взаємодій з 6,0±1,57 (2001) до 7,38±1,58 (2004) (P < 0,05) у вправі з п’ятьма однаковими предметами. Композиції команд-учасниць чемпіонатів Європи (2001) і світу (2003) з п’ятьма стрічками, трьома обручами і двома м’ячами достовірно відрізнялися за кількістю взаємодій (P < 0,05) при однорідному складі інших показників (V=0,02 -10,3%). Даний факт є підставою розглядати рухові взаємодії як показник спеціальної технічної підготовленості й майстерності команди гімнасток у групових вправах.

6. Виявлено статистичний взаємозв’язок підсумкової оцінки із сумарними складностями елементів без предмета і її похідної – коефіцієнтом складності (r_р=0,91), а також з показниками середньої складності елементів без предмета (r_р=0,89) у вправі з трьома обручами і двома м’ячами. Елементи без предмета в композиціях групових вправ з однаковими й двома видами різних предметів за рівнями складності розподілялися у такому співвідношенні: “С” – 35% і 34%, “А” – 22% і 25%, “D” – 19% і 20%, “B” – 15% і 13%, “E” – 9% і 6%, “F” - по 1%.

7. Аналіз співвідношення елементів без предмета в сучасних композиціях групових вправ свідчить, що найбільш функціональними були стрибки (49-53%) і елементи фундаментальної групи «гнучкість» (26-27%). Перевага в композиціях різноманітних стрибків пов’язана з функцією набору складності, а також як способу перешикувань гімнасток з однієї побудови в іншу. Висока динамічність елементів фундаментальної групи «гнучкість», які порівняно з рівновагами (13–15%) і поворотами (6–8%) за технічними характеристиками менш складні, дозволяла в умовах уніфікованого режиму техніки групових вправ ефективно керувати ступенем ризику технічних помилок.

8. У результаті досліджень вбачається правомірним розглядати ДВК як комплексний показник насиченості композицій групових вправ. Композиції команд-учасниць Ігор Олімпіади (2004) і Європи (2001) з п’ятьма стрічками, трьома обручами і двома м’ячами достовірно відрізнялися за ДВК (P < 0,05). У композиціях з двома видами предметів команди в середньому виконували на 6 технічних дій більше (три взаємодії й по одному шикуванню, по одному елементу без предмета, перекиданню), ніж у вправі з п’ятьма однаковими предметами. Виявлено статистичний взаємозв’язок між змагальною оцінкою і ДВК у вправі з двома видами предметів: r_p = 0,64 (2001) і r_p=0,52 (2004).

9. Підґрунтям запропонованої нами експериментальної методики стало переосмислення значущості кількісних показників композиції групових вправ шляхом підвищення у пропорційній схемі частки шикувань і взаємодій. Доведено ефективність такої пропорційної схеми основних рухових компонентів композицій групових вправ: 36-40% - шикування, 34-38% - елементи складності без предмета, 12-15% - взаємодії, 9-10% - перекидання.

10. Технічні можливості розробленої нами комп’ютерної програми вирішували проблему термінового інформаційного забезпечення тренера і спортсменок такими сервісними послугами: роздруківка послідовності побудов з кольоровим графічним зображенням місця кожної гімнастки; роздруківка перешикувань в цілому для всієї групи; роздруківка перешикувань кожної гімнастки окремо з текстовим коментарем тренера; контроль заповнення майданчика шляхом накладення всіх шикувань одне на одне; розрахунок сумарного шляху для кожної гімнастки з графічним відображенням всіх переміщень на майданчику (м); запис результатів роботи у базу даних з коментарями тренера; побудова нових композицій з використанням бази даних.

11. У результаті педагогічного експерименту з впровадження експериментальної програми команда спортивного клубу «Ritmica Penedes» випередила контрольну групу, як за термінами складання композиції, так і за результатами змагальної діяльності на чемпіонаті Іспанії у 2003 році, а так само за співвідношенням основних структурних компонентів (P<0,01). Композиція з п’ятьма стрічками експериментальної команди (Ritmica Penedes) на 38% складалася із шикувань, на 36% - з елементів без предмета, взаємодії становили 17% і перекидання - 9%. Це обумовило ДВК рівну 2,8 у.о. при середній складності елементів без предмета 0,13 бала. Поряд із цим композиція контрольної групи (Muntanyenc Sant-Gugat), при ДВК 2,7 у.о. і середній складності елементів без предмета 0,09 бала, мала інше поєднання структурних компонентів: шикування – 33%, перекидання – 10%, взаємодії – 13%, елементи без предмета – 44%.

Подальше перспективне дослідження проблеми вдосконалення методики побудови композицій групових вправ у художній гімнастиці може розглядатися в більш широкому аспекті, а саме – поєднувати в собі не тільки питання застосування комп’ютерних технологій при розробці структури і змісту композиції, але й і у взаємозв’язку зі специфікою відбору гімнасток у команди, а також професійно-педагогічної майстерності тренера-постановника.

Публікації автора:

1.Мірошниченко Т.М. Аналіз основних структурних компонентів композицій групових вправ художньої гімнастики // Теорія та методика фізичного виховання і спорту. – 2001. - №2-3. – С. 22-24.

2.Мірошниченко Т.М.Методика постановки сучасних композицій групових вправ в художній гімнастиці // Теорія та методика фізичного виховання і спорту. – 2001. - №4. – С.11-13.

3.Мірошниченко Т.М. Сучасні тенденції побудови конкурентно спроможних композицій групових вправ з художньої гімнастики // Теорія та методика фізичного виховання і спорту. – К.: Олімпійська література. – 2004. - №1. – С.72-74.

4.Мирошниченко Т.М. Совершенствование методики построения композиций групповых упражнений в художественной гимнастике // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. науч. тр. под ред. Ермакова С.С. – Харьков: ХГАДИ, 2005. - №3. – С. 28-40.

5.Мірошниченко Т.М. Зміст та структура сучасних композицій групових вправ художньої гімнастики // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ, 2005. - №11. – С. 79-91.

6.Мирошниченко Т.М. Пути развития современных композиций в художественной гимнастике // Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації: IV Міжнар. науковий конгрес. – К., 2000. – С. 216.