1. Проведений ретроспективний аналіз досліджень категорії якості життя населення дозволив констатувати, що накопичений науковий досвід у визначенні змісту даного поняття є відображенням пріоритетів у межах різних галузей знань, насамперед, в економіці і соціології. 2. Сутність категорії якості життя сільського населення, як об’єкту суспільно-географічного дослідження полягає в тому, що він відкриває нові можливості для розробки концепції через встановлення взаємозв’язків природи, суспільства (сільське населення) і господарства та їх територіальної організації на різних ієрархічних рівнях. 3. Концептуально-понятійний апарат дозволив уточнити місце ЯЖСН серед близьких за змістом категорій та дозволило визначити її в якості більш широкого поняття у порівнянні з близькими за змістом категоріями: образ, рівень, добробут, благополуччя, умови життя, спосіб, стандарт, стиль та комфортність життя. 4. Оцінка якості життя сільського населення має спиратися на існуючі сучасні концепції і теорії, вона повинна бути різною при дослідженні сільського та міського населення, для оцінки на рівні територіальних громад (мікрорегіональному) та адміністративних районів (мезорегіональному) і повинна враховувати пріоритетність суспільно-географічних чинників у територіальній організації якості життя, зокрема суспільно-географічного положення. 5. Алгоритм комплексної оцінки ЯЖСН включає підбір вихідних показників, їх стандартизацію, розрахунок часткових та інтегральних індикаторів, типізації, аналіз сучасних значимих факторів впливу на якість життя сільського населення на різних ієрархічних рівнях. 6. За об’єктивною оцінкою ЯЖСН на мезорегіональному рівні здійснений просторовий аналіз з використанням трьох блоків компонентів: комфортність середовища, якість населення та благополуччя. 7. За результатами типізації виділені 4 типи районів за специфікою ЯЖСН: І тип «відсталий» з виділенням одного підтипу: периферійний, ІІ тип «недостатньорозвинений» з виділенням двох підтипів: крайній північний лісостеповий та приморський, ІІІ тип «середньорозвинений», з виділенням трьох підтипів: центральний північно-степовий, міжрічковий та придунайский, ІV тип «розвинений» з виділенням двох підтипів: приміський-агломераційний та придунайський. 8. Досліджуючи особливості якості життя сільського населення на рівні територіальних громад, найвищі характеристики отримали громади, що входять до приміських адміністративних районів, та задністровські райони з переважанням населення різних національностей, приморські райони (зокрема Білгород-Дністровський). Найгірші показники мали північностепові та центральні райони. |