| 1. Розглянутий в дисертації комплекс відомостей про міграції червоногрудого побережника на Сиваші показує, що використання континентального пролітного шляху цим видом арктичних куликів є цілком закономірним явищем. Це засвідчують головіні висновки нашої роботи. 2. Абсолютна більшість мігруючих територією України червоногрудх побережників зупиняється на Азово-Чорноморському узбережжі. Головним місцем їхньої концентрації є затока Сиваш, другорядними — морські лимани. У межах самого Сиваша скупчення червоногрудого побережника тяжіють до солоної центральної частини водойми, де головним кормом птахів є артемія. 3. За весь період весняної міграції через Сиваш пролітає 0.5 %, а в період осінньої до 1.5 % світової популяції червоногрудого побережника, що згідно з чинними критеріями Рамсарскької конвенції робить цю затоку Азовського моря глобально значимимою для збереження виду. 4. При загальному багатстві і різноманітті кормових ресурсів Сиваша, під час жирувань червоногруді побережники віддають стійку перевагу артемії. Цей корм дозволяє в стислий термін поповнити жирові резерви (до 5.4 г/день). Червоногруді побережники годуються винятково вдень, що різко відрізняє їхню кормову поведінку від чернозобика. 5. Кормову поведінку червоногрудого побережника на Сиваші правомірно розглядати як типовий випадок використання непередбачуваних планктонних кормових ресурсів солоних водойм континентального пролітного шляху. Переважне споживання артемії, денний характер годівлі і висока ефективність власне живлення червоногрудого побережника є видоспецифічними особливостями його кормової екології. 6. Набрана в осінній період маса тіла дозволяє червоногрудим побережникам долати відстань у більш ніж 4 тис. км і досягати районів зимівель у Західній Африці, або ж пролітати більшу частину шляху до південноафриканських зимівель (без проміжних зупинок). Згідно з енергетичними розрахунками ця відстань складає 2-2.5 тис. км у весняний період. 7. До 45 % птахів обох статей на Сиваші цілком завершують післяшлюбне линяння контурного оперення. У середньому, на Сиваші 4.8-14.3 % птахів починають міняти махові пера, а до 7.5% — завершують цей процес (або прилітають уже з новими маховими). Як на загал, Сиваш не відіграє вагомої ролі як місце линяння махового оперення червоногрудого побережника. 8. Дані кільцювання вказують на те, що більшість мігруючих через Сиваш червоногрудих побережників гніздиться на Таймирі. Частина птахів використовує континентальний маршрут в обидва сезони. Восени зі Скандинавії і Балтики птахи переміщаються на Азово-Чорноморське узбережжя. В область зимівлі “сиваських” червоногрудих побережників потенційно входить весь Африканський континент. 9. Весняна міграція більшості червоногрудих побережників на Сиваші та прилеглих ділянках контнентального пролітного шляху відбувається в інтервалі 2-14 травня, що засвідчує проліт єдиного потужного потоку мігрантів за місяць до початку періоду гніздування. В авангарді міграції летять самці, котрі через стислість термінів весняного прольоту значною мірою змішуються з самками. В другій половині травня, окремо від основної маси птахів, через Сиваш пролітає менш численне угруповання червоногрудого побережника (в основному самки). 10. У літньо-осінній період статево-вікові угруповання фактично мігрують відокремлено в часу. Осінню міграцію на Сиваші також розпочинають самці (концентрації спостерігаються з середини липня) червоногрудого побережника. У першій декаді серпня до них приєднуються самки і, відповідно, фіксується перший пік чисельності мігрантів (кінець першої декади серпня). Після відльоту самців спостерігається другий (менший) пік чисельності птахів, переважно самок (19-23 серпня). В сприятливі роки міграцію завершують молоді птахи (кінець серпня - початок жовтня). 11. На Сиваші зустрічаються червоногруді побережники двох різних розмірних класів. Це підтверджує раніше висловлене припущення про існування західного та східного угруповань цього виду і вказує на значний обшир гніздового ареалу птахів, котрі зупиняются на Сиваші. Цей висновок підтверджується розбіжностями як в термінах міграції, так і передшлюбного і післяшлюбного линяння птахів різного географічного походження. 12. Використовувати низку внутрішньоконтинентальних солоних водойм у якості місць проміжної зупинки під час міграцій по континентальному пролітному шляху червоногрудому побережнику дають можливість саме стрімкість прольоту, коротка тривалість зупинок, здатність швидко накопичувати масу тіла та розбіжності у термінах міграції статей. 13. Ранній відліт самців з районів гніздування покликаний знизити внутрішньовидову (особливо міжстатеву) трофічну конкуренцію в період розмноження. Роздільний проліт самців, самок та молодих птахів в осінній період має також запобігати трофічній конкуренції на шляху прольоту. 14. Конкретною умовою збереження мігруючої популяції досліджуваного виду є підтримання солевого балансу Центральної частини Сивашу. У зв’язку з цим, у майбутньому результати моніторингу чисельності і розміщення скупчень червоногрудого побережника можна використовувати для швидкої оцінки рівня деградації цієї ланки экосистеми Центрального Сиваша. 15. Достатньо деталізовані схеми розміщення, термінів й маршрутів міграцій а також районів зимівлі червоногрудого побережника - одного з найбільш широко розповсюджених і масових куликів, - можуть використовуватись для потреб эпідемології. | 