1. Мікротеріофауна Донецько-Донських і Донецько-Приазовських степів складається з 23 видів, 21 з яких зареєстровано на заповідних територіях регіону в результаті цього дослідження. Crocidura leucodon та Neomys anomalus відомі лише за давніми колекційними зразками та літературними згадками. 2. Типовими представниками мікротеріофауни регіону є 5 видів. Три з них (Mus musculus, Sylvaemus uralensis, Microtus levis) зустрічаються на всіх заповідних ділянках і входять до групи домінантів або субдомінантів. Ще два (Crocidura suaveolens та Micromys minutus) зустрічаються на більшості ділянок, проте не досягають помітної чисельності. 3. На прикладі фауни Провальського степу з’ясовано, що видове різноманіття дрібних ссавців локальної фауни залежить не стільки від розміру ділянки, скільки від ступеню її біотопної мозаїчності, а оцінка видового багатства залежить не стільки від обсягу зібраного матеріалу, скільки від різноманіття методів обліку. 4. Серед об’єктів ПЗФ вищого рівня найбільше видове багатство характерне для трьох ділянок: Стрільцівський, Провальський степ і Крейдяна флора (по 16 видів). Найменшим багатством характеризуються заповідники Приазов’я: Кам’яні Могили (11 видів) і Хомутовський степ (12 видів). 5. Встановлено прямо пропорційний зв’язок між поширенням виду в регіоні та загальним рівнем його чисельності. Найвищий середній бал чисельності мають виключно широко поширені в регіоні види, тоді як види з обмеженим поширенням ніколи і ніде не досягають помітної чисельності. 6. За показниками схожості фаун заповідні ділянки формують кластер із двох груп: (1) ділянок Донецько-Донських і Донецьких степів і долини Дінця, що включають види лісового і заплавного комплексів, (2) ділянок Приазов’я. Існують види-індикатори окремих заповідних теріокомплексів. 7. Мікротеріофауна регіону являє собою складне утворення з видів дрібних ссавців степового, лісового, заплавно-лучного, синантропного та евритопного комплексів, де найбільша частка в угрупованнях належить видам евритопного, лісового та заплавно-лучного комплексів. 8. Степові види є невід’ємною частиною регіональної фауни, але степовий комплекс ніколи не займає домінуючого положення в природних угрупованнях. Результати цього дослідження дозволяють стверджувати, що протягом 20 ст. відбулося руйнування степового фауністичного ядра як окремого зонального фауністичного комплексу. 9. П’ять видів ссавців — Crocidura leucodon, Ellobius talpinus, Sicista severtsovi, S. strandi, Lagurus lagurus — як зникаючі представники степового теріофауністичного ядра, рекомендовано до включення в регіональний і загальнодержавний “червоні” списки. | 