Анотація до роботи:

Заяць О.А. Міське громадянство Львова XV–XVIIIст. (за реєстрами прийняття до міського права). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – Історія України. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2005.

У дисертації досліджено функціонування інституту львівського міського громадянства у XV–XVIIIст. Використання реєстрів новоприйнятих громадян у комплексі з іншими джерелами дозволило встановити, що львівське міське громадянство поділялося на ремісниче та купецьке, міське та передміське. Існували також етно-конфесійні (некатолицькі) модифікації львівського громадянства – українське та вірменське. Механізм отримання громадянства у Львові був простіший для корінних львів’ян та складніший для прибулого населення.

Вивчення інтенсивності прийняття міського громадянства показало, що поповнення львівської громади відбувалося високими темпами. Встановлено перевагу прибулого населення над місцевим, однак спостерігалася тенденція до поступового зменшення між ними різниці у кількості. Серед прибулих домінували вихідці з південної частини Речі Посполитої. Українці та вірмени становили незначну частку новоприйнятих громадян. Професійний склад львівських міщан був досить розмаїтим – міське громадянство приймали як купці, так і широкі ремісничі кола.

Міське громадянство було правовою приналежністю особи до міської громади, з чого випливали певні права та обов’язки, встановлені королівськими привілеями, міським законодавством та усталеною у місті практикою. Воно вирізняло привілейованих міщан із загалу міських мешканців, а також, з огляду на партикулярний характер, відрізняло львівських громадян від міщан інших міст.

Міське право приймали і некатолики, але в обмеженому обсязі, утворюючи своєрідні національні модифікації міського громадянства. Окрім того, залежно від виду занять, існував поділ на громадянство купців та ремісників, а відповідно до місця постійного проживання – на громадянство міщан та передміщан. З часом виділяється також громадянство дрібних торгівців. Для кожного виду була передбачена спеціальна присяга, однак реєстри були спільними для всіх громадян.

Львівська громада поповнювалася в основному представниками міщанського стану, але незначною мірою і колишніми селянами та шляхтою. Селяни найактивніше поповнюють лави міщанства у XVIст., а в XVIIст. – спостерігається значний спад. Вихідці з шляхетського стану були найменше представлені серед львівських громадян. Міське право не приймало духовенство.

Загальними вимогами для отримання львівського громадянства були: християнське (але не протестантське) віросповідання, повноліття, законне народження та відсутність ганьби, а спеціальними (процесуальними): подання документів рекомендаційного характеру, сплата певних фінансових чи матеріальних внесків на користь міста та Ради, складення присяги, а інколи також купівля у Львові нерухомості та постійне проживання у місті з сім’єю. У XV–XVIст. міське громадянство надавалося жінкам. Львівського громадянства можна було при бажанні зректися з правом поновлення. Як різновид покарання за економічні та моральні порушення магістратом практикувалося позбавлення громадянських прав.

У 1405–1790-хрр. громадянами Львова стали 6952 особи. У середньому щороку до міської громади приймали 23,65 чол. Загалом інтенсивність прийняття львівського громадянства зростала протягом XV – першої чверті XVIІІст. і несуттєво понизилася у другій половині XVIІІст. Найактивніше приймали міське громадянство навесні. Львівська громада поповнювалася здебільшого місцевим елементом і вихідцями з Руського воєводства та Малопольщі. З решти українських земель населення прибувало до Львова дуже мляво.

На початку XVст. у місті абсолютно домінували німці, але вже з другої половини цього століття зростає чисельність поляків, українців та вірмен. Кількість українців суттєво збільшилася у XVIст., а вірмен – у XVIIст. Загалом джерела створюють значні труднощі для підрахунку українців у XVIIст., а для обох некатолицьких націй – у другій половині XVIIIст. і відповідно занижують дані про них. Серед дрібних етнічних груп помітне місце займають греки та італійці.

У професійній структурі новоприйнятого міщанства перші місця за кількістю належать шкірообробній, одяговій та харчовій галузям. Найбільш чисельною групою були шевці. У деревообробному ремеслі домінують вихідці з Малопольщі та Руського воєводства, а дубильники в основному походили з Перемишльської землі. Українці були чисельними у гребінництві, чинбарстві та гаптуванні, вірмени – у торгівлі, а поляки виразно переважали в деревообробних галузях. У ткачів, пекарів та шевців добре прослідковуються родинні внутрішньопрофесійні зв’язки.

Отже, міське громадянство було своєрідним фільтром, який мав допускати до міської громади “кращих” людей – із доброю славою та законним походженням, забезпечених фінансово (адже для цього потрібно було не лише сплатити внески, але й набути досить дорогу нерухомість у місті), і таким чином сформувати своєрідний привілейований прошарок міських жителів. До цього прошарку, окрім владної та фінансової еліти, входили ще й широкі ремісничі кола, а також дещо менш привілейоване некатолицьке населення.

Публікації автора:

1. Заяць О.А. Умови та процес прийняття до міського права у Львові у 1501–1571рр. // Rocznik Europejskiego Kolegium Polskich i Ukraiskich Uniwersytetw. – Lublin, 2003. – T.1. – S.124–134.

2. Заяць О.А. Формули присяг на отримання міського громадянства у Львові XVIІст. // Пам’ятки: археографічний щорічник. – К., 2003.– T. 4. – С.238–244.

3. Заяць О.А. Громадяни міста Львова як соціальна група у XV–XVIст. // Ефективність державного управління: Зб. наук. праць Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Львів,2003. – Вип.4. – С.113–124.

4. Заяць О.А. Надання міського громадянства некатолицькому населенню Львова у 1501–1571рр. // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка: Зб. наук. праць. – Львів, 2003. – №5/6. – С.42–48.

5. Заяць О.А. Соціально-економічне становище жінки у великих містах на українських землях у XVI–XVIІст. // Ефективність державного управління в контексті європейської інтеграції: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 23 січня 2004р. – У2ч. – Львів, 2004. – Ч.2. – С.175–178.

6. Заяць О.А. “Славетні і шляхетні” у Львові у другій половині ХV – першій половині ХVІІст. (шляхта у реєстрах новоприйнятих львівських громадян) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів / Інститут української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського НАН України. – Київ, 2005. – Т.11. – С.5–17.