Анотація до роботи:

Ковальов М.В. Місцеве лікування гнійних ран м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки (клініко-експериментальне дослідження). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 – "Стоматологія". – Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, Київ, 2006.

Автором проаналізована сорбційна, антимікробна та місцевоанестезуюча дія та ефективність нового комбінованого препарату Сорбоцел на тваринах в експерименті. Були проведені досліди на моделі гнійних ран у кролів, що довели позитивний вплив на перебіг раневого процесу.

Клінічні дослідження підтвердили високу ефективність при лікуванні гнійних ран м‘яких тканин щелепно-лицевої ділянки при гострих гнійно-запальних захворюваннях за рахунок багатокомпонентної дії Сорбоцелу на рану: гідрофільної, антимікробної та місцевоанестезуючої.

У дисертації представлені результати експериментальних та клініко-лабораторних досліджень і запропоновано вирішення наукового завдання, що полягає в підвищенні ефективності лікування ран у хворих з гнійно-запальними процесами м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки шляхом включення до складу терапевтичних місцевих комплексів комбінованого препарату Сорбоцел.

1. На підставі мікробіологічного дослідження ран м'яких тканин при гнійно-запальних захворюваннях одонтогенної етіології виявлені не тільки аероби
(у хворих на одонтогенні абсцеси – 84,4%, флегмони – 87,1%), але і анаероби (13,6% та 12,9% відповідно). Серед аеробних мікроорганізмів найбільш частіше виявлялись монокультури золотавого (у хворих на абсцеси – 52,9% випадків, у хворих на флегмони – 50%) та епідермального (19,7% та 20% відповідно) стафілококу, рідше – стрептокок (11,8% та 15,1%). Визначення антибіотикочутливості показало, що монокультури стафілококів при одонтогенних гнійно-запальних захворюваннях м'яких тканин проявляють найбільшу чутливість (в 90% випадків) к аміноглікозидним препаратам, цефалоспоринам, левоміцетину. Стійкість монокультури стафілококів виявлена до стрептоміцину, поліміксину, еритроміцину, олеандоміцину. Стрептококи в асоціації з аеробами мало змінювали свою антибіотикочутливість, а з анаеробами вони були чутливі тільки до аміноглікозидів та цефалоспоринів.

2. Експериментально доведено високі сорбційні властивості та збалансовані дифузійні процеси Сорбоцелу: протягом 24 годин препарат поглинає 18 об’ємів води, а його водопоглинаюча активність знаходиться в інтервалі 10-24 мл/год. Гідрофільна гелева основа Сорбоцелу забезпечує помірну осмотичну активність (видаляє надлишок рідини, раневий ексудат, кров, але не пересушує рани з млявим ексудатом). Збалансовані дифузійні процеси сприяють повному очищенню рани від гнійно-некротичного осередку, мікроорганізмів та їх токсинів, без ураження грануляцій та скорішому переходу до ІІ фази раневого процесу. Сорбоцел відповідає клінічним вимогам до сорбентів, що застосовуються при місцевому лікуванні раневого процесу, має добру переносимість та відсутність місцевоподразнюючої дії. Мінімальна інгібуюча концентрація Сорбоцелу у перерахунку на левоміцетин, по відношенню до грампозитивних мікроорганізмів знаходиться в межах від 0,39 до 3,125 мкг/мл, для грамнегативних – від 1,56 до
25 мкг/мл.

3. В експериментах на тваринах досліджено, що препарат Сорбоцел має тривалу місцевоанестезуючу дію, що вигідно відрізняє його від інших сорбентів і обумовлює можливість тривалого та ефективного знеболення рани в умовах клініки. Наявність сорбенту в препараті сприяє діючим речовинам активно проникати в глибокі шари рани, що дозволяє відмовитись від додаткового прийому анальгетиків, або зменшити їх дозування. У тварин з моделлю раневого процесу спостерігалось підвищення загальної протеолітичної активності (ПА) крові.
В умовах лікування ран Сорбоцелом процес нормалізації ПА крові проходив швидше, ніж при лікуванні моно препаратом – сорбентом Регенкур. Дані підтверджуються результатами гістоморфологічних досліджень, що свідчить про більш інтенсивне зростання грануляційної тканини в умовах лікування Сорбоцелом.

4. Клінічне вивчення лікувальної ефективності Сорбоцелу показало, що Сорбоцел має високу лікувальну активність за рахунок вираженої антибактеріальної дії по відношенню до госпітальних штамів грампозитивної та грамнегативної мікрофлори. Сорбоцел має "м'яку", але достатньо високу сорбційну дію, що дозволяє застосовувати його в І фазі раневого процесу. Здатність препарату перетворюватись з порошкоподібної форми в желеподібну дозволяє уникнути пошкодженої дії на островки молодої грануляційної тканини, що прискорює перехід перебігу раневого процесу з І до ІІ фази.

На підставі проведених досліджень, патогенетично обґрунтовано використання нового комбінованого препарату Сорбоцел (у вигляді порошку) – сорбенту з антимікробним та місцевоанестезуючим ефектом для місцевого лікування ран в І фазі раневого процесу. Комплексний ефект препарату Сорбоцел забезпечується наявністю у складі хімічно модифікованої карбоксиметилцелюлози, яка надає сорбційні властивості препарату; левоміцетин, який має протимікробну активність (чутливий в 90% до монокультури стафілококів) та анестезин, який надає препарату місцевоанестезуючого ефекту.

5. Застосування Сорбоцелу дозволяє поліпшити ефективність місцевого лікування ран (в 1,5 – 2 рази скоротити вартість та тривалість курсу лікування), що відображається такими показниками як скорочення кількості ліжко-днів та зменшення числа ускладнень, а також сприяє раціональному використанню бюджетного фінансування. Забезпечує тривале та швидке купірування больового синдрому на першу-другу добу лікування, що дозволяє зменшити дозу чи відмовитись від додаткового застосування анальгетиків.

6. Метод застосування Сорбоцелу в місцевому лікуванні гнійних ран щелепно-лицевої ділянки є достатньо зручним, ефективним при гіперексудації з рани і дозволяє оптимізувати лікування цієї патології, значно прискорити накладання первинно відстрочених та ранніх вторинних швів, скоротити строки перебування хворих в стаціонарі і тимчасової непрацездатності.

7. Даними планіметрії та гістології вивчення біоптатів ран, в експерименті та клініці встановлено, що застосування Сорбоцелу має більш виражений регенеративний ефект, ніж застосування сорбенту Регенкур або мазі Левомеколь.

Практичні рекомендації

1. Препарат Сорбоцел рекомендовано застосовувати при лікуванні хворих на гнійно-запальні захворювання м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки. Максимально ефективна дія Сорбоцелу визначається при лікуванні гнійних ран щелепно-лицевої ділянки в першій фазі раневого процесу.

2. Сорбоцел необхідно використовувати безпосередньо після розтину абсцесу, так як він має не тільки антибактеріальну та сорбуючу дію, але проявляє і місцевоанестезуючий ефект. Тому використання Сорбоцелу дозволить зменшити дозу знеболюючих препаратів після оперативного втручання та під час наступних перев'язок.

3. Препарат Сорбоцел при поглинанні ексудату перетворюється на гель, який легко видаляється з раневої поверхні шпателем, не ушкоджуючи молоду грануляційну тканину.

4. Сорбоцел має широкий антибактеріальний спектр дії, тому може використовуватися як місцева антибактеріальна терапія при гнійно-запальних захворюваннях м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки що спричинені як грампозитивною, так і грамнегативною мікрофлорою.

5. Завдяки унікальному поєднанню сорбційної, антибактеріальної та місцевоанестезуючої дії препарат Сорбоцел є препаратом вибору при лікуванні хворих на гнійно-запальні захворювання м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки.

Публікації автора:

1. Маслова Н.Ф., Бомко Т.В., Тимофєєв А.А., Ковальов М.В. Вивчення сорбційних властивостей комбінованого препарату Cорбоцел // Ліки, № 1-2, 2004. – С. 114-116. Дисертантові належить збір клінічного матеріалу, його аналіз, написання статті.

2. Маслова Н.Ф., Бомко Т.В., Мирошниченко А.П., Тимофеев А.А., Ковалев М.В. Вивчення антимікробної активності Сорбоцелу // Современная стоматология, № 2 (26), 2004. – С. 136-138. Дисертантові належить збір клінічного матеріалу, його аналіз, написання статті.

3. Тимофеев А.А., Ковалев М.В., Витковская С.В. Применение современных комбинированных препаратов в комплексном лечении гнойно-воспалительных заболеваний мягких тканей челюстно-лицевой области и шеи // Современная стоматология, № 3 (27), 2004. – С. 83-88. Дисертантові належить збір клінічного матеріалу, його аналіз, написання статті.

4. Тимофеев А.А., Ковалев М.В. Оценка клинического применения Сорбоцела в комплексном лечении больных с абсцессами и флегмонами челюстно-лицевой области // Современная стоматология, № 3, 2005. – С. 114-118. Дисертантові належить збір клінічного матеріалу, його обґрунтування та аналіз, написання статті.

5. Тимофеев А.А., Горобец Е.В., Весова Е.П., Витковская С.В., Мазен Штай Тамими, Ковалев М.В., Леснухин В.Л., Тимощук С.М. Оценка эффективности антибактериального препарата Цифран СТ для лечения и профилактики гнойно-воспалительных процессов челюстно-лицевой области // Современная стоматология, № 1 (25), 2004. – С. 92-96. Дисертантові належить збір клінічного матеріалу, його аналіз, написання статті.

6. Тимофєєв О.О., Ковальов М.В., Вітковська С.В. Застосування мазевих пов’язок для лікування гнійних ран // Наукова, практична та педагогічна стоматологія (КМАПО ім. П.Л. Шупика 85 років) Новиківські читання. – Київ, 2003. – Вип. № 2. – С. 70-71. Дисертантові належить збір клінічного матеріалу, його аналіз, написання статті.

7. Тимофеев А.А., Ковальов М.В. Аналіз звернень хворих на травмпункт щелепно-лицевого відділення № 1 Київської міської клінічної лікарні № 12 за період 1997-2002 рр. // В кн. "Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика". – Київ, 2003. – Вип. № 12, книга № 2. – С. 359-367. Дисертантові належить збір клінічного матеріалу, його обґрунтування та аналіз, написання статті.

8. Маслова Н.Ф., Бомко Т.В., Мирошниченко А.П., Тимофеев А.А., Ковалев М.В. Результаты изучения антимикробной активности Сорбоцела // В кн. "Збірник наукових праць інституту стоматології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика". – Київ, 2004. – Вип. № 1. – С. 7-10. Дисертантові належить збір клінічного матеріалу, його аналіз, написання статті.

9. Тимофєєв О.О., Горобець О.В., Вєсова О.П., Ковальов М.В. та ін. Доцільність використання антибактеріальної терапії в щелепно-лицевій хірургії // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. – Київ, 2004. – Вип. № 13. – Кн. № 1. – С. 87-95. Дисертантові належить збір клінічного матеріалу, його аналіз, написання статті.

10. Тимофеев А.А., Витковская С.В., Ковалев М.В. Современные методы лечения гнойных ран челюстно-лицевой области и шеи // Тр. Республіканської наук.-пр. конф. "Нове в стоматології і щелепно-лицевої хірургії" (1-2 листопада 2001 р.). – Харків, 2001. – С. 10. Дисертантові належить збір клінічного матеріалу, його аналіз, написання статті.

11. Tymofyeyev O.O., Gorobetc O.V., Vesova O.P., Lesnukhin V.L., Vitkovska S.V., Kovalev M.V. Topical Anesthetic – "Articain-ZT" // Proc. Joint 3^rd Congress of Baltic orthodontic Association and 4^th Congress of Baltic Association for Maxillofacial and Plastic Surgery. – Riga (Latvia). – 2002. – P. 41. Дисертантові належить збір клінічного матеріалу, його аналіз, написання статті.

12. Tymofyeyev O.O., Vitkovska S.V., Kovalev M.V. Modern methods of treatment of purulent wounds of soft tissue maxillofacial area and neck // Proc. Joint 3^rd Congress of Baltic orthodontic Association and 4^th Congress of Baltic Association for Maxillofacial and Plastic Surgery. – Riga (Latvia). – 2002. – P. 41. Дисертантові належить збір клінічного матеріалу, його аналіз, написання статті.

13. Тимофєєв А.А., Вєсова О.П., Горобець О.В., Камінський В.В., Лєснухін В.Л., Жеззіні Аднан Аббас, Мельничук Д.В., Вітковська С.В., Ковальов М.В., Зиков Д.О. Лікування запальних захворювань і травматичних ушкоджень щелепно-лицевої ділянки // Матеріали ХХ з’їзду хірургів України, Т. 1, 2002. – С. 351-353. Дисертантові належить збір клінічного матеріалу, його аналіз, написання статті.

14. Tymofyeyev O.O., Kovalev M.V., Vitkovska S.V. Prospects of application of the combined preparations on modern synthetic hydrophilic bases at local treatment of posttraumatic wounds in maxillofacial area // Proc. 5^th Congress of Baltic Association for Maxillofacial and Plastic Surgery. – Kaunas (Lithuania) – 2005. – P.16. Дисертантові належить збір клінічного матеріалу, його аналіз, написання статті.