Анотація до роботи:

Гон М.М. Міжетнічна взаємодія на західноукраїнських землях у міжвоєнний період. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.05 – етнополітологія та етнодержавознавство. Інститут політичних та етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. – Київ, 2007.

У дисертації досліджено участь суб’єктів західноукраїнської етнополітичної сфери в міжетнічній взаємодії. З’ясовано сталі й ситуативні фактори політизації етнічностей, особливості та закономірності етнополітичної поведінки дисперсних та етноареальних спільнот у різних політичних ситуаціях. Аналізується етнонаціональна політика держав, амбівалентна природа міжетнічних компромісів, обґрунтована контроверсійна роль міжетнічної соціокультурної дистанції у міжетнічному інтеракціонізмі.

Аналізуються етнополітичні, ціннісні й етносоціальні суперечності й конфлікти між рівно- та різностатусними етнонаціональними спільнотами, методи захисту групових інтересів, культура міжетнічної взаємодії.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми міжетнічної взаємодії на західноукраїнських землях міжвоєнного періоду. Розв’язання цієї наукової проблеми сприяє ліквідації однієї з лакун у царині історії етнополітології, осмисленню теоретичних проблем, реалізованих на вітчизняному емпіричному матеріалі.

Основні наукові та практичні результати дисертації полягають у наступному:

1. Суперечності й конфлікти – домінуючі тенденції міжетнічної взаємодії у досліджуваному регіоні. Такий статус-кво зумовлений, передусім, трансформаційними процесами, які відбувалися в реаліях чітко виражених структурних розмежувань. Їх демаркаційні „кордони” конструювалися головно тріадою чинників: а) статусно-рольовою диференціацією, яка формувалася/коригувалася безпосередньо в час етнополітичного конфлікту; б) усвідомленням різностатусними групами різниць у перспективі реалізації своїх ціннісних можливостей; в) політичною ідентифікацією етнофорів на засадах етнічності.

2. У час досягнення етнічними рухами за здобуття держав їх максимальної фази активності, етнонації, в залежності від етноареального чи дисперсного проживання, відмінностей групових інтересів демонстрували різні стратегії. Етноповедінка українців і поляків, які намагалися встановити свій політичний контроль над західноукраїнськими землями, характеризується нонконформізмом і наступальністю, тим часом як інші групи самоусунулись від участі у воєнно-політичному конфлікті. Водночас етнополітична поведінка представників різних етнонаціональних спільнот означена такими особливостями: а) внутрішньогруповою біфуркацією серед українців і поляків; б) участю незначної частини євреїв і німців у польсько-українському воєнно-політичному конфлікті 1918-1919 рр. – позиція, яка суперечила стратегії їхніх груп; в) ситуативною активізацією росіян у етнополітичних процесах – реакція на зміну їх статусу, кризу „зовнішньої батьківщини”.

3. Етнополітична поведінка суб’єктів міжетнічної взаємодії особливо чітко різнилася протягом перших років після краху імперій. Ті, що в різний час здобували дефіцитні ресурси – українці й поляки, - сприяли розбудові національних держав, тим часом як етнічні меншини здійснювали вибір стосовно (не)легітимізації „чужої” влади, (не)інтеграції в новоутворені етнополітичні організми. Відтак імміграційні спільноти демонстрували здебільшого інтеграційний курс, а українці й поляки – етносепаратистську позицію. При цьому партії українських конформістів і тих польських організацій, що сповідували курс на досягнення компромісів з „чужими”, відігравали у міжетнічних процесах другорядну роль.

4. Міжетнічні компроміси засвідчують їх амбівалентну природу. Вона виявляється, в одних випадках, у ініціативах, спрямованих на задоволення інтересів „чужих”, в іншому – у взаємодії без безпосередніх міжетнічних контактів, так званому „безликому соціальному порядку”.

5. Ініціативи політичних акторів, що мали за мету досягнення дво- чи багатосторонніх компромісів, спонукають означити їхню фабулу як різновекторно-вертикальну: враховуючи фактор статусу груп і спрямування пропозицій – низхідні й висхідні. При цьому особливості етностатусних інтересів визначають специфіку оцінки зовнішніх щодо групи пропозицій, яка базується на критерії їх прийнятності для „своїх”.

6. Провал політики „нормалізації” польсько-українських взаємин засвідчив неготовність держави та її титульного етносу налагодити конструктивну взаємодію з етнічною більшістю західноукраїнських земель. Суголосно невиправданим стало й ігнорування вимогами дисперсних етнонаціональних спільнот, а ставка на еміграційний варіант розв’язання єврейського питання продемонструвала відверту реакційність низки польських партій та центральної влади у питанні врегулювання міжетнічних суперечностей і конфліктів.

7. Досягнення цих цілей легітимними засобами є для етнічних меншин об’єктивним імперативом. Натомість для нації-держави й сформованих нею в умовах етнократії інститутів влади – предметом вибору. Враховуючи статусно-рольовий фактор суб’єктів політичних процесів, емпірика взаємодії груп у Польщі дає підстави для виокремлення у варіативності характеру міжетнічних компромісів їх особливих варіантів (компроміс безвиході та компроміс сили).

8. Пропозиції, що транслювалися етнічним меншинам польськими партіями, ґрунтувалися на принципі пріоритету інтересів „старшого брата”. Тому більшість з них є імітацією прагнення до консенсусу, псевдокомпромісом за своїм єством.

9. Етнополітика держав міжвоєнного періоду дає підстави констатувати як відмінні, так і спільні (за винятком ГСРР) компоненти. Останні зумовлені завданнями, які набувають особливої актуальності в час становлення нових етнополітичних організмів: забезпечення державного суверенітету, збереження територіальної цілісності, відтак – нейтралізація сепаратизму етноареальних етнічних меншин та їхніх претензій на перерозподіл влади, формалізація прав етнічних меншин, забезпечення преференцій нації-державі в усіх сферах суспільного життя. Тим часом різниці реалізованих стратегій влади визначалися обраними елітами груп етнополітичними моделями держав та засобами, що використані для їх втілення. На відміну від УНР і ЗУНР, Друга Річ Посполита практично повсякчас реалізовувала стратегію держави, що націоналізується. Головний показник цього – включення етнокультурних ресурсів меншин (передусім – українців) у об’єкт політики держави.

10. Мобілізація етнічних меншин задля врегулювання проблем на прийнятних для них засадах виказує протестний характер їхньої реакції на дії влади. Відтак антологія виникнення міжетнічних суперечностей і конфліктів засвідчує їх контроверсійну природу. Лише в окремих з них, як, наприклад, у випадку з конфліктами інтересів (зокрема, боротьба за встановлення політичного контролю над західноукраїнськими землями в умовах краху імперій), ескалація міжетнічної взаємодії зумовлювалася об’єктивними факторами. Інші ж, зокрема, конфлікти адаптації, етносоціальні, ціннісні, є переважно результатом, з одного боку, безпосередньої стратегії влади й партій нації-держави в сфері етнонаціональних відносин, з другого – стратегій і тактики політичних акторів етнічних меншин.

11. Конкуренція рівно- та різностатусних етнонаціональних спільнот дає підстави для виокремлення в модернізаційній концепції етнічних конфліктів їх протомодернізаційного варіанту, в етнополітичній – семіотичного.

12. Безпосереднім елементом коригуючих міжетнічну взаємодію корелянт є зовнішньополітичні чинники. Констатація цього фактору розширює амплітуду викликів і відповідей протидіючого процесу, репрезентує одну з особливостей детермінації процесу політизації групового невдоволення – кореляційного фактору взаємодії „своїх” і „чужих”.

13. Ініціативи, що сприяли досягненню дво- чи багатосторонніх компромісів, поведінкові форми конкуренції груп та їхньої участі в конфліктах об’єктивно відображають компоненти культури міжетнічної взаємодії. Вона постає не тільки як сукупність сповідуваних її учасниками цінностей і пріоритетів, а й безпосередня практика міжетнічних контактів на індивідуальному рівні та засобів, які використовуються політичними акторами для реалізації номінованих ними завдань.

Вони ґрунтувалися на визначальному критерії, яким фактично повсякчас послугувалися етнонаціональні спільноти, - беззастережне обстоювання власних інтересів при одночасному ігноруванні прагнень „чужих”. Неготовність до поступок на їхню користь, ігнорування „вони”-переживаннями, якщо не відсутність, то, принаймні, мінімалізм емпатії, призвели до звуження імовірних платформ для конструктивної співпраці як між рівно-, так і різностатусними групами, консервували атмосферу „ми”- й „вони”-відчуження. Відтак культура міжетнічної взаємодії на західноукраїнських землях у міжвоєнний період прочитується не стільки в контексті співпраці „своїх” і „чужих”, врегулювання їхніх суперечностей, скільки в дискурсі їхньої конкуренції й участі в конфліктах.

Публікації автора:

Монографії

1. Гон М.М. Особливості міжетнічної взаємодії в контексті політичних процесів на західноукраїнських землях у міжвоєнний період. Монографія. – Рівне: Волинські обереги, 2006. – 431 с. (24,5 обл.-вид. арк.).

(Рецензії: Павлюк В. Етнічний аспект політичних процесів у Західній Україні 1918-1939 років // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Випуск 10. – Рівне: РДГУ, 2006. – С. 323; Троян С.С. Концептуалізація міжетнічної взаємодії на західноукраїнських землях (1918-1939 рр.) // Грані. – 2007. - №1. – С. 155).

2. Гон М.М. Із кривдою на самоті. Українсько-єврейські взаємини на західноукраїнських землях у складі Польщі (1935-1939). Монографія. – Рівне: Волинські обереги, 2005. – 192 с. (11,16 обл.-вид. арк.).

(Рецензії: Ковба Ж. Разом і нарізно перед війною // Проблеми історії Голокосту: Науковий журнал. – Вип. №3. – Дніпропетровськ: Пороги, 2006. – С. 196-203; http://holocaust.kiev.ua/publicat/all_publ/pub19.htm; Грачова С. Максим Гон. Із кривдою на самоті. Українсько-єврейські взаємини на західноукраїнських землях у складі Польщі (1935-1939) // Критика. – 2006, квітень. – С. 17).

Фахові видання, затверджені ВАК України

3. Гон М. Антисемітизм як інструментарій етнічної екзофобії (Волинь, 1921-1939) // Політологічний вісник. Зб-к наукових праць: №12. – К.: Знання України, 2002. – С. 68-76.

4. Гон М. Білінгвізм у Західній Україні 1918-1939 років // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових статей. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – Вип. 229-230. – Чернівці: Рута, 2004. – С. 125-129.

5. Гон М. Взаємодія політичних акторів етнічних меншин на західноукраїнських землях у складі Польщі (1920-ті роки) // Буковинський журнал. – 2005. - №4. – С. 150-159.

6. Гон М. Держава й етнічні меншини: проблема компромісу (західноукраїнська візія 1918-1919 рр.) // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць: У 2-х ч. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2004. – Випуск 47. – Ч. I. – С. 38-43.

7. Гон М. Держава й етнічні меншини: система пріоритетів Другої Речі Посполитої // Наукові записки / Збірник. – К.: ІПіЕНД, 2005 / Сер. „Політологія і етнологія”. – Вип. 27. – С. 82-91.

8. Гон М. Детермінантні фактори політизації етнічності (західноукраїнська парадигма міжвоєнного періоду) // Перспективи. Науковий журнал. Серія: філософія, історія, соціологія, політологія. – 2004. - №1. – С. 111-116.

9. Гон М. Додаткові вибори 1930 року на Волині: етнополітичний аспект // Наукові записки / Збірник. К.: ІПіЕНД, 2002 / Сер. „Політологія і етнологія”; Вип. 17. – С. 46-60.

10. Гон М. Етнополітика Речі Посполитої періоду інкорпорації західноукраїнських земель у систему держави (1919-1926 рр.) // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць: У 2-х ч. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2003. – Випуск 41. – Ч. 2. – С. 84-90.

11. Гон М. Етнополітична поведінка в умовах перехідного суспільства (Західна Україна 1918 – початку 1930-х рр.) // Людина і політика. – 2004. - №4 (34). – С. 20-27.

12. Гон М. Етнополітичні протиріччя й конфлікти на західноукраїнських землях (1926-1939 рр.) // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – 2006. – Вип. 18. – С. 64-69.

13. Гон М. Етносоціальна структура західноукраїнського політикуму (1921-1939 рр.) // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. – Чернівці: Рута, 2005. – Т. 10-11. – С. 215-223.

14. Гон М. Західна Україна 1918-1939 років: простір міжетнічної соціокультурної дистанції // Наукові записки / Збірник. – К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України, 2006 / Серія „Політологія і етнологія”. – Вип. 29. – С. 99-109.

15. Гон М. Західна Україна 1930-х років: німецький дискурс українсько-єврейського конфлікту // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки: Міжвідомчий збірник наукових праць, вип. 10. – К.: Інститут історії України НАН України, 2003. – С. 328-340.

16. Гон М. Зробити крок назустріч іншим. Міжетнічний компроміс: об’єктивний та суб’єктивний виміри // Політика і час. – 2006. - №1. – С. 51-58.

17. Гон М. „Комуністичний” фактор українсько-єврейських взаємин у Західній Україні (1935-1939) // Галичина. – 2003. - №9. – С. 95-100.

18. Гон М. Між лояльністю і угодовством: українські проурядові політичні партії Західної України (1920-1930-ті роки) // Polska i jej wschodni ssiedzi. T. 6 / Pod redakcj A.Andrusiewicza. – Rzeszw: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2005. – S. 31-40.

19. Гон М. Місто як об’єкт міжетнічної конкуренції в Західній Україні (1918-1939 рр.) // Галичина. – 2005. - №11. – С. 201-208.

20. Гон М. На авансцені політичного життя. Волинь у складі Речі Посполитої // Політика і час. – 2002.- №6. – С. 77-86.

21. Гон М. Національно-персональна автономія у стратегії державного будівництва: українсько-польський досвід 1918-1923 рр. // Людина і політика. – 2004. - №1 (31). – С. 59-67.

22. Гон М. Обов’язки сильніших і права слабших. Гарантії прав етнічних меншин і сучасна європейська практика // Політика і час. – 2004. - №4. – С. 87-93.

23. Гон М. Релігійний каталізатор міжетнічного конфлікту в Західній Україні (1920-ті – 1930-ті роки) // Грані. – 2004. - №3 (35). – С. 122-127.

24. Гон М. Російський сегмент західноукраїнського політикуму (1921-1928 рр.) // Галичина. – 2004. - №10. – С. 188-194.

25. Гон М. Соціо-етнічний конфлікт на західноукраїнських землях у складі Польщі: модернізаційний чинник // Політологічний вісник: Зб-к наук. праць. – К.: ТОВ „XXI століття: діалог культур”, 2004. – Вип. 16. – С. 18-26.

26. Гон М. Стратегія етнополітики держав у Західній Україні в умовах трансформаційних процесів // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць: У 2-х ч. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2004. – Випуск 48. – Ч. I. – С. 50-55.

27. Гон М. Українська народна партія В.Оскілка: пошуки союзника // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки: Міжвідомчий збірник наукових праць, вип. 8.- К.: Інститут історії України НАН України, 2003. – С. 321-330.

28. Гон М. Українці та євреї в політичній думці польської національної демократії (1918-1939) // Історичний журнал . – 2005. - №5. – С. 79-86.

29. Гон М. Формування антиєврейських настроїв у Західній Україні: польський фактор (1935-1939 рр.) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвідомчий збірник наукових праць, вип. 7: Спеціальний. – К.: Інститут історії України НАН України, 2003. – С. 337-345.

30. Hon M. Konflikt ukraisko-ydowski na ziemiach zachodnioukraiskich w latach 1935-1939 // wiat NIEpoegnany. ydzi na dawnych ziemiach wschodnich Rzeczypospolitej w XVIII-XX wieku / Praca zbiorowa pod redakcj K.Jasiewicza. – Warszawa: Instytut Studiw Politycznych PAN: Oficyna Wydawnicza RYTM, 2004. – S. 244-258.

Статті у наукових виданнях

31. Гон М. Волинський вузол. Українці й поляки між двома світовими війнами // Війна і мир, або „Українці – поляки: брати/вороги, сусіди” / За загальною редакцією Л.Івшиної. Видання перше. – К.: АТЗТ „Українська прес-група”, 2004. – С. 396-404.

32. Гон М. Єврейське питання в Західній Україні напередодні Другої світової війни (за матеріалами громадсько-політичної періодики краю) // Голокост і сучасність. Студії в Україні і світі. – 2005. - №1. – С. 9-27.

33. Гон М. Зовнішній чинник антипольського повстанського руху на Волині (1921-1925 рр.) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету: Збірник наукових праць. – Рівне: РДГУ, 2005. – Вип. 4. – С. 56-61.

34. Гон М. К вопросу о формировании антиеврейских настроений в Западной Волыни накануне Второй мировой войны: практика экономического бойкота // Проблемы Холокоста: научный журнал. – Вып. 1. – Запорожье: Премьер, 2002. – С. 51-57.

35. Гон М. Латентні витоки „днів Петлюри” у Львові // Проблеми історії Голокосту: науковий журнал. – Вип. II. – Дніпропетровськ: Центр „Ткума”, Запоріжжя: Прем’єр, 2005. – С. 39-50.

36. Гон М. Мовний дискурс соборності: проблема статусу і можливостей української мови в Західній Україні міжвоєнного періоду // Україна соборна. Зб. наук. статей. – К., 2005. – Випуск 2. – Ч. II. – С. 331-340.

37. Гон М. Національне питання в Західній Волині в рецепції часопису „ycie Woynia” (1924-1925 рр.) // Наукові записки Університету „Острозька Академія”: Історичні науки. – Острог: „Острозька Академія”, 2000. – Вип. 1. – С. 164-176.

38. Гон М. Рефлексії національних конфліктів у дитячому середовищі (Волинь, 20-30-ті рр. ХХ ст.) // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету: Історичні науки. – Кам’янець-Подільський, 2003. – Т. 11. – С. 270-278.

39. Гон М. Солідарна відповідальність у війні: дилема (не)участі етнічних меншин // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Вип. 6. – Рівне: РДГУ, 2005. – С. 265-271.

40. Гон М. Українські праворадикали та євреї: причини і прояви етнічного конфлікту в Західній Україні (1930-ті роки) // Вісник Прикарпатського університету. Політологія. – 2006. - №1. – С. 93-99.

41. Гон М. Українці та євреї Західної України другої половини 1930-х років: латентна війна // Сучасність. – 2003. - №9. – С. 94-103.

Матеріали конференцій

42. Гон М. Архітектоніка політичної культури міжетнічної взаємодії: фактор інтелігенції // Друга світова війна і доля народів України: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. – К.: Сфера, 2005. – С. 57-66.

43. Гон М. „Внутрішньоколоніальний” контекст міжетнічного конфлікту на західноукраїнських землях у складі Польщі (1918-1939) // Матеріали VII міжнародної науково-практичної конференції „Наука і освіта ’2004”. Том 4. Історія України. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 42-43.

44. Гон М. Інтелігенція – архітектор політичної культури міжетнічної взаємодії в Західній Україні у передчассі Другої світової війни // Друга світова війна і доля народів України: Тези доповідей всеукраїнської наукової конференції. – К.: Сфера, 2005. – С. 22-23.

45. Гон М. Контроверсійність українсько-польського діалогу на Волині (1921-1923 рр.) // Україна і Польща в ХХ столітті: проблеми і перспективи взаємовідносин. Збірник наукових праць / За ред. П.М.Чернеги. – Київ-Краків: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2002. – С. 74-77.

46. Гон М. Політичний вимір явища двомовності // Суспільство: історія, методологія дослідження, практика. Матеріали Всеукраїнської науково-теоретичної конференції, м. Тернопіль, 18 червня 2004 року. – Тернопіль, 2004. – С. 145-146.