Результати дисертаційного дослідження дозволяють дійти наступних висновків методологічного, теоретико-концептуального й науково-практичного спрямування. 1. Конкурентоспроможність національної податкової системи є здатністю країни брати участь у міжнародній податковій конкуренції, реалізуючи стратегію експансіонізму шляхом як залучення іноземних об’єктів оподаткування у вигляді капіталу, робочої сили, споживання (за допомогою створення недискримінаційного режиму оподаткування іноземних інвесторів та закордонних доходів, запровадження порівняно низького рівня податкових ставок і податкового навантаження, стабільності податкового законодавства й прозорості податкового адміністрування, спрощення податкових форм і процедур), так і одночасним збереженням контролю над національними факторами виробництва, врівноважуючи стимулювання економічного розвитку високою якістю суспільних послуг і соціальних гарантій. 2. Наявність у структурі глобальних економічних рейтингів критеріїв оцінки, які характеризують різні аспекти розвитку податкових систем, закономірності щодо змісту таких критеріїв та методичні підходи до їх оцінки підтверджують роль національної податкової системи як фактора нарощування національної конкурентоспроможності країни, причому вирізнення податкових критеріїв у структурі цих рейтингів дає змогу визначити тенденції розвитку та реформування національних систем оподаткування і сформулювати поточні цілі та пріоритети, а основною проблемою щодо уніфікації таких показників залишається кореляція значень формалізованих та неформалізованих індикаторів. 3. Відсутність у міжнародній практиці окремого інструментарію оцінки конкурентоспроможності національних податкових систем зумовлює необхідність розробки методики, спрямованої на всебічне оцінювання й співставлення систем оподаткування країн світу за допомогою побудови індексу конкурентоспроможності національної податкової системи. Розроблена методика передбачає оцінювання національних систем оподаткування за шістьма компонентами – управління оподаткуванням, податкова політика й законодавство, податкові ставки, витрати на податкову дисципліну, прозорість і стимулювання, митна політика й законодавство, кожен з яких складається з формалізованих та неформалізованих критеріїв оцінки. 4. Трансформації податкових систем держав ЄС відбуваються в рамках двох груп тенденцій: 1) системні тенденції, розвиток яких відображає загальносвітові зрушення у податковій сфері і які стосуються всіх видів податків і зборів, 2) тенденції щодо змін у структурі систем оподаткування держав єдиної Європи. Тенденції першої групи знаходять прояв у: а) активному реформуванні національних податкових систем згідно з новими вимогами посилення інтеграційних процесів; б) наявності значних розбіжностей в рівні та структурі податкового навантаження у країнах ЄС; в) стабілізації загального рівня оподаткування в державах ЄС за наявності високого податкового тиску порівняно з іншими країнами світу; ґ) загостренні податкової конкуренції в межах ЄС як відображення світової тенденції; д) визнанні податкової гармонізації пріоритетним завданням регіональної податкової політики. 5. Тренди другої групи (розкриті в структурі європейської класифікації податків за економічною функцією, яка дає змогу вимірювати податковий тиск на основні об’єкти оподаткування – споживання, робочу силу, капітал) відображають наочні зрушення у структурі груп податків. Серед головних зрушень у оподаткуванні споживання такі: а) значні коливання рівня податків на споживання протягом останніх 10 років; б) висока частка ПДВ у структурі податків на споживання; в) уніфікація ставок ПДВ як наочний приклад європейської податкової гармонізації; ґ) відсутність кардинальних змін в структурі податкових надходжень від акцизів; д) посилений контроль за рухом підакцизних товарів у межах ЄС; е) розбіжності в структурі інших груп податків на споживання в різних державах ЄС. Розвиток оподаткування робочої сили виявляється у: а) суттєвому зростанні рівня оподаткування робочої сили з початку 1970-х та його зниженні наприкінці 1990-х років; б) впровадженні стимулюючого зайнятість оподаткування робочої сили; в) значній частці соціальних відрахувань в оподаткуванні робочої сили; ґ) змінах структури загальної ставки податку на робочу силу; д) зниженні податкових ставок, зменшенні кількості податкових розрядів, підвищенні оподатковуваного мінімуму як основних заходах податкових реформ; е) розбіжностях ставок податку на доходи фізичних осіб в регіоні; є) заміні прогресивних ставок податків на доходи фізичних осіб пропорційними; ж) перенесенні податкового тягаря з робочої сили на інші об’єкти оподаткування. Динаміка податків на капітал в умовах посилення євроінтеграційних процесів проявляється у таких напрямках: а) формування іміджу ЄС як регіону з низьким рівнем оподаткування підприємств; б) зменшення податкових вилучень та звільнень від сплати податків на капітал; в) зростання рівня загальної ставки податку на капітал; ґ) нерівномірний розподіл ставки податку на доходи від капіталу між корпораціями та домогосподарствами; д) спрямованість реформ щодо податків на капітал на вдосконалення ринків капіталу; е) започаткування нормативної бази для гармонізації податків на капітал в ЄС; є) консолідація оподаткування корпорацій на території Євросоюзу; ж) популяризація норм законодавства ЄС про податки на капітал у третіх країнах; і) посилення податкової конкуренції у сфері оподаткування капіталу. 6. Процес розширення складу учасників ЄС стимулював загострення податкової конкуренції в європейському регіоні, що, у свою чергу, спричинило такі наслідки: зростання актуальності проблеми податкового демпінгу на європейському податковому просторі; збільшення припливу іноземних інвестицій до нових держав ЄС; спроби підвищення податкової конкурентоспроможності країн ЄС за рахунок реформування оподаткування підприємств; збільшення частки податкових надходжень від корпорацій; розвиток процесів податкової гармонізації з метою нівелювання негативних проявів податкової конкуренції; активізацію пошуку моделі фіскальних відносин для об'єднаної Європи; посилення ролі наднаціональних інституцій ЄС. 7. Конкурентоспроможність національних податкових систем країн ЄС (досліджена шляхом компаративного аналізу) характеризується відсутністю суттєвих розбіжностей у рівні податкової конкурентоспроможності держав ЄС–15 порівняно з новими державами ЄС–12, що свідчить про необхідність розглядати ЄС як цілісний податковий простір. Цей факт підтверджується й результатами індивідуального рейтингу країн Європейського Союзу, де перші п’ять місць поділили між собою дві країни ЄС–15 (Ірландія, Велика Британія) та три країни ЄС–12 (Словаччина, Латвія, Литва). Держави-лідери рейтингу посіли високі рейтингові місця за рахунок нижчих податкових ставок (Словаччина, Литва), кращого податкового адміністрування (Ірландія, Велика Британія, Латвія) низьких витрат часу на сплату податків (Ірландія, Велика Британія, Латвія, Литва), прозорого і стимулюючого характеру системи оподаткування (Ірландія, Словаччина, Латвія). 8. Критеріальні вимоги відбору держав Європи до складу вибірки порівняння зумовлені двовекторністю регіонального співробітництва України: необхідність співставлення вітчизняної податкової системи саме з системами оподаткування держав ЄС пов’язана з роллю Європейської Спільноти як перспективного стратегічного партнера для української економіки, а включення до країн вибірки держав пострадянського простору спричинене не лише спільним минулим, а й активною співпрацею на сучасному етапі. Вкрай низький рівень податкової конкурентоспроможності України (32–га рейтингова позиція у вибірці з 33 країн), виявлений шляхом порівняльної оцінки конкурентоспроможності податкової системи України з країнами ЄС та СНД, пояснюється недостатньою відповідністю характеристик вітчизняної системи оподаткування актуальним тенденціям і ознакам розвитку європейських податкових систем. Зокрема недосконалість української системи оподаткування підтверджується результатами компаративного аналізу, отриманими за компонентами індексу конкурентоспроможності національної податкової системи: управління оподаткуванням (29-те рейтингове місце), податкова політика й законодавство (33-тє місце), податкові ставки (14-те місце), витрати на податкову дисципліну (31-ше місце), прозорість і стимулювання (31-ше місце), митна політика й законодавство (30-те місце). 9. Сформовані за значеннями індексу конкурентоспроможності національної податкової системи сукупний рейтинг країн Європи, а також проміжні рейтинги за компонентами індексу дають змогу визначити вади вітчизняної системи оподаткування та сформувати комплекс рекомендацій для підвищення конкурентоспроможності податкової системи України. Така система заходів має передбачати кроки, спрямовані на запровадження зрозумілої та простої за процедурами і формами системи оподаткування, що характеризується помірними витратами часу на сплату податків, недискримінаційним ставленням до всіх груп платників податків (включаючи іноземних інвесторів), спрямована на активне стимулювання економічного розвитку і водночас підтримку високого рівня податкової свідомості громадян і спирається на розбудоване й узгоджене податкове законодавство, основу якого має становити Податковий кодекс України. |
