Анотація до роботи:

Мокій О.А. Міжнародний трансфер технологій в умовах євроінтеграції України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2008.

Дисертація присвячена розробці механізмів та програмно-цільових заходів раціонального та пропорційного входження України в світовий технологічний ринок за умови збалансованості позитивних та негативних наслідків даного процесу. У роботі узагальнено теоретико-методичні засади міжнародного трансферу технологій та окреслено визначальні тенденції розвитку глобального технологічного ринку, проаналізовано можливість застосування різноманітних методів вимірювання ефектів участі країни у міжнародному технологічному обміні, здійснено порівняльний аналіз ефективності участі України у міжнародному технологічному обміні на макро- та мезорівнях ієрархії управління економікою.

Автором здійснено комплексну оцінку наявного інституціонального забезпечення науково-технологічної та інноваційної сфери, розроблено економіко-організаційні заходи та напрями модифікації інституціонального базису підвищення ефективності участі України в міжнародному технологічному обміні.

У дисертації запропоновано новий підхід до розв’язання науково-прикладної задачі розробки механізму ефективної участі України в міжнародному технологічному обміні в умовах поглиблення євроінтеграції. Основні науково-теоретичні, методичні та практичні результати дозволяють стверджувати наступне:

1. Еволюція теорій інноваційного розвитку передбачає поступовий перехід від технічної до техноекономічної, і далі – до соціотехноекономічної парадигми, яка базується на уявленні про господарський розвиток як про нерівномірний хвилеподібний процес, основу якого становлять інноваційно-технологічні зміни та соціально-інституційне середовище. Втім, циклічність економічного зростання на інноваційній основі не забезпечує емпіричних підтверджень інших теорій (міжнародного життєвого циклу товару, технологічного розриву) в сенсі очікуваного вирівнювання диференціації країн за рівнем розвитку. Фактично відтоді, як країни стали набувати світового лідерства на технологічній основі, не відбувається істотних змін складу країн-гегемонів. Саме цим обумовлено посилення ролі держави як на міжнародному, так і на національному рівні, де трансакційні витрати, пов’язані з невизначеністю зовнішніх ефектів (екстерналій) технологічного розвитку, можуть набувати істотних розмірів. До таких видатків відносяться й витрати на відновлення людського капіталу науково-технологічної сфери, втрати від економічно нееквівалентного трансферу технологій, неконтрольованого експорту об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ), незахищеності прав власності на ОІВ.

2. Формування під впливом держави потужних національних інноваційних систем, включно з трансфером технологій, зумовило концентрацію соціального капіталу інноваційної сфери, обсягів виробництва високотехнологічної продукції у розвинених країнах, а також розширення участі на ринках високотехнологічної продукції КНР, Республіки Корея. Проведене групування країн-лідерів за рівнем технологічного розвитку за 2002 та 2004 рр. загалом не підтверджує положень теорії технологічного розриву, оскільки відбувається подальша концентрація як об’єктів промислової власності, так і обсягів торгівлі ними з проявами асиметрії та нееквівалентності.

3. Існуючі методики оцінки ефективності трансферу технологій стосуються експорту (імпорту) об’єктів промислової власності на мікрорівні і, частково, на мезорівні в межах транскордонного інноваційного співробітництва. Для аналізу ефективності міжнародного обміну технологіями на макро- і мезорівні доцільно застосувати метод DЕА для оцінки ефективності використання ресурсів науково-технологічною сферою, розглядаючи її як економічний квазісуб’єкт з попередньою кластеризацією за рівнем розвитку науково-технологічного потенціалу.

4. Науково-технологічний потенціал є одним із визначальних чинників, здатних істотно впливати на формування національної конкурентоспроможності України. Застосування сукупності економетричних методів (кластерного, DЕА та регресійного аналізу, головних компонент) підтверджує істотний вплив експорту технологій на економічне зростання і дозволяє виділити країни з високим, середнім та низьким рівнем використання ресурсів у науково-технологічній сфері. Причому, на противагу усталеній думці, для України цей рівень є відносно високим. На мезорівні висока ефективність використання ресурсів не завжди корелює з потужністю науково-технологічного та промислового потенціалу регіонів. Як наслідок, виявлені головні компоненти інноваційного розвитку на регіональному рівні (кількість заявок на ОІВ; кількість отриманих патентів; кількість організацій, що виконують НДіДКР) дозволяють стверджувати про низький рівень ефективності інноваційної політики, захисту прав на ОІВ, фінансової мотивації науковців.

5. Незважаючи на істотне скорочення науково-технологічного потенціалу України, його людський капітал ще залишається достатньо потужним навіть у порівнянні з розвиненими країнами. Проте, мають місце надмірна частка фінансування інноваційної діяльності за рахунок власних коштів підприємств при зниженні наукомісткості ВВП і зменшенні витрат на фінансування НДіДКР, негативні зміни в структурі інноваційного виробництва. Узагальнення експертних оцінок щодо передумов ефективної інноваційної діяльності з допомогою кластерного аналізу дозволяє виокремити чотири головні групи існуючих диспропорцій у цій сфері: (1) інституціонально-політичні; (2) фінансові; (3) соціально-структурні та (4) структурні. Ключовою групою є інституціонально-політичні диспропорції (пасивність влади; відсутність інфраструктури та механізмів ефективної реалізації національних програм; неузгодженість та незавершеність законодавчої бази та ін.).

6. Загалом позитивний вплив інновацій на економічне зростання поєднується з виявленим щільним оберненим зв’язком між показниками науково-технологічного розвитку, у тому числі міжнародного трансферу технологій, та інтегральним показником екологічної безпеки регіонів України. Це підтверджує положення щодо трансферу структурних криз з розвинених країн і, відповідно, вимагає вдосконалення методичних підходів до оцінки екологічної безпеки у процесі імпорту технологій.

7. Дослідження взаємозв’язку екологічного стану та розвитку науково-технічної сфери дозволяє припустити, що одним з факторів негативного впливу на екологічну безпеку є рівень ефективності інноваційних проектів. Проекти, що реалізуються на промислових підприємствах, виступають носіями зарубіжних технологічних інвестицій (часто морально застарілих) і нерідко негативно впливають на екологічну та техногенну безпеку. В стратегічній перспективі це зумовлює істотні трансакційні витрати держави і посилює загрози економічній безпеці. Запропоновано методичний підхід до кількісної оцінки ефективності інноваційних проектів із врахуванням екологічної компоненти економічної безпеки, який при розрахунку внутрішньої норми рентабельності інноваційних проектів передбачає врахування вірогідності екологічних збитків.

8. Метою розвитку інноваційної інфраструктури є створення умов для об’єднання всіх учасників інноваційного процесу. Державної підтримки потребують заходи щодо створення мережі інноваційно-інформаційних центрів, організації постійно діючих та періодичних виставок інноваційної продукції та наукоємних технологій, конкурсів інновацій тощо. Вирішення проблеми недостатньої реалізації наукового та технологічного потенціалу лежить саме у площині інституціональних чинників. До головних передумов модифікації інституціонального базису трансферу технологій відносяться нееволюційний, компілятивний характер імпорту інституцій, зруйнування соціального капіталу інноваційної сфери. Цим обґрунтовується необхідність і напрями вдосконалення інституціонального забезпечення „знизу-вгору” під впливом зовнішніх викликів, у тому числі євроінтеграції, та внутрішніх критеріальних обмежень: усунення асиметрії трансферу технологій; втрати людського капіталу; зменшення ризику еколого-техногенних загроз; призупинення структурних деформацій в науковій та освітній сфері.

Публікації автора:

Монографії:

1. Бабець І.Г., Мокій О.А., Федоришин Н.Ю. Стратегічні пріоритети формування регіональної інфраструктури інноваційного розвитку // Україна в 2007 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку: Монографія / За заг. ред. Ю.Г.Рубана. – К.: НІСД, 2007. – С. 360–367 (Особистий внесок: обґрунтовані передумови та напрями формування регіональної інфраструктури інноваційного розвитку та трансферу технологій, зокрема етапність, функціональне призначення мережі взаємопов’язаних регіональних інноваційних центрів).

У провідних наукових фахових виданнях:

1. Мокій О.А. Передумови та загрози реалізації вітчизняного потенціалу на світовому технологічному ринку // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. науч. тр. – Донецк: ДонНУ. – 2005. – С. 647–653.

2. Мокій О.А., Польова І.М. Інноваційно-інвестиційні аспекти реформування економіки Польщі в процесі євроінтеграції: досвід для України // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. Вип. 18. Ч. 1. – Львів: Вид-во ЛКА, 2005. – С. 269–274 (Особистий внесок: проаналізовано досвід Республіки Польща у реформуванні інноваційної сфери економіки, виявлена роль держави у цьому процесі).

3. Мокій О.А. Ефективна інноваційна політика як чинник конкурентоспроможності економіки: досвід Польщі // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. науч. тр. – Донецк: ДонНУ. – 2006. – С. 672–676.

4. Мокій О.А. Регіональний аспект ефективності розподілу науково-технологічного потенціалу України // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. Вип. 20. – Львів: Вид-во ЛКА, 2006. – С. 177–182.

5. Мокій О.А., Польова І.М. Проблеми та засоби стимулювання інноваційно-інвестиційної активності у культурно-мистецькій сфері // Регіональна бізнес-економіка та управління. – Вінницький фінансово-економічний університет. – 2006. – №6. – C. 88–98 (Особистий внесок: обґрунтовано доцільність підтримки впровадження та ефективної реалізації інноваційної моделі розвитку культурно-мистецької сфери).

6. Мокій О.А., Бабець І.Г. Міжнародне інноваційне співробітництво як основа посилення конкурентоспроможності промисловості Львівської області // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. Вип. 23. – Львів: Вид-во ЛКА, 2006. – С. 58–65 (Особистий внесок: визначено напрями і форми співпраці прикордонних регіонів з урахуванням рівня інноваційної активності галузей промисловості).

7. Мокій О.А. Механізми підвищення рівня технологомісткості та екологобезпечності іноземних інвестицій // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. науч. тр. – Донецк: ДонНУ, 2007. – С. 809–815.

8. Мокій О.А. Інноваційно-екологічні чинники економічного зростання в Україні // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ: Сб. науч. тр. – Ливадия–Донецк: ДонНУ-СА „Д.А.Ценов”. – 2007. – С. 676–680.

У інших виданнях:

10. Мокій О.А. Регіональна інноваційна стратегія: головні аспекти формування та ефективної реалізації // Розробка міської економічної стратегії для розвитку високих технологій. – Львів: ЛвЦНТЕІ, 2005. – С. 32–35.

11. Мокій О.А., Мігущенко Ю.В. Формування туристично-рекреаційної інфраструктури: інноваційні підходи // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. Вип. ІІІ. – Чернівці: АНТ Лтд. – 2005. – С. 309–314 (Особистий внесок: обґрунтовано основні засади функціонування Інноваційного центру як складової туристично-рекреаційної інфраструктури).

12. Мокій О.А. Досвід реформування інноваційно-інвестиційної сфери економіки країни на прикладі Республіки Польща // Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики. Збірник матеріалів VIII міжн. наук.-практ. конфер. 27 травня 2005 р. – К.: УАЗТ. – 2005. – С. 210–212.

13. Мокій О.А., Польова І.М. Інноваційно-інвестиційна активність у сфері мистецтва: засоби стимулювання та захисту прав інтелектуальної власності // Yak odniesc sukces rynkowy w dziaіalnosci kulturalnej. Miedzynarodowe forum kultury i ekonomii. – Wyzsza Szkola Ekonomiczna, Stalowа Wolа, 2006. – S. 97–115 (Особистий внесок: окреслено заходи та завдання, спрямовані на підвищення рівня захисту авторських прав на мистецьку продукцію на макро- та мезорівнях).

14. Мокій О.А., Волошин В.І. Вдосконалення структурної побудови та змісту регіональної інноваційної стратегії // Стратегічний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція. – Мат-ли XV міжнар. наук.-практ. конф. 11–12 травня 2006 р. Ч.І. – Чернівці: ЧТЕІ КНТЕУ, 2006. – С. 165–169 (Особистий внесок: обґрунтовано напрями вдосконалення та структурну побудову регіональної інноваційної стратегії).