Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Політичні науки / Політичні інститути, етнополітична конфліктологія, національні та політичні процеси і технології


Мельник Ігор Андрійович. Міжнаціональні відносини в період розпаду СРСР : дис... д-ра політ. наук: 23.00.02 / Українська академія друкарства. — Л., 2007. — 411арк. — Бібліогр.: арк. 345-411.



Анотація до роботи:

Мельник І.А. Міжнаціональні відносини в період розпаду СРСР. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.02. — політичні інститути та процеси. — Львівський національний університет ім. Івана Франка. — Львів, 2007.

Дисертація є першим в українській науці дослідженням, в якому на концептуальному рівні теоретично узагальнено наукову проблему вивчення міжнаціональних відносин в СРСР у період його розпаду на незалежні держави. Здійснено об’єктивний системний аналіз динаміки їх розвитку. Виявлено та досліджено основні причини, що обумовили загострення внутрішніх суперечностей у СРСР. На основі значного наукового і фактологічного матеріалу охарактеризовано особливості радянської федерації, доведено, що підміна федералістичних засад побудови Союзу РСР як багатонаціональної держави централістичним унітаризмом призвела до кризи обраної моделі, загострення суперечності між теоретичними підходами і реальним суспільним становищем, між союзним центром і союзними республіками. Визначено критерії вичерпаності радянської моделі федералізму: компартійна монополія при декларуванні національно-територіального принципу побудови СРСР, формальне визнання права на самовизначення, посилення унітаризму як тенденція; винятковість реального становища РРФСР і російської нації, форсоване формування нової історичної спільноти на російській основі — радянського народу, узурпація панівного становища серед країн-союзниць.

Подолання цих проблем вимагало комплексного підходу до національного питання, в якому найтісніше переплелися економічні, соціальні, політичні, культурні, психологічні та історичні фактори. Однак політичне керівництво, перед яким постала необхідність вибору майбутнього розвитку держави, виявилося неспроможним розв’язати його традиційними методами. Пошуки моделі різноваріантності міжнаціональних взаємин на федеративних чи конфедеративних засадах зіткнулися з протидією партійно-радянського апарату, який намагався законсервувати неросійські народи на застиглому рівні.

Основний висновок дисертації полягає в тому, що розпад Союзу РСР був зумовлений особливостями його створення і став наслідком закономірної боротьби суперечностей, закладених у самій природі радянської державності, а не випадковим збігом обставин. Це положення ґрунтується на аналізі радянської дійсності та узагальненні результатів наукових пошуків, зокрема досліджень і друкованих праць, вітчизняних учених, які започаткували теоретико-методологічні засади аналізу міжнаціональних відносин у період розпаду СРСР. Водночас автор полемізує з твердженнями тих учених на пострадянському просторі, які намагаються трактувати цей природний процес як розвал і звинувачувати у припиненні існування СРСР зарубіжні спецслужби та деяких компартійних і державних діячів. З дослідження випливає, що союзний центр не мав адекватних механізмів для запобігання міжнаціональним суперечностям, які переросли в конфлікти і врешті призвели до припинення існування СРСР, трансформації його у Співдружність Незалежних Держав (СНД).

У дисертації вперше в українській політичній науці розроблено і реалізовано концепцію комплексного аналізу динаміки розвитку міжнаціональних відносин у період розпаду СРСР, суть якої полягає у виокремленні та систематизації принципів, тенденцій, критеріїв меж вичерпаності існуючої моделі радянського федералізму, комплексу суперечностей, що призвели до розпаду світової наддержави, та соціально-політичні і правові наслідки цього процесу.

Комплекс методів та пізнавальних інструментів різних галузей гуманітарних знань, які були використані під час досягнення поставленої мети і розв’язання завдань роботи, дав змогу одержати нові наукові результати, що узагальнені в таких положеннях:

— обґрунтовано теоретико-методологічні засади міждисциплінарного дослідження міжнаціональних відносин у багатонаціональній державі, основу яких склали економічні, соціальні, політичні, культурні, психологічні фактори, що в різних поєднаннях та артикуляціях по-різному репрезентують історичні моделі етапів розвитку багатонаціональної радянської федерації;

— виявлено та системно досліджено основні причини, що вплинули на загострення внутрішніх суперечностей та призвели до розпаду світової наддержави: криза в соціально-економічній сфері країни та неспроможність її подолання в інтересах союзних республік традиційними компартійними методами; конфронтаційна позиція партійно-державного керівництва; падіння авторитету КПРС і посилення впливу національно-патріотичних сил у союзних республіках; ігнорування партійним і державним керівництвом СРСР нових процесів у національній сфері; ліквідація партійної монополії в ЗМІ та викриття антинародної політики КПРС; суперечності між союзним і російським керівництвом у питаннях реформування СРСР;

— визначено динаміку розвитку національних відносин у СРСР, яка полягає в постійно наростаючій тенденції розриву цільового партійно-державного регулювання міжнаціональних відносин та культурно-етнічних змін саморегулюючих засад збереження та розвитку національних утворень. Це дало змогу спростувати упередженість і суб’єктивний підхід, що простежується в працях дослідників пострадянського періоду, насамперед учених з Російської Федерації, які намагаються трактувати процес розпаду СРСР як цілеспрямований, інспірований розвал;

— охарактеризовано критерії вичерпаності радянської моделі федералізму: компартійна монополія при декларуванні національно-територіального принципу побудови СРСР, формальне визнання права на самовизначення, посилення унітаризму як тенденції, винятковість реального становища РРФСР і російської нації, форсоване формування нової історичної спільноти на російській основі — радянського народу, узурпація панівного становища серед країн-союзників;

— констатовано, що розпад СРСР на національні держави в межах союзних республік підтвердив переваги, прагнення до самостійного національного розвитку як тенденцію в глобальному масштабі на противагу задекларованій тенденції до злиття націй у процесі утвердження радянської моделі соціалізму;

— запропоновано визначення нації як людської спільноти на одній території, об’єднаної усвідомленням спільності походження, спільною урбанізованою культурою та інформаційним зв’язком, яка прагне до захисту своєї самобутності у державних формах існування;

— здійснено порівняльний аналіз суті культурно-етнічного розуміння нації та її політичного сенсу;

— теоретично осмислено генезу перетворення багатонаціонального СРСР у низку національних держав. Охарактеризовано особливості радянської федерації, виявлено наслідки підміни федералістичних засад побудови Союзу РСР як багатонаціональної держави централістичним унітаризмом, показано суперечності між теоретичними підходами і суспільною практикою;

— спростовано офіційну тезу про рівноваги та розв’язання національного питання в СРСР. Адже, як доведено в дисертації, в основі розвитку національних відносин неповноцінно спрацював принцип поліекранності та синхронності поступу, що, своєю чергою, давало змогу фундаменталізації місця та ролі однієї з націй (як правило, російської). Комплексний аналіз міжнаціональних відносин у СРСР на державно-правовому рівні охоплює відносини різних масштабів: між союзним центром і союзними республіками; між союзними республіками та автономними національними утвореннями на їхніх територіях; між союзними республіками та автономними утвореннями і національними групами, які не мають державних (союзно-республіканських і автономних) форм, що спростовує офіційну тезу про їх рівноправність і розв’язання національного питання в багатонаціональній державі;

— наголошено, що критичне осмислення міжнаціональних відносин у період розпаду СРСР на незалежні держави спонукає до опрацювання та обґрунтування сучасної державної стратегії суспільно-політичного та національного розвитку України, спрямованої на становлення української політичної нації за умов утвердження громадянського суспільства.

Публікації автора:

  1. Мельник І.А. Міжнаціональні відносини: радянський експеримент та історичні реалії. — К.: Либідь, 2006. — 468 с. — 27,43 др. арк.