Анотація до роботи:

Кондратюк В.В. Множинні внутрішньочерепні менінгіоми: діагностика, хірургічне лікування. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.05 – нейрохірургія. – Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України, Київ, 2007.

Дисертацію присвячено проблемі удосконалення діагностики та хірургічного лікування множинних менінгіом головного мозку. В її основу покладено результати хірургічного лікування 75 хворих з множинними внутрішньочерепними менінгіомами, які знаходились на лікуванні в інституті нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України з 1957 до травня 2006 року і оперовані декілька разів. Всього проаналізовано 105 історій хвороб. Жінок було – 42, чоловіків – 33. Множинними менінгіомами вважали 2 і більше пухлин у одного хворого на момент обстеження. Верифіковані рецидиви менінгіом та продовженого росту менінгіом після часткового видалення для аналізу не брались. В роботі розглянуто питання діагностики множинних менінгіом, особливостей гістоструктури менінгіом, змінам імунного статусу, визначено експресію білка Кі-67 в тканині множинних менінгіом. У результаті проведених досліджень вивчено перебіг захворювання, клінічні симптоми, які виникають у хворих з множинними менінгіомами в залежності від кількості і локалізації пухлин.

Основні результати роботи впроваджено в нейрохірургічну практику.

1. В роботі представлено нове, теоретично обґрунтоване вирішення проблеми діагностики та хірургічного лікування хворих з множинними менінгіомами на основі клінічного матеріалу, що виражається у визначенні інформативності методів нейровізуалізації (КТ і МРТ), встановленні гістобіологічних і імуногістохімічних особливостей множинних менінгіом, а також виробленій раціональній хірургічній тактиці для цих хворих.

2. Серед хворих з множинними менінгіомами виділено три групи за патогенетичними механізмами розвитку цих пухлин. Для хворих з НФ2 притаманна генетична детермінованість ураження, при наявності вторинно-множинних менінгіом правомірно говорити про мультицентричність росту або локальне метастазування. Для хворих з первинно-множинними менінгіомами характерна відсутність попереднього хірургічного лікування з приводу менінгіом та зв’язку з НФ2. Відмінності в даних групах хворих характеризуються як віковими особливостями, так і гістоструктурними особливостями видалених менінгіом.

3. Магнітно-резонансна томографія з використанням контрастної речовини є найбільш інформативним методом діагностики множинних менінгіом і дозволяє виявляти вузли менінгіом розміром від 2 мм.

4. Тактика хірургічного лікування хворих з множинними менінгіомами вирішується індивідуально з урахуванням патогенетичних механізмів виникнення і розвитку цих пухлин та вираженості неврологічної симптоматики. При можливості зона оперативного доступу повинна бути збільшена, що надасть змогу ревізувати суміжні з пухлиною ділянки твердої мозкової оболонки і видалити дрібні вузли менінгіом. При суб-супратенторіальній локалізації менінгіом з метою запобігання аксіальних дислокацій стовбурових відділів мозку оперативне лікування хворих необхідно проводити з видалення вузла або вузлів менінгіом, що розташовані супратенторіально.

5. Уточнені клініко-морфологічні діагностичні дані, комплексна передопераційна підготовка хворих та застосування модифікованих хірургічних методик з використанням мікрохірургії дозволили підвищити радикальність видалення множинних менінгіом, зменшити кількість післяопераційних ускладнень і післяопераційну летальність.

6. Розподіл спостережень за ступенем анаплазії серед первинно-множинних менінгіом в наших спостереженнях відрізняється від літературних даних про переважну кількість доброякісних (типових) менінгіом по відношенню до хворих з поодинокими пухлинами, що дає підстави для виділення гістобіологічних відмінностей множинних менінгіом і поодиноких менінгіом. За нашими даними відсоток менінгіом типової структури серед первинно-множинних менінгіом складає 9,3% (для поодиноких менінгіом – 80-90%), тоді як відсоток атипових і анапластичних менінгіом становить 90,7% (для поодиноких менінгіом – 10-20%).

7. Результати гістологічного дослідження менінгіом у хворих, що оперовані два і три рази, свідчать про наростання ступеня анаплазії менінгіом, оперованих повторно. Це дає підстави стверджувати, що менінгіоми, які залишаються не видаленими, поступово малігнізуються. Цю особливість необхідно враховувати при плануванні оперативного втручання і послідуючому комплексному лікуванні.

8. Вторинно-множинні менінгіоми характеризуються підвищенням рівня експресії білка Кі-67 по відношенню до первинно-множинних менінгіом (28% проти 9,5%), більшою біологічною агресивністю і тенденцією до продовженого росту, що відображає їх малігнізацію. Показник експресії білка Кі-67 та ступеня клітинної атипії менінгіом можуть бути використані для прогнозування післяопераційного перебігу захворювання.

9. Порушення в імунній системі хворих з множинними менінгіомами характеризуються лімфопенією – відмічається вірогідне зниженні кількості Т-клітин, в той же час функціональна активність циркулюючих в периферичній крові Т-лімфоцитів не змінюється відносно показників здорових людей. У 82% хворих цієї групи відмічається зниження абсолютної кількості NK-клітин порівняно з контролем і зниження їх функціональної активності.

10. Для хворих з множинними менінгіомами характерне значне посилення апоптичних процесів – вміст СД95+ лімфоцитів майже в 4 рази перевищує цей показник у здорових людей і є в двічі вищим, ніж у хворих з поодинокими менінгіомами.

Публікації автора:

1. Кондратюк В.В., Терницька Ю.П., Чувашова О.Ю. Диференційна діагностика множинних менінгіом з іншими множинними вогнищевими ураженнями головного мозку за допомогою методів КТ і МРТ // Променева діагностика, променева терапія. – 2004. – №2. – С.26-30.

(Дисертантом проаналізовано результати нейровізуалізуючих досліджень (КТ і МРТ) хворих з множинними менінгіомами головного мозку з іншими множинними вогнищевими ураженнями головного мозку, підготовлено ілюстрації з КТ- і МРТ-зображенням).

2. Трош Р.М., Шамаєв М.І., Кондратюк В.В., Кваша М.С. Інфратемпоральний доступ при пухлинах середньої черепної ями (мікрохірургічне обґрунтування) // Укр. нейрохірург. журн. – 2001. – №4. – С. 35-38.

(Дисертантом оптимізовано хірургічний доступ при менінгіомах дна середньої черепної ями).

3. Кондратюк В.В., Кваша М.С., Шмельова Г.А. Експресія білка Кі-67 у клітинах множинних менінгіом // Онкологія. – 2006. – Т.8.,№4. – С.334-338.

(Дисертантом проаналізовано особливості індексу проліферації Кі-67 у хворих з множинними менінгіомами, встановлено гістоструктурну особливість цих пухлин, зібрано секційний матеріал, підготовлено ілюстративний матеріал).

4. Кваша М.С., Кондратюк В.В. Деклараційний патент на винахід “Спосіб лікування екстракраніальних рецидивуючих менінгіом головного мозку” – 60488А. –15.10.2003 р.

(Дисертантом проведено аналіз і обробку одержаних результатів, підготовлено ілюстрації по темі роботи).

5. Трош Р.М., Шамаєв М.І., Кваша М.С., Кондратюк В.В., Малишева Т.А. Деклараційний патент на винахід “Спосіб доступу при хірургічному лікуванні пухлин основи черепа в ділянці дна середньої і передньої черепних ям”– 48559А. – 15. 08. 2002 р.

(Дисертант приймав участь в теоретичному обґрунтуванні та розробці доступу, в аналізі і обробці одержаних результатів, підготовлено ілюстрації по темі роботи).

6. Кондратюк В.В. Кваша М.С. Множественные менингиомы головного мозга: диагностика и лечение // III съезд нейрохирургов России (4–8 июня 2002 г., Санкт-Петербург): Материалы съезда. – CПб., 2002. – С.114-115.

7. Kondratyk V.V., Shmeleva A.A. Multiple intracranial meningiomas: clinopathological study of four cases // The 13th World Congress of neurological surgery (19-24.06.2005, Morocco). – Marrakesh, 2005. – P.1769.

8. Кондратюк В.В., Кваша М.С., Шмелева А.А. Особенности антигена Кi–67 в оценке опухолевой пролиферации у больных с множественными менингиомами супратенториальной локализации // IV съезд нейрохирургов России (18–22 июня 2006 г., Москва): Материалы съезда. – Москва, 2006. – С.399.