Приєднання України до єдиного європейського і світового освітнього простору є одним із стратегічних завдань державної політики. Зміни, що відбуваються в європейській шкільній освіті, спрямовані переважно на встановлення єдиних принципів і критеріїв оцінювання її якості. Підґрунтям для створення єдиних міжнародних стандартів якості освіти з метою забезпечення вільного пересування (міграції) учнівської молоді можуть стати теоретичні і прикладні результати аналізу моніторингу якості освіти в школах Німеччини другої половини ХХ століття, основні з яких наведено нижче. 1. Підвалини контролю якості у навчанні та вихованні, окремі з яких стали прообразом ідей і положень сучасного моніторингу якості освіти в Німеччині, закладались у період з ХVІ до першої половини ХХ століть. Можна виокремити основні тенденції розвитку системи контролю навчальних досягнень учнів у німецьких школах цього періоду: розвиток педагогічних поглядів на сутність і механізми оцінної діяльності; оформлення результатів педагогічного оцінювання у вигляді атестата як документа про освіту; визначення успішності з метою допуску випускників гімназій до навчання в університеті й формування особистої кар’єри, контролю відвідування занять у народних школах і ліквідації неграмотності; розроблення механізмів письмового оцінювання як обов’язкової складової навчання, застосування класної роботи „екстемпорале”. 2. У працях німецьких педагогів другої половини ХХ століття поняття „моніторинг якості освіти” охарактеризовано як систему цілеспрямованого безперервного спостереження, збирання, обробки, аналізу, аналітичної оцінки та корекції інформаційного матеріалу з метою відстеження функціонування освітньої системи, прогнозування динаміки та основних тенденцій її розвитку, виявлення відхилень від освітніх стандартів і прийняття адекватних ситуації управлінських рішень у контексті створення умов для якісної освіти. Моніторинг якості освіти пов'язаний із супутніми поняттями, що стосуються оцінювання успішності навчання. Уточнена сутність поняття „сумативне оцінювання” („синтетичне оцінювання”), що виражається в оцінній моделі, кінцевий результат якої спрямований на вимірювання рівня успішності через призму досягнення певної навчальної мети (орієнтація на результат), а поняття „формативне оцінювання” („аналітичне оцінювання”) – у передбаченні безперервного відстеження якості навчального процесу загалом з акцентом уваги не на кінцевий результат, а на процес навчання. 3. Основні функції моніторингу (інформаційна, аналітико-оцінювальна, контрольна, прогностична, функція коригування) мають комплексний характер і логічно пов’язані між собою. Функції моніторингу зумовлюють й основні його принципи: науковість, цілеспрямованість, об’єктивність, надійність, безперервність і систематичність, цілісність і всеосяжність, прогностична спрямованість, принцип управління. Основу моніторингу якості освіти становить контроль успішності, який виконує функції: суспільні (функція селекції або відбору, правова функція, функція розподілення життєвих шансів) і педагогічні (навчальна, стимулювальна, контрольна, виховна, розвивальна, прогностична, функція орієнтації та інформування). У Німеччині історично сформувалися зовнішній (національний та міжнародний) і внутрішній види моніторингу якості освіти. У форматі зовнішніх моніторингових досліджень найпоширенішими для фіксації рівня навчальних досягнень учнів були стандартизовані тести. 4. Як основу моніторингу якості освіти німецькі педагоги виділяють усні, письмові та практичні форми контролю навчальної діяльності учнів. У німецьких школах цього періоду найпоширенішими були численні „малі форми оцінки” в ході занять, які виражались у міміці, жестах, модуляції голосу, зверненні до учня, коротких схвальних або критичних зауваженнях учителя в усній або письмовій формах (у домашніх роботах, письмових завданнях, творах тощо). Використовувались також бальні оцінки, словесні детальні характеристики успіхів учня, оцінювальні листи, оцінки, які передаються допоміжними засобами (фішками, медалями та іншими формами заохочення). 5. Для освітньої політики НДР і ФРН характерні як позитивні, так і негативні аспекти. Позитивним у НДР був досвід комплексного аналізу успішності в школах і дотримання встановлених навчальних стандартів. Забезпечення якісної освіти розглядалось у контексті гармонійного розвитку особистості, запобігання відставанню у навчанні та підтримки обдарованих учнів. Крім внутрішнього моніторингу в окремих школах цієї держави були поширені елементи зовнішнього оцінювання. З іншого боку, освітній політиці НДР притаманні: авторитаризм, надмірна стандартизація та уніфікація змісту, методів і форм навчання, ідеологізація усіх видів шкільного життя. У ФРН позитивними були такі аспекти моніторингу освіти: розробка єдиних для федеральних земель критеріїв оцінки результатів навчання; спрямування контролю успішності в русло особистісно орієнтованого підходу, створення законодавчих передумов щодо організації оцінювання знань. Водночас зберігалися нерівноцінні шляхи освіти для різних верств населення, привілеї на подальшу освіту у ВНЗ. 6. Результати міжнародних досліджень якості освіти у 90-их роках ХХ століття (TIMSS і PISA) показали, що введення чітких орієнтирів в освітньому просторі Німеччини, спрямованих на розвиток актуальних компетенцій, є передумовою формування гнучкої об’єктивної системи діагностики досягнення вимог міжнародного стандарту якісної освіти. У 19902000 рр. пріоритетним завданням німецької шкільної освіти став пошук нових технологій її моніторингу в контексті створення єдиного європейського освітнього простору. Особлива увага звертається на варіанти альтернативного оцінювання в контексті „відкритого навчання”, в яких домінує ідея самостійного, індивідуалізованого навчання, запроваджуються нові форми і методи моніторингу якості освіти, зокрема так звані листи спостереження, презентації, технології „портфоліо”. 7. До основних ідей та елементів позитивного для України німецького досвіду належать: необхідність запровадження трирівневого моніторингу якості освіти (внутрішкільного, зовнішнього національного та міжнародного); створення відповідних центрів державного оцінювання якості освіти; поєднання письмового оцінювання з усними та практичними методами для визначення якості підготовки з окремих шкільних предметів (музика, образотворче мистецтво, фізичне виховання, трудове навчання) чи для відбору за певними професіями; використання новітніх технологій оцінювання, що супроводжують „відкрите навчання”, в поєднанні з національно усталеними; активізація участі України у міжнародних програмах оцінювання якості загальної освіти; поширення компетентнісного підходу на всі ланки освіти, а не лише на вищу професійну. Виконане дослідження не охоплює всіх сторін проблеми моніторингу якості освіти в школах Німеччини другої половини ХХ століття. Актуальними залишаються такі аспекти цієї проблеми: особливості оцінювання навчальних досягнень учнів за окремими циклами навчальних дисциплін; педагогічна діагностика як процес і результат дослідження стану і прогнозування навчального процесу; наступність моніторингу загальної та вищої освіти в контексті компетентнісного підходу тощо. |
