Анотація до роботи:

Парходько Г. Ю. "Мономіф як психологічна передумова формування української ментальності". – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук зі спеціальності 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. – Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – Київ, 2008.

Дисертаційну роботу присвячено вивченню феномену мономіфу та дослідженню його проявів у дійсності сучасної української спільноти.

У дисертації розкрито сутність феномену мономіфу та обґрунтовано його значення для процесу формування ментальності етнічних спільнот. З’ясовано, що мономіф як матриця універсальних міфологічних сюжетів обумовлює можливість конструювання історій актуальних до реальності та надання їм тих змістів, що є специфічними для потреб певної етнічної спільноти. Виявлено й проаналізовано систему ситуативних та базових факторів творення мономіфологічної історії, що дозволяють диференціювати прояви мономіфу в провідних сферах суспільного життя певної етнічної спільноти.

З’ясовано, що в сучасній українській політичній сфері дослідження універсальних змістів мономіфу дозволяє виявляти провідні традиційні смисли в настановах й очікуваннях виборців щодо образу політичного діяча та прогнозувати результати передвиборчих кампаній. Доведено доцільність застосування в психотерапевтичній практиці аутентичних для певної етнічної спільноти текстів у аспекті їхнього сприяння особистісному зростанню, формуванню та збагаченню культурних інтерпретаційних ресурсів людини в межах її ментальності.

У дисертації теоретично обґрунтовано та емпірично встановлено новий підхід до розуміння процесу формування ментальності. Доведено, що провідним психологічним джерелом утворення ментальності є мономіф. Узагальнення результатів дослідження підтвердило нашу гіпотезу та дало підстави для таких висновків:

1. Значимі конструкти життя, отримані під час первинного досвіду "читання" оточуючої дійсності, складають ментальність, що визначає провідні особливості світосприймання представників певної етнічної спільноти. Основними психологічними джерелами формування ментальності є: мономіф, культурно-історичний досвід етносу, мова та особливості географічного середовища.

2. Теоретико-емпіричний аналіз поставленої проблеми дає підстави стверджувати, що мономіф як матриця загальнолюдських тем та сюжетів є базою для творення сучасних історій. Наявність мономіфологічного каркасу в актуальних історіях етносу свідчить, що поряд з новим розумінням дійсності їх змісти відображають й ментальні уявлення. Отже, універсальність мономіфу зумовлює стабільність ментальних змістів. Мономіфологічні історії забезпечують стійку адаптацію представників етнічних спільнот до дійсності в межах їхньої ментальності шляхом трансформації традиційних уявлень етносу до смислових основ актуальних інтерпретацій.

3. Виявлено ситуативні (сучасні міфи, суб’єктивний досвід представників етнічної спільноти) та базові (глибино-архетипні та культурологічні змісти) фактори творення історій. Ступінь репрезентації складових цих факторів визначає характер мономіфологічності історії.

4. Результати дослідження засвідчують, що в межах української ментальності універсальні сюжети й теми мономіфу репрезентують сучасні політичні та психотерапевтичні історії. Відсутність сьогочасних традиційних українських історій зумовлює неможливість безпосереднього вивчення мономіфологічних історій, об’єктивованих в інших сферах повсякдення.

5. Розроблені та апробовані методики сприяють об’єктивації ментальних уявлень в особистій історії життя та усвідомленню їхнього впливу на життєву позицію людини. Перехід ментальних уявлень з імпліцитного рівня на експліцитний є важливою умовою конструювання нових альтернативних історій, що базуватимуться на ефективних для особистості змістах сімейного наративу, ментальних особливостях її культури та смислів автонартиву.

6. Результати дослідження свідчать, що об’єктивація базового фактору творення мономіфологічної історії в політичній сфері сприяє активізації смислів культурного досвіду етносу щодо образу ідеального лідера, робить їх провідними в процесі інтерпретації й розуміння політичної історії. Наявність ситуативного фактору породжує звернення суб’єкта до особистісного контексту інтерпретації історії за рахунок проекції внутрішніх почуттів та переживань на фігури політичних діячів. Сучасні політичні історії, що характеризуються наявністю ситуативних та базових факторів творення мономіфологічної історії, породжують у виборця емоційне переживання, стають суттєвими для його життєвої історії.

7. Експериментально доведено, що програвання сюжету аутентичного тексту за методом міфодрами дозволяє суб’єкту: репрезентувати індивідуальні аспекти досвіду; конструювати інше розуміння значимих подій на основі апробації нових форм поведінки, актуалізації інтерпретаційних ресурсів культурних текстів та наративів інших людей; частково осмислити провідні змісти української ментальності, включаючи провідні цінності, норми, психологічні проблеми; адаптувати мономіфологічні сюжети до сучасних культурних моделей дійсності та індивідуальних історій; підтримувати та формувати провідні інтерпретаційні схеми розуміння дійсності в межах ментальності; переживати почуття етнічної приналежності та формувати патріотичні цінності. Програвання представниками інших етнічних спільнот мономіфологічних сюжетів у методі міфодрами сприяє осмисленню кроскультурного досвіду та формуванню почуття толерантності до ментальних тем інших культур.

Отримані результати експериментального дослідження відкривають можливості для подальшого вивчення, використання мономіфологічних історій в аспекті проблем політичної сфери, психотерапевтичної допомоги особистості та інших контекстах людської життєдіяльності. А багата фольклорна спадщина України підводить до актуальної та психологічно ресурсної теми створення нових сучасних мономіфологічних історій для українців на різних етапах онтогенезу.

Публікації автора:

Основні положення дисертації опубліковані у виданнях, що входять до переліку ВАК:

1. Парходько Г. Ю. Глибиннопсихологічне дослідження форм прояву міфу в сучасному політичному просторі: вступ до проблеми / Г. Ю. Парходько // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: зб. наук. ст / за ред. М. М. Слюсаревського; упоряд.: Л. А. Найдьонова, Л. П. Черниш. – К.: Міленіум, 2005. – Вип. 4. – С. 80 – 86.

2. Парходько Г. Ю. Дослідження впливу первинних міфологічних уявлень на формування ідеального образу сучасного українського політика / Г. Ю. Парходько // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. – № 5. – С. 33 – 38.

3. Парходько Г. Ю. Дослідження ментальності з позиції теорії сучасного постструктуралізму / Г. Ю. Парходько // Зб. наук. праць. Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. – К.: Інформаційно-аналітичне агенство, 2008. – Т. Х. – Вип.7. – С. 371 – 380.

4. Парходько Г. Ю. Дослідження психотерапевтичних ресурсів українських літературних творів на прикладі драми-феєрії "Лісова пісня" Лесі Українки / Г. Ю. Парходько // Наука і освіта: спецвипуск. – 2007. – №8 – 9. – С. 129 – 132.

5. Парходько Г. Ю. Концептуальні підходи до дослідження функціональних особливостей міфу / Г. Ю. Парходько // Зб. наук. праць. Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. – К., 2006. – Т. VII. – Вип. 3. – С. 245 – 251.

6. Парходько Г. Ю. Міфологія як предмет сучасного дослідження у вітчизняній науці / Г. Ю. Парходько // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. – К., 2005. – Т. VII. – Вип. 5. – С. 260 – 266.

7. Парходько Г. Ю. Мономіф як психологічна передумова текстового розуміння реальності / Г. Ю. Парходько // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць / за ред. Н. В. Чепелєвої. – К.: Інформаційно-аналітичне агенство, 2007. – Том 2. – Вип. 5. – С. 157 – 165.

8. Парходько Г. Ю. Мономіфологічні сюжети в політичних міфах сучасних етнічних спільнот / Г. Ю. Парходько, М. В. Яворський // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки: зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2007. – 19 (43). – С. 236 – 241.

9. Парходько Г. Ю. Проблема взаємозв'язку географічного середовища та ментальності етносу з позиції теорії сучасного постмодернізму / Г. Ю. Парходько // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. – К.: Логос, 2007. – Т. 7. – Вип. 10. – С. 298 – 304.

10. Парходько Г. Ю. Терапевтичні можливості використання міфу в процесі осмислення клієнтом особистого досвіду / Г. Ю. Парходько // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць / за ред. Н. В. Чепелєвої. – К.: Міленіум, 2006. – Т. 2. – Вип. 4. – С. 80 – 88.

Також результати дослідження опубліковано в матеріалах конференцій та семінарів:

11. Парходько Г. Ю. Історії як культурний спосіб організації психологічного досвіду етнічних спільнот / Г. Ю. Парходько // Мова та культура. – 2008. – Вип. 10. – Т. І (101). – С. 45 – 49.

12. Парходько Г. Ю. Поєднання методу міфодрами та технік арт-терапії у психотерапевтичній практиці / Г. Ю. Парходько // Простір арт-терапії: зб. наук. статей / за ред. В. А. Семіченко, А. П. Чуприкова та ін.; ЦІППЩ АПН України; ГО "Арт – терапевтична асоціація". – К.: Міленіум, 2007. – С. 141 – 148.