Анотація до роботи:

Жемчужнікова Г.П. Монополізм в економіці перехідного періоду України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – Економічна теорія. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2002.

Дисертацію присвячено актуальним проблемам монополізму та державної анти-монопольної політики в умовах переходу до ринкових відносин в Україні. У ході теоретичних досліджень розкрито особливості монополізму в умовах економіки перехідного періоду України. Розкрито сутність та зміст основних методів визначення рівня монополізації товарних ринків. Теоретично обґрунтовано та поглиблено поняття “монополія” та “монополізм”. Визначено відмітні риси вітчизняного монополізму.

Проведено аналіз антимонопольного законодавства України та аналіз системи державного регулювання діяльності монопольних утворень, зокрема природних монополій. На підставі аналізу рівня монополізації товарних ринків України автором запропоновано новий підхід до класифікації товарних ринків, відповідно факторів, що обумовлюють їх монополізацію.

Розроблено систему рекомендацій щодо удосконалення методів державного регулювання діяльності монопольних утворень, діючих на ринках природних монополій та модель системи демонополізації галузі залізничного транспорту.

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нові вирішення проблеми монополізму в економіці перехідного періоду України. Суть основних висновків та пропозицій полягає в такому:

Рис. 3. Структура моделі системи демонополізації галузі залізничного транспорту України

теоретично обґрунтовано та поглиблено зміст та сутність монополії, що виражається в такому виді економічних відносин, при якому, займаючи монопольне становище, монопольні утворення нав’язують господарюючим суб’єктам та суспільству свої інтереси, ігноруючи їх дійсні потреби;

виявлено, що основними причинами високого рівня монополізації економіки України є наступні: по-перше, це політична система, яка існувала протягом 70 років та базувалася на пануванні єдиної правлячої партії, що вела управління господарською діяльністю. По-друге, адміністративно-командна система господарювання, що ґрунтувалася на пануванні державної монополії, превалюванні державних інтересів над особистими. Існувала структурна ієрархія в управлінні: нижчестояща ланка підпорядковувалася вищестоящій, кожне підприємство було закріплено за визначеним відомством. Основними методами управління економікою були: директивне планування, концентрація фінансових ресурсів, фондований розподіл матеріально-технічних ресурсів, централізована тарифна система та інше. По-третє, наявність фактично єдиної форми власності – державної, що призвело до знищення об'єктивних економічних передумов для вільного підприємництва і розвитку конкуренції. Будучи єдиним і повновладним власником, держава всіляко сприяла посиленню монополізму у всіх сферах діяльності. По-четверте, високий ступінь концентрації і спеціалізації (у деяких галузях вузької предметної спеціалізації), наявність адміністративних обмежень ринку призвели до створення монопольної структури самого виробництва;

проаналізовано сучасну систему антимонопольного регулювання. На підставі аналізу встановлено:

основними видами порушень в Україні є зловживання монопольним становищем та дискримінація підприємців органами влади;

найбільше число порушень антимонопольного законодавства України приходиться на зловживання монопольним становищем. З них найбільше число зловживань існує у вигляді встановлення монопольно високих цін, дискримінаційних цін і нав'язування умов, що ставлять контрагентів у нерівне становище на товарному ринку. При цьому 42% усіх зловживань приходиться на природні монополії;

відмітними рисами антимонопольного законодавства України є ведення Переліків монопольних утворень і регулювання дій, кваліфікованих як дискримінація підприємців органами влади і самоврядування;

українським законодавством, як і законодавством розвинутих країн світу, заборонені антиконкурентні узгоджені дії і процеси концентрації, що можуть призвести до утворення монополій;

аналізуючи рівень монополізації товарних ринків України, виділено три групи товарних ринків в залежності від факторів, що обумовлюють їх монополізацію: ринки, монополізація яких пов'язана з природними причинами (54%); ринки, монополізація, яких викликана адміністративним фактором (26%), і ринки, монополізація яких пов'язана з етапом становлення ринкових відносин (6%);

розроблено основні напрямки удосконалення механізму державного регулювання монопольних утворень з урахуванням ряду обставин. По-перше, необхідність формування взаємозалежних стратегій внутрішнього розвитку монополізованих галузей і глобальних стратегій, орієнтованих на їх активну роль як суб'єктів конкурентних відносин у світовій економіці. По-друге, необхідність ув'язування розроблюваних стратегій з періодизацією розвитку української економіки, що включає етапи фінансової і виробничої стабілізації, економічного зростання і, нарешті, етап широкомасштабного входження у світовий ринок. По-третє, необхідність обліку галузевих особливостей розвитку природних монополій, обумовлених їх організаційно-економічним і фінансовим станом, місцем, займаним у макроекономічній системі;

запропоновано модель системи демонополізації галузі залізничного транспорту України, основні моменти якої такі:

розділ мережі залізничних доріг та підприємств, які надають послуги з перевезень;

приватизація локомотивів та рухомого составу;

приватизація підприємств, що здійснюють допоміжні види діяльності на залізничному транспорті;

позбавлення “Укрзалізниці” привілейованого права на встановлення тарифів на перевезення залізничним транспортом;

надання самостійності в розробці тарифної політики підприємствам-власникам “відомчої частини” залізничних доріг;

розвиток операторської форми надання послуг по перевезенню залізничним транспортом.

Публікації автора:

опублікованих у провідних фахових виданнях:

1. Жемчужникова Г.П. Истоки и отличительные черты монополизма в экономике Украины // Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право. Вип. 2. – Донецьк: ДонДУ, 1998. – С.147-155.

2. Жемчужникова Г.П. Государственное регулирование деятельности монополий // Вестник Донецкого института экономики и хозяйственного права. Серия: “Экономика, финансы и банковское дело; управление, учет и аудит”. – Донецк: ДИЭХП, 1999. – № 5. – С.90-96.

3. Жемчужникова Г.П. Антимонопольная политика Европейского Сообщества // Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право. Вип. 1/1. – Донецьк: ДонДУ, 2000. – С.131-134.

4. Жемчужникова Г.П. Монополизм в мировой экономике: методы определения уровня монополизма на рынке определенного товара // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 35. – Дніпропетровськ: “Наука і освіта”, 2000. – С.60-63.

5. Жемчужникова Г.П. Государственная антимонопольная политика в сфере развития конкурентных отношений: антиконкурентные согласованные действия, дискриминация предпринимателей органами власти, контроль за процессами концентрации // Финансы, учет, банки. Сборник научных трудов / Под общ. ред. д.э.н., проф. П.В.Егорова - Донецк: ДонНУ, УкрНТЭК, 2000. - С.168-171.

Опубліковано за матеріалами конференцій:

6. Жемчужникова Г.П. Социальное регулирование деятельности монополий // Міжнародна науково-практична конференція “Соціальні пріоритети в транзитивній економіці” (м.Харків, 20 травня 1999 р.) – Харьків: ХІБМ, 1999. - С.151-156.

7. Жемчужникова Г.П. Анализ уровня монополизации товарных рынков Украины // Материалы научно-практической конференции “Социальные и управленческие проблемы развития бизнеса в Украине” (г.Донецк, 2 июня 2001г.)– Донецк: Бизнес-альянс Донбасса, 2001.-С.38-40.