У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі щодо встановлення закономірностей та особливостей морфофункціональнх параметрів ланок гемомікроциркуляторного русла, кардіоміоцитів, міоендокринних клітин серця у інтактних тварин і закономірності змін цих параметрів на висоті дії загальної глибокої гіпотермії та у різні терміни після її впливу. 1. В нормі артерії і вени міокарда роміщуються у взаємно перпендикулярних площинах. Артеріоли і капіляри прямують паралельно ходу м’язових пучків. У міокарді наявні два типи ендотеліоцитів: світлі і темні, які, відповідно, знаходяться в різних функціональних станах: активні і малоактивні. 2. Міоендокринні клітини містять специфічні секреторні гранули трьох типів: молоді, зрілі, дифундуючі, що в нормі функціонально відображає послідовні стадії синтезу, накопичення та виведення передсердного натрійуретичного пептиду з клітини. Процентне співідношення кількості І-го, ІІ-го, ІІІ-го типів секреторних гранул у міоендокринних клітинах правого вушка складає 20% : 29% : 51%, лівого вушка – 18% : 31% : 51%, правого передсердя – 27% : 29% : 44%, лівого передсердя – 27% : 29% : 44%. Отже, в нормі процеси синтезу, накопичення та виведення передсердного натрійуретичного пептиду врівноважені. 3. В динаміці морфофункціональної реституції органа після дії загальної глибокої гіпотермії можна виділити три стадії: 1) стадію реактивних змін (на висоті дії загальної глибокої гіпотермії); 2) стадію виражених деструктивних змін (1-ша – 7-ма доби); 3) стадію компенсаторно-відновних процесів (14-та – 30-та доби). 4. Перша стадія морфофункціональних змін характеризується спазмом артеріальних, дилятацією венозних судин та реактивними змінами ендотеліоцитів. У кардіоміоцитах спостерігаються деструктивні зміни мітохондрій і сегментарні контрактури міофібрил, а у міоендокринних клітинах, крім того, редукція апарату Гольджі, зменшення кількості секреторних гранул, серед яких переважають дифундуючі форми. Процентне співвідношення кількості І-го, ІІ-го, ІІІ-го типів секреторних гранул, яке у правому вушку складає 12% : 25% : 63%, лівому вушку – 13% : 25% : 61%, правому передсерді – 8% : 21% : 71%, лівому передсерді – 10% :21% : 69% свідчить про переважання процесів секреції передсердного натрійуретичного пептиду. 5. У другій стадії (1-ша - 7-ма доби) вираженість морфологічних змін у кровоносному руслі, ланках гемомікроциркуляторного русла, кардіоміоцитах та міоендокринних клітинах серця наростає до третьої доби експерименту, із незначним зниженням утримується на висоті до сьомої доби експерименту. Морфологічно відмічається звуження кровоносних артерій, яке пов’язано не тільки зі спазмом, але й з набряком, пошкодженням ендотеліальних клітин та міоцитів середньої оболонки. На 7-му добу після дії загальної глибокої гіпотермії відмічається парез артеріальних судин і нерівномірне розширення просвіту вен, набряк цитоплазми ендотеліоцитів, мікроклазматоз. 6. Зміни кардіоміоцитів і міоендокринних клітин у ранні терміни (1-ша - 3-тя доби) постгіпотермічного періоду відбуваються за типом вакуольної дистрофії. Ці процеси найбільш виражені на 3-тю добу експерименту. Секреторна активність міоендокринних клітин у ранні тер-міни постгіпотермічного періоду частково загальмована. Морфометричний аналіз вказує на зміну процентного співвідношення різних типів секреторних гранул: на 1-шу добу постгіпотермічного періоду у міоендокринних клітинах правого вушка воно складає – 13% : 30% : 57%, лівого вушка – 12% : 24% : 64%, правого передсердя – 10% : 22% : 68%, лівого передсердя – 11% :21% : 68%, на 3-тю добу після дії холодового фактора процентне співвідношення різних типів секреторних гранул відповідно складатиме 8% : 17% : 74%; 8% : 30% : 62%; 6% : 15% : 79%; 4% : 14% : 83%. Такий перерозподіл секреторних гранул та кількісна перевага дифундуючих форм, вказують на активність процесів виведення гормону та недостатню ендокринну функцію серця. 7. На 7-му добу після дії холоду у міокарді різних відділів серця можна віддиференціювати кардіоміоцити з незворотними морфологічними змінами. У міоендокринних клітинах передсердь і вушок відмічаються ознаки відновлення їх секреторної активності. За даними стереологічного аналізу процентне співвідношення різних типів гранул у міоендокринних клітинах правого вушка становить – 18% : 21% : 59%, лівого вушка – 17% : 33% : 50%, правого передсердя – 14% : 15% : 71%, лівого передсердя – 11% : 14% : 83%. Зростання фракції молодих форм свідчить про активацію процесів синтезу передсердного натрійуретичного пептиду. 8. У більш віддалені терміни постгіпотермічного періоду (14-30-та доби), у міокарді активізуються процеси внутрішньоклітинної регенерації. У міоендокринних клітинах збільшується кількість секреторних ганул за рахунок молодих і зрілих форм. Процентне співвідношення кількості І-го, ІІ-го, ІІІ-го типів секреторних гранул на 14-ту добу експеримету у правому вушку складає 32% : 32% : 36%, лівому вушку – 39% : 29% : 32%, правому передсерді – 24% : 28% : 48%, лівому передсерді – 20% : 26% : 53% відповідно, що свідчить про перевагу процесів синтезу та накопичення гормону у клітині. Однак, в окремих ділянках судинного та гемомікроциркуля-торного русла, в деяких кардіоміоцитах і міоендокринних клітинах ще виявляються деструктивні зміни, які супроводжуються дезорганізацією їх структурних компонентів. 9. Репаративні процеси в ланках гемомікроциркуляторного русла, кардіоміоцитах і міоендокринних клітинах майже повністю завершуються до 30-ї доби експерименту. Секреторна активність міоендокринних клітин наближається до такої у контрольної групи тварин. Процентне співвідношення кількості І-го, ІІ-го, ІІІ-го типів секреторних гранул у правому вушку складає 25% : 31% : 44%, лівому вушку – 21% : 34% : 55%, правому передсерді – 25% : 33% : 42%, лівому передсерді – 23% : 31% : 45%. Тобто, процеси синтезу, накопичення та виведення передсердного натрійуретичного пептиду збалансовані. Рекомендації щодо наукового і практичного використання здобутих результатів 1. Отримані результати дисертації можуть бути використані, як теоретична основа при виборі оптимального температурного режиму для боротьби з ішемією та гіпоксією в серцевому м’язі. 2. Виявлені морфофункціональні зміни секреторної активності міоендокринних клітин на висоті дії загальної глибокої гіпотермії у різні терміни постгіпотермічного періоду, а, як наслідок, зміни рівня ПНУП в крові можуть бути враховані при розробці нових, більш ефективних методів корекції та попередження розвитку холодової міокадіодистрофії. |
