Дисертаційна робота є вирішенням актуальної наукової медичної задачі – встановлення закономірностей морфологічної реакції гепатоцитів і синусоїдних гемокапілярів під впливом низьких рівнів іонізуючого опромінення на основі комплексного дослідження тканини печінки в умовах експерименту з використанням світлооптичних, морфометричних, ультраструктурних методик. 1. Результати тотального фракціонованого опромінення щурів у дозі 0,5 Гр показали, що морфологічні зміни структур печінкової часточки наростають від 7 до 14 доби і є найбільш вираженими на 14 добу експерименту. До 30 доби досліду реактивні прояви зменшуються і залишаються помірні дистрофічні ознаки в гепатоцитах і незначна лімфо-плазмоцитарна інфільтрація в печінковій часточці та за ходом кровоносних судин портальних трактів. Рівень мітотичного індексу та кількість двоядерних гепатоцитів зменшуються в усіх термінах досліду, порівняно з контролем. 2. При тривалій дії низьких рівнів іонізуючого опромінення (перебування тварин на забрудненій радіонуклідами території) у печінці щурів розвиваються різні за ступенем тяжкості та характером дистрофічні і некробіотичні зміни, які поглиблюються зі збільшенням терміну досліду. У перші 6 міс експерименту найбільш суттєвими проявами пошкодження печінки є паренхіматозна білкова і жирова дистрофія цитоплазми гепатоцитів на тлі дрібновогнищевої лімфо-плазмоцитарної інфільтрації навколо судин печінкових тріад. З 6 міс по 12 міс досліду вищеописані явища поглиблюються, дистрофічні прояви змінюються на вогнищеві некротичні. У печінці всіх дослідних груп тварин спостерігається пригнічення відновлення органа за рахунок зменшення кількості поділів клітин і популяції двоядерних гепатоцитів. 3. Проведений комплексний комп’ютерний морфометричний аналіз гістологічних зрізів печінки виявив метричні зрушення в усі терміни досліду. Між світлооптичними і морфометричними характеристиками існує тісний зв’язок і такі метричні показники, як площа профілю гепатоцита та ядра, їх відношення, коефіцієнт форми клітини та ядра відображають наявність, вираженість та спрямованість дистрофічного процесу. З 1 по 6 міс досліду збільшується кількість гепатоцитів, для яких характерні високі показники площі профілю клітини і її ядра, низькі – коефіцієнта форми клітини та ядра (якісно різкий набряк клітин і початкові прояви білкової і жирової дистрофії). На кінець 12 міс експерименту підтверджується гістологічна картина некротичних змін деяких гепатоцитів зі зморщенням ядер (зменшення їх площі та збільшення коефіцієнта форми). 4. Ультрамікроскопічно в печінці тварин, що перебували на забрудненій радіонуклідами території, виявляються істотні зміни всіх органел гепатоцитів, які відображають їх дистрофічні і некротичні прояви. У першу чергу, перебудові піддаються органели, які беруть участь у секреторній діяльності печінкових клітин. Компенсаторні ознаки в гепатоцитах мали місце в перші 6 міс дослідження (гіпертрофія елементів апарата Гольджі і гранулярної ендоплазматичної сітки, збільшення кількості вільних рибосом і полірибосом). Одночасно виявляються порушення екскреції з клітин синтезованих речовин: фрагментація цистерн ендоплазматичної сітки, слабо розвинений апарат Гольджі. На кінець досліду в більшості гепатоцитів спостерігаються ознаки зниження активності білкового синтезу: зменшення кількості рибосом і відносного об’єму гранулярної ендоплазматичної сітки аж до її дегрануляції та зникнення. В епітеліоцитах внутрішньопечінкових жовчовивідних шляхів дистрофічні процеси поглиблюються зі збільшенням терміну досліду. 5. В умовах тривалого впливу низьких рівнів іонізуючого опромінення в патологічний процес втягуються синусоїдні гемокапіляри. Спостерігається повнокрів’я печінкових часточок, яке розповсюджується на гемокапіляри синусоїдного типу центролобулярних та проміжних, а потім і перипортальних зон ацинуса. Просвіт центральних вен та судин печінкових тріад розширений. Ендотеліоцити гемокапілярів у різні терміни досліду в стані набряку, дистрофічно змінені. Через 12 міс експерименту визначається деструкція стінки синусоїдних гемокапілярів. 6. У тхорзофреток зміни паренхіматозних клітин печінки також залежать від тривалості дії радіації, мають однотипну, як і в щурів, спрямованість, прогресують зі збільшенням терміну досліду від 1,5 до 4 років і проявляються ознаками паренхіматозної жирової і гідропічної дистрофій, макрофагальною інфільтрацією за ходом гемокапілярів синусоїдного типу. На кінець експерименту в перипортальних зонах печінкового ацинуса визначаються явища некрозу гепатоцитів, мітотичний індекс та число двоядерних клітин зменшується. Проведені морфометричні дослідження виявили тенденцію до зростання чисельності великих, округлих, набряклих гепатоцитів та клітин із малими ядрами неправильної форми (величина коефіцієнта форми ядра більше 1,25), що підтверджує дистрофічні і некротичні зміни гепатоцитів. 7. Отримана комплексна морфологічна характеристика змін печінки двох видів тварин (білі щурі і тхорзофретки) за допомогою світлооптичного, морфометричного і електронномікроскопічного методів дослідження, дані яких взаємодоповнюють один одного, дозволяє об’єктивно оцінити зміни гепатоцитів та мікрогемосудин у динаміці експерименту, і може служити підгрунтям для пошуку й апробації гепатопротекторних середників із метою зменшення негативного впливу низьких рівнів іонізуючого опромінення в населення, що проживає на забруднених радіонуклідами територіях. |
