Особливості будови та розвитку рельєфу в зоні зчленування Українських Карпат і прилеглих платформних рівнин свідчать про правомірність виділення у якості окремої таксономічної одиниці вищого рангу перехідної геоморфодинамічної зони з властивими для неї типами геоморфогенезу, парагенетично пов’язаними комплексами рельєфу, неогеодинамічними та сучасними тектонічними умовами, що одночасно відображають взаємопов’язані події розвитку орогенної споруди та прилеглих платформних рівнин. Визначальну роль у формуванні перехідної геоморфодинамічної зони між Українськими Карпатами і платформними рівнинами відіграли активні неогеодинамічні процеси, які проявилися під час взаємодії літосферних плит у межах Альпійсько-Середземноморського рухливого поясу. В розвитку неогеодинамічних подій виділяються ранньонеотектонічний (пізній еоцен-середній олігоцен) доколізійний, середньонеотектонічний, (пізній олігоцен-середній міоцен) колізійний та пізньонеотектонічний (пізній міоцен-четвертинний період) післяколізійний підетапи. На формування неоструктурного та морфоструктурного плану зони взаємодії найбільший вплив мали події колізійного підетапу, коли були сформовані головні площові покривно-складчасті та брилово-блокові структури субкарпатського простягання, а також події післяколізійного підетапу, коли був остаточно оформлений брилово-блоковий каркас зони взаємодії Українських Карпат і прилеглих платформ у його сучасному вигляді. Неогеодинамічний вплив Карпатського орогену на крайові ділянки різновікових платформ був диференційований за інтенсивністю, тривалістю прояву та просторовим охопленням території. Інверсія неотектонічних рухів у Карпатах (олігоцен-ранній міоцен) обумовила спряжені загальні підняття в межах зони взаємодії та формування денудаційних платформних рівнин. Реалізація напруг тангенційного стискання, що виникли в результаті колізії літосферних плит у ранньому-середньому міоцені, викликала інтенсивні вертикальні та горизонтальні рухи в Карпатському орогені з одночасним формуванням компенсаційних опускань, що хвилеподібно поширилися далеко вглиб прилеглих частин платформ. Північно-східна межа впливу орогену на прилеглі частини платформ на різних етапах змінювала положення в просторі та узгоджувалася з простяганням крупних неотектонічно активних розломів. Важлива роль у формуванні неоструктурного та морфоструктурного планів території належить неотектонічно активним розломним порушенням, які характеризуються нерівномірністю поширення, різноорієнтованістю, а також дискретністю у просторі та часі показників активності. Внаслідок аналізу просторових змін середніх градієнтів швидкостей неотектонічних рухів земної кори в межах зони взаємодії виділено кілька високоградієнтних лінійних зон, що відповідають розломам субкарпатського простягання, які на певних етапах розвитку визначали положення структурних і геоморфологічних меж різних рангів, локалізацію неоструктур і морфоструктур різних типів, а також їх геодинамічну позицію. На сучасному етапі зона взаємодії Українських Карпат і платформних рівнин характеризується проявом вертикальних і горизонтальних тектонічних рухів земної кори, що зафіксовано інструментальними методами. За допомогою ГІС-технологій виконано нову інтерполяцію даних повторних нівелювань. Внаслідок цього виділено декілька підзон субкарпатського простягання, що характеризуються різними кількісними показниками сучасної тектонічної активності та виявляють тісний зв’язок із морфоструктурно-неотектонічними підзонами. Характерною ознакою зони взаємодії на сучасному етапі є підвищена сейсмічність, диференційована активність розломів і морфоструктурно-неотектонічних вузлів. За результатами рейтингової оцінки найголовніших розломів встановлено, що активними та помірно активними на сучасному етапі є трансрегіональні й субрегіональні розломні порушення субкарпатського, субширотного та більшість крупних розломів поперечнокарпатського простягання у південно-західній частині зони взаємодії, а найменш активними - субмеридіональні та діагональні розломи субкарпатського простягання у північно-східній частині зони взаємодії. Виявлено високоактивні морфоструктурно-неотектонічні вузли з проявами сейсмічності, підвищеними швидкостями сучасних повільних тектонічних рухів земної кори та аномаліями щільності лінеаментів, а також помірно активні вузли без проявів сейсмічності. Одержані результати щодо морфоструктурної, неотектонічної та сучасної тектонічної позиції зони взаємодії Українських Карпат і прилеглих частин платформних рівнин дозволяють визначити досить широкий спектр прикладного застосування морфоструктурно-неогеодинамічних даних, зокрема, для удосконалення сейсмічного районування території, обґрунтування напрямів інженерно-геоморфологічних і пошуково-геоморфологічних досліджень, оцінки неогеодинамічного та сучасного геодинамічного ризику у зв’язку з вирішенням екологічних проблем тощо. |
