Анотація до роботи:

Зосімова О. В. Мотив “марнота марнот” в українській поезії другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ століття. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди. Харків, 2007.

На матеріалі широкого кола віршованих пам’яток українського бароко автор дисертації аналізує особливості функціонування мотиву “марнота марнот” у творах вітчизняних поетів другої пол. XVII – поч. XVIII ст. в контексті загальних тенденцій розвитку європейського письменства цієї доби. У дослідженні детально розглянуто комплекс сталих виражальних засобів ідеї Vanitas (світ як море, куля, театр; життя-мандрівка, традиційні сюжети античної історії та міфології тощо), окреслено місце та роль мотиву “марнота марнот” як чільного складника системи ідеологічних побудов віршованої літератури українського бароко. У роботі визначено риси національної специфіки тлумачення ідеї марності дочасного людського життя: питомо релігійний характер вітчизняної поезії другої пол. XVIІ – поч. XVIІІ ст. зумовлює відсутність у її структурі “епікурейської” моделі розробки ванітативного мотиву, характерної для творчості окремих представників західноєвропейської та слов’янської лірики цього періоду. Особливу увагу в дисертаційній студії приділено аналізу жанрової своєрідності художнього втілення ідеї “світової марноти” в українській бароковій поезії, з’ясуванню індивідуальних особливостей інтерпретації мотиву Vanitas у творах вітчизняних письменників.