У висновках роботи підсумовуються результати аналізу фінансової поведінки населення України як спрямованої на досягнення значущих цілей соціальної дії з акумулювання або витрачання грошових коштів. На підставі аналізу функціональної структури фінансової поведінки до монетарної діяльності акумуляційного типу віднесено дохідну, нагромаджувальну, заощаджувальну та кредитну поведінку. Це зумовлено тим, що вказані види монетарної активності переважно підпорядковані концентрації грошових ресурсів у тому чи іншому вигляді. Інвестиційну, страхову, споживчу, доброчинну і фіскальну поведінку об’єднує те, що ці види діяльності загалом спрямовані на витрачання грошей. Тому їх можна об'єднати в один тип фінансової діяльності – реалізацію монетарних коштів. Виходячи з теоретичних розробок вітчизняних та іноземних науковців, мотиваційний механізм фінансової поведінки може бути описаний у вигляді такої нормативної моделі: виникнення у людини ситуації екзогенного чи ендогенного дискомфорту – поява на базі цього дискомфорту усвідомленої потреби в коштах – активізація системи цінностей в царині фінансової діяльності – формування в рамках актуалізованих ціннісних орієнтацій мотиву як провідної внутрішньо-змістовної причини, що визначає конкретний засіб задоволення монетарної потреби – вплив зовнішніх факторів, які стимулюють конкретну фінансову дію. Кросдисциплінарний підхід до дослідження спонукальних чинників монетарної активності підтвердив глибоко соціальний характер мотивації фінансової поведінки, що й зумовило необхідність соціологічного осмислення цього виду господарської діяльності. Це не тільки вможливило зосередження уваги на соціальних засадах спонукальної активності в грошовій сфері, а й дало можливість, на основі типології соціальної дії М. Вебера, визначити три основні типи мотивації фінансової поведінки: мотивація прагматичної ефективності, інституціональна мотивація та мотивація емоційної спрямованості. Результати емпіричного дослідження мотивації фінансової поведінки населення України довели, що домінуючим конструктом будь-якого виду монетарної діяльності є бажання людей відповідати панівним в українському суспільстві нормам соціального благополуччя та відповідальності. Достатньо важливу позицію в мотиваційній структурі грошової поведінки займає намагання усунути емоції страху вітального характеру. Крім цього вагоме місце в мотиваційній структурі фінансової поведінки посідають фактори утилітарного плану як такі, що націлені або на отримання фінансового прибутку, або на збереження вже існуючого капіталу. Базові ціннісні орієнтації конкретних видів фінансової поведінки українських громадян частіше за все (окрім випадку інвестиційної діяльності) зумовлені принципами інструментальної раціональності, які виявляються у прагненні використати кошти для досягнення соціально детермінованих немонетарних цілей. У нагромаджувальній, заощаджувальній, кредитній поведінці значної частини населення України мотиви збереження коштів переважають над мотивами примноження грошей. Витрачання коштів при здійсненні споживчої діяльності частіше за все зумовлене практичною корисністю предмета купівлі. В інвестиційній поведінці важливими причинами вкладення грошей в той чи інший об`єкт є намагання як зберегти свої кошти, так і отримати прибуток. Проведений аналіз мотивації фінансової поведінки населення України створює передумови для ефективного залучення "заморожених" коштів у фінансово-кредитну систему країни й забезпечення реального сектору економіки внутрішніми інвестиціями. Для цього рекомендується здійснити низку заходів. 1. На основі фінансових показників діяльності та рівня обслуговування банків, страхових компаній, пенсійних фондів, а також репутації їхніх власників підвищити рівень довіри населення до цих фінансових установ. 2. Створити такі умови розміщення коштів у банках, страхових компаніях, пенсійних фондах, які не тільки сприятимуть збереженню наявного капіталу, а й забезпечуватимуть отримання певного прибутку. 3. Сформувати у суспільстві традиції збереження грошей на банківському рахунку, страхування та розміщення вільних коштів у цінних паперах тощо. 4. Побудувати інформаційну роботу щодо залучення коштів населення у фінансову систему на засадах безпосереднього спілкування потенційних клієнтів із родичами, друзями, фінансовими консультантами та працівниками фінансових компаній. При цьому також потрібно активно використовувати можливості ЗМІ та Інтернету. 5. Реалізувати інформаційну політику, спрямовану на утвердження у масовій свідомості цінностей, які б формували позитивне ставлення до сплати податків, а також на подолання негативних стереотипів щодо несправедливості існуючої податкової системи. Це можливо тільки за умови створення прозорого механізму розподілу податкових коштів, коли люди будуть впевнені, що їхні податки спрямовують на зростання добробуту не окремих чиновників, а всього населення України. |
