На основі детального аналізу наукової літератури з проблеми дослідження уточнено поняття толерантність; доведено, що толерантність є характеристика способу і стилю світогляду та життєдіяльності людини, своєрідною світоглядно-культурною установкою, зміст якої охоплює собою здатність особистості терпеливо сприймати не співпадаючі з власними поглядами та стилем життя висловлювання думок, позицій та поведінку інших людей, здатність до спілкування з ними, витримувати несприятливі впливи, знаходження компромісної позиції, налагодження співпраці. Доведено, що в умовах глобалізації, інформаційної революції, активізації міграційних процесів, розгортання демократичних процесів та інтенсифікації спілкування людей у відкритому суспільстві формування такої характеристики є необхідною умовою підготовки людини до життя; без такої здатності соціальні суперечки можуть розростатись до рівня конфлікту й вирішуватись далеко не демократичним чином. Особливе значення формування толерантності має для молоді та студентів, життєдіяльність яких характеризується високим рівнем мобільності, міжкультурних контактів і комунікацій, міжнародних зв’язків та стосунків. Серед основних чинників формування толерантності студентської молоді (культурні зв’язки, академічна мобільність, активізація інформаційного обміну та міграційні процеси), особливе значення належить мовним стратегіям – особливим навчальним технологіям, що забезпечують володіння іноземними мовами, і на цій основі забезпечують розуміння студентами з різних країн світу одне одного, виховують повагу, формують таку рису характеру (чи світогляду), як толерантність. Дослідження засвідчило, що у сучасних вітчизняних концепціях навчання іноземна мова розглядається як відображення культури українського народу, як оволодіння іншомовною культурою і як засвоєння світових духовних цінностей. А наявне соціальне замовлення передбачає не тільки формування у студентів, що вивчають іноземну мову, необхідних іншомовних навичок і вмінь, але й ознайомлення через мову з культурою певної країни, її традиціями, історією та сучасністю. Отже, сучасні мовні стратегії мають бути спрямовані насамперед на реалізацію остаточних цілей вивчення іноземних мов, а саме - на навчання спілкуванню, а відтак і формуванню толерантності студентів. Адже без прищеплювання сучасним студентам норм адекватної мовної поведінки неможливо підготувати їх до іншомовного спілкування і сформувати належні комунікативні здатності. Вивчення дієвості основних чинників формування толерантності дозволило встановити, що толерантне сприйняття людини безпосередньо залежить від її розуміння, пізнання особливостей її культури, характерних рис особистості, традицій, на яких вона сформована. Без знання мови забезпечити подібне не лише важко, але й у повному обсязі неможливо. За посередництвом перекладу (чи перекладача) можна досягти лише поверхневого розуміння. Глибинні ж пласти особистості залишаються за межами досягнення. Мова, і тільки мова виявляється тим єдиним засобом, що зближує людей, забезпечує безпосереднє спілкування людей та їх співробітництво. Встановлено, що інноваційний характер процесу покращення якості спілкування між європейцями з різною мовою та культурним підґрунтям засвідчує необхідність реформування вітчизняної професійної підготовки вчителя іноземної мови у відповідності з загальноєвропейськими вимогами до мовної освіти. Аналіз стану вивчення проблеми формування у майбутнього вчителя іноземної мови поняття про стратегічну компетенцію дозволяє стверджувати, що в українській педагогічній літературі він є недостатнім хоча б з тієї причини, що широкий загал теоретиків і практиків у галузі мов лише нещодавно розпочав своє знайомство з структурою параметрів і категорій, які характеризують сучасний загальноєвропейський підхід до процесу вивчення, викладання та оцінювання мови та деталізують вимоги щодо здатності користуватися мовою в контексті міжкультурної комунікативної компетенції та щодо знань, умінь і навичок, необхідних для цього. Підсумки проведеного дисертаційного дослідження можуть бути використані у подальшій теоретичній розробці проблем формування високих моральних і світоглядних характеристик молоді та студентів, їх духовної культури. Розкриття в дисертації специфіки феномена толерантності як елемента гуманітарної культури, що базується на загальнолюдських пріоритетах та цінностях, визначає параметри застосування цього поняття як у сфері теоретичного, зокрема, гуманітарного знання, так і в галузях практичної діяльності - культуротворчій, політичній, педагогічній, філософсько-освітній, виховній тощо. Висунуті та обгрунтовані в дисертаційному дослідженні ідеї і положення можуть бути використані не тільки в межах філософського знання, а всією системою сучасного науково-теоретичного пізнання - в галузях культурології, педагогіки, виховної роботи, а також у спецкурсах з проблем культури, філософської антропології, нормативних курсах філософії тощо. |
