Анотація до роботи:

Кургузов А.О. Мова як засіб соціокультурної самоідентифікації особистості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії.- Запорізький державний університет, Запоріжжя, 2004.

Дисертація являє собою соціально-філософське дослідження соціокультурної самоідентифікації особистості та ролі мови як засобу цього процесу. Розглянуто методологічний аспект дослідження процесу соціокультурної самоідентифікації як засобу механізму саморегуляції соціуму та певного виду активності соціальних суб'єктів.

Виявлено та проаналізовано категоріальний ряд, що відображає зміст соціокультурної самоідентифікації особистості. Виявлено логіку розвитку процесу соціокультурної самоідентифікації особистості в сучасному суспільстві і з’ясовано об'єктивні критерії типології самоідентифікації особистості.

Проаналізовано основні види соціокультурної самоідентифікації, до яких відносяться: цілеспрямована (консервативна та прогресивна) самоідентифікація, нецілеспрямована самоідентифікація, зовнішня самоідентифікація, внутрішня самоідентифікація, самоідентифікація шляхом деідентифікації - заперечення іншого “Я” та самоідентифікація шляхом самоподолання, самозаперечення, перегляду власної позиці, реконструювання власної ідентичності.

Розкрита сутність соціокультурної детермінації мовної самоідентифікації, на функціонування якої найбільшою мірою впливає існуючий світовий порядок, соціально-політична трансформація й глобалізація, релігія, ідеологія, політика, рівень розвитку громадянського суспільства і правової держави, менталітет нації, світоглядні орієнтації людей та спрямованість їхньої соціальної активності.

Виявлено та проаналізовано основні об’єктивні та суб’єктивні фактори оптимізації процесу мовної самоідентифікації особистості в Україні.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні сутності мови як засобу соціокультурної самоідентифікації особистості. Зважаючи на особливості сучасної соціально-політичної трансформації суспільства у роботі поставлена мета різнобічно підійти до феномена мови як засобу і фактора консолідації українського суспільства.

Висновки дисертаційного дослідження можуть бути сформульовані таким чином:

1. Дослідження соціокультурної самоідентифікації особистості як процесу самопізнання й набуття особистістю певної сукупності ознак (цінностей, норм, стереотипів поведінки, традиційних форм діяльності, ментальних характеристик) тієї чи іншої спільноти і особливо оволодіння мовою (мовами) спільноти дозволило дати уявлення про свідоме включення індивіда до певної спільноти, про мовні й соціально-психологічні структури політичної, економічної та духовної солідарності, про шляхи формування партій, громадських рухів, об'єднань за інтересами та соціальним походженням індивідів.

2. Використання в дослідженні системного, структурно-функціонального та соціально-психологічного підходів дозволило розглянути соціокультурну самоідентифікацію особистості як складне соціальне явище, елементом якого є мовна самоідентифікація; визначити сутність і змістову спрямованість функцій мови як засобу самоідентифікації; отримати уявленя про мовну самоідентифікацію як соціальний процес і як форму активності сучасної особи, виявити особливості формування мотивації до мовної самоідентифікації і цільової спрямованості активності особи, визначити соціальні й особистісні, індивідуально-психологічні передумови мовної активності особистості в процесі соціокультурної самоідентифікації.

3. Соціокультурну самоідентифікацію можна визначити як прояв активності особистості в ході діяльності, спрямованої на задоволення її ціннісних, пізнавальних, економічних і духовних потреб шляхом самореференції й саморепрезентації як суб'єкта певного сектора соціокультурного простору. Процес самоідентифікації як спосіб набуття підтримки й збереження ідентичності, тобто відповідності певної системи ознак, що дозволяють зараховувати індивіда до того чи іншого типу людей, до тієї чи іншої соціальної групи, грунтується, з одного боку, на соціальному контролі за реалізацією експектацій (очікувань) оточення, а з іншого - на особистісних базових якостях індивіда, які уможливлюють певний різновид його діяльності, поведінки, стилю життя.

4. Зміст мовної самоідентифікації полягає в поєднанні мовно-рефлексивних процесів і свідомого активного використання особистістю мовних засобів при декларуванні привласнених цінностей, норм, пріоритетних смаків, поведінкових настанов та при отриманні схвалення (підтвердження) своєї ідентичності певним оточенням шляхом реальної чи віртуальної комунікації.

5. В основу класифікації видів самоідентифікації особистості покладено: цілеспрямованість самоідентифікації, просторові характеристики самоідентифікації, засоби самоідентифікації, механізм самоідентифікації. Перелічене в цій класифікації не є вичерпним і в подальшому з ускладненням соціального життя і зростанням людських потреб можливі її уточнення.

6. За сучасних умов лібералізації людських відносин відбуваються сутнісні зміни в соціокультурній самоідентифікації. Вона дедалі більше перетворюється на самоідентифікацію особистості, звільняючи людину від фатальної заданості свого образу і приналежності до тієї чи іншої соціальної групи за походженням чи біологічними ознаками. Соціальна самоідентифікація (групова, корпоративна, колективна) також має тенденцію до звуження, реалізовуючись у межах сім’ї, партнерів по роботі, бізнесу; на другий план відходить самоідентифікація з нацією, державою. Все це відображає складні соціальні процеси адаптації населення до сучасного стану розвитку суспільства, до нової ролі держави стосовно своїх громадян, до виникнення й поширення приватного сектора економіки.

7. На функціонування соціокультурної самоідентифікації громадян України найбільшою мірою впливає існуючий світовий порядок, соціально-політична трансформація й глобалізація, релігія, ідеологія, політика, рівень розвитку громадянського суспільства і правової держави, менталітет нації, світоглядні орієнтації людей та спрямованість їхньої соціальної активності.

8. Факторами оптимізації мовної самоідентифікації особистості в Україні виступають: витворення мовної єдності нації та створення сприятливого соціокультурного простору і залежності підвищення соціального статусу і кар’єрного зростання особи від рівня володіння державною та іноземними мовами; підвищення мовної активності особистості, широка гуманітарна освіченість, ґрунтовна фахова підготовка.

Публікації автора:

Статті у фахових виданнях

1. Кургузов А.О. Мова: сутність, підходи, функції // Нова парадигма. Альманах наукових праць.- Випуск 20.- Запоріжжя: ЗДУ, 2001.- С. 57-63.

2. Кургузов А.О. Проблеми формування української національної ідентичності // Нова парадигма. Альманах наукових праць.- Випуск 21.- Запоріжжя: ЗДУ, 2001.- С. 35-40.

3. Кургузов А.О. Національно-культурні особливості та “культурний націоналізм” // Нова парадигма. Альманах наукових праць.- Випуск 28.- Запоріжжя: ЗДУ, 2002.- С. 50-55.

4. Кургузов А.О. Мова та національно-культурні особливості // Схід. Аналітично-інформаційний журнал.-№6 (49).-Донецьк: УКЦентр, 2002.- С. 93-99.

Публікації в інших виданнях

5. Кургузов А.О. Проблема соціокультурної самоідентифікації особи // Ідеологія державотворення і суспільствознавча наука: Тези доповідей на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції, присвяченій 10-річчю незалежності України. 31 травня 2001 року.- Запоріжжя: Просвіта, 2001.- С. 282-283.

6. Кургузов А.О. Процес соціокультурної самоідентифікації особи в Україні: сучасний стан та перспективи // Актуальні проблеми державного управління.- Випуск 1(7).- Дніпропетровськ, 2002.- С. 222-229.

7. Кургузов А.О. Роль національно-культурних особливостей мови // Збірник наукових праць за матеріалами наукової конференції студентів, аспірантів і молодих вчених 2003 року (Запоріжжя, 14-17 квітня 2003 р.).- Запоріжжя: ЗДУ, 2003.- С. 177-182.