Анотація до роботи:

Ємельянова О.В. Мовленнєве вираження статусу адресата в англомовному художньому дискурсі закоханих. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. – Харків, 2006.

Дисертацію присвячено дослідженню мовленнєвого вираження статусу адресата-закоханого/закоханої в сучасному англомовному художньому дискурсі. У ході комплексного аналізу виявлено наявність безпосереднього взаємозв’язку між рольовим модусом та комунікативною позицією адресата-закоханого/закоханої та особливостями мовленнєвого вираження статусу. Розроблено класифікацію вербальних та невербальних засобів комунікації як віддзеркалення факту актуалізації певної комунікативної позиції адресата-закоханого/закоханої в аспекті мовленнєвого вираження статусу (рівності, зверхності, підлеглості). Виявлено специфіку мовленнєвого вираження статусу адресата-закоханого/закоханої з точки зору семантики його/її респонсивних висловлювань (реакції-прийняття, реакції-неприйняття, темпоризації) залежно від характеру ініціюючого мовленнєвого акту.

Необхідність ґрунтовного дослідження мовленнєвого вираження статусу адресата в англомовному художньому дискурсі закоханих зумовила звернення до комплексного аналізу цього феномену. На основі застосування положень сучасної прагма- та соціолінгвістики, теорії дискурсу, теорії мовленнєвих актів, теорії мовної особистості у проведеному дослідженні проаналізовано особливості реалізації бінарної антропоцентричної опозиції “адресант – адресат” в англомовному художньому дискурсі; виявлено особливості діалогічного дискурсу закоханих; досліджено взаємозв’язок між рольовим модусом та комунікативною позицією адресата-закоханого/ закоханої та характером мовленнєвого вираження статусу; проведено класифікацію вербальних та невербальних засобів комунікації, як віддзеркалення факту актуалізації певної комунікативної позиції адресата-закоханого/закоханої з точки зору мовленнєвого вираження статусу; виявлено специфіку мовленнєвого вираження статусу адресата-закоханого/закоханої в аспекті семантики його/її респонсивних висловлювань залежно від характеру ініціюючого мовленнєвого акту. Головні результати проведеного дослідження дозволяють зробити наступні висновки.

Аналіз комунікативної опозиції “адресант – адресат” віддзеркалює нестабільність та нерівновагу позицій двох головних антропокомпонентів акту комунікації, де мовець виступає суб’єктом, що здійснює вплив, а адресат – інгерентним (за своїм єством) об’єктом впливу та суб’єктом мовленнєвої взаємодії.

Комунікація між закоханими, яка належить до контактного, безпосереднього, усного, діалогічного, побутового, міжособистісного, неофіційного, неформального, відкритого, ініціативного, довготривалого спілкування, характеризується певними особливостями. Емоційно насичене почуття кохання експлікується у мовленні закоханих за допомогою інклюзивного займенника we, оцінних та оказіональних звертань, оказіоналізмів, особливих жартів, зрозумілих лише для двох, цитуванні любовної поезії та пісень.

Мовленнєве вираження статусу адресата як віддзеркалення його комунікативних прав та обов’язків, обумовлених рядом факторів, серед яких найбільш вагомими є рольовий модус адресата, його комунікативна позиція, тип реалізованого адресантом мовленнєвого акту, конвенції, що регулюють процес інтеракції, характеризується рівністю або зверхністю чи підлеглістю.

Мовленнєве вираження статусу адресата-закоханого/закоханої (рівність, зверхність, підлеглість), репрезентоване за допомогою відповідних вербальних та невербальних засобів, корелює з актуалізованою адресатом комунікативною позицією (модель ego-станів за Е.Берном): Дитини, Батька, Дорослого.

Рівність статусу адресата-закоханого/закоханої є характерною рисою кооперативного типу інтерактивності, маркованої на вербальному (паритетне використання співрозмовниками оцінних та оказіональних звертань з позитивною конотацією; вигуків, що свідчать про піднесений емоційний стан, розуміння співрозмовника; експресивів, що експлікують співчуття та моральну підтримку співрозмовника; мовленнєвих актів, які не базуються на владі чи соціальному положенні) та невербальному (фонаційні (лагідний, веселий тон і т.і.), кінеcичні (захоплений, ніжний погляд, щира посмішка та сміх) маркери) рівнях комунікації.

Зверхність чи підлеглість статусу адресата-закоханого/закоханої віддзеркалює факт наявності конфліктної мовленнєвої взаємодії, але може також характеризувати і кооперативне спілкування за умов визнання адресатом домінування комунікативної позиції адресанта, що є свідченням дієвості фактору влади в коханні. Зверхність статусу адресата характеризується уживанням директивних мовленнєвих актів: наказів, вимог, заборон; менасивів, експресивів іронії, образи, супроводжуваних невербальними маркерами переваги. Підлеглість статусу адресата-закоханого/закоханої експлікується шляхом уживання реквестивів (прохань, умовлянь), етикетних експресивів (подяк, вибачень), промісивів (обіцянок, присягань), маркованих на невербальному рівні за допомогою фонаційних (тихий, покірний, невпевнений тон мовлення), кінеcичних (похилена голова, сполоханий погляд) індексів.

Міра активного впливу адресата-закоханого/закоханої на перебіг інтеракції проявляється у свідомому виборі напрямку особистісного реагування, що в мовленні оформлюється як реакції-прийняття, реакції-неприйняття інтенціонального змісту адресантних ініціюючих висловлювань чи темпоризації. З точки зору системного характеру мовленнєвої взаємодії детермінованість респонсивних висловлювань адресата-закоханого/закоханої адресантними ініціюючими висловлюваннями має певні закономірності. Спектр можливих реакцій знаходиться у безпосередній залежності від спонукальної сили попереднього ініціюючого висловлювання: чим вона більша, тим менш можливостей для “маневрування” має адресат-закоханий/закохана, і, навпаки, чим менша спонукальна сила першої репліки, тим більше можливостей у продуцента респонсивного висловлювання у виборі реакції-відповіді.

Найбільш преференційними для успішного протікання мовленнєвої взаємодії між закоханими виступають реакції-прийняття. Вони характеризують кооперативний тип інтерактивності, маркером якого, як правило, виступає паритет статусу адресата-закоханого/закоханої. Реакція-прийняття як показник підлеглості статусу адресата-закоханого/закоханої свідчить про свідоме погодження адресата зі своєю субординованою позицією, тобто про дієвість фактору влади в коханні.

Темпоризація як тип реагування, під час якої адресат-закоханий/закохана не висловлює відверто свого ставлення до інтенціонального змісту ініціюючого висловлювання, може свідчити як про симетричність, так про асиметричність статусу адресата, що безпосередньо пов’язано з типом мовленнєвого спілкування: кооперативним чи конфліктним.

Реакції-неприйняття з боку адресата-закоханого/закоханої тяжіють до класу найменш преференційних респонсивних висловлювань, оскільки вони представляють суттєву загрозу для “обличчя” співрозмовника. Виокремлення ввічливих та неввічливих відмов віддзеркалює факт наявності кооперативного та конфліктного типу мовленнєвої взаємодії між закоханими, що знаходить своє відбиття у характері мовленнєвого вираження статусу адресата-закоханого/закоханої: симетричності чи асиметричності.

Перспективою подальшої розробки теми представляється дослідження мовленнєвого вираження статусу адресата у площині інших типів дискурсів, вивченні соціолінгвістичних особливостей експлікації даного феномена.

Основні положення відбиті в наступних публікаціях автора:

1. Ємельянова О.В. До питання про типологію адресатних невизначених реакцій // Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. – 2003. – № 611. – С.112-115.

2. Ємельянова О.В. Вербальна та невербальна представленість асиметричності мовленнєвих статусів комунікантів в аспекті реалізації їх рольових та суб’єктних модусів // Філологічні студії: наук. часопис. – Луцьк. – 2004. – № 4 (28). – С. 110-117.

3. Ємельянова О.В. До питання про варіабельність вербальних та невербальних реакцій адресата (на матеріалі сучасної англійської прози) // Мова і культура. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. – Вип. 7. – Т. V. Міжкультурна комунікація. – С. 187-193.

4. Ємельянова О.В. Експлікація симетричності мовленнєвих статусів комунікантів в аспекті реалізації їх рольових та суб’єктних модусів // Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. – 2004. – № 636. – С. 69-72.

5. Ємельянова О.В. Мовленнєвий статус адресата в аспекті теорії ролей // Вісник СумДУ. Серія Філологічні науки. – Суми: Вид-во СумДУ. – 2004. – № 3(62)’ 2004. – С.135-141.

6. Ємельянова О.В. Розуміння та нерозуміння як два аспекти комунікативної взаємодії співрозмовників // Філологічні студії: наук. часопис. – Луцьк. – 2004. – № 2(26). – С. 83-88.

7. Ємельянова О.В. До питання про типологічні особливості діалогічного дискурсу закоханих // Вісник СумДУ. Серія Філологічні науки. – Суми: Вид-во СумДУ. – № 5 (77)’. – 2005. – С.114-119.

8. Ємельянова О.В. Комунікативно-позиційна детермінованість реалізації мовленнєвих актів у адресатних респонсивних висловленнях // Studia Germanica et Romanica: Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання. – Донецьк: ДонНУ. - Том 2 № 3 (6). – 2005. – С. 17-27.

9. Ємельянова О.В. До питання про визначення мовленнєвого статусу адресата (на матеріалі англомовного художнього дискурсу) // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур: Матеріали ІІ Міжвузівської конференції молодих учених (12-13 лютого 2004 р.). – Донецьк: Донецьк. нац. ун-т, 2004. – С. 123-125.

10. Ємельянова О.В. Комунікативна типологія адресата // Ювілейні четверті Каразінські читання, присвячені 200-річчю ХНУ: “Людина. Мова. Комунікація”: матеріали Міжнародної науково-методичної конференції (2 листопада 2004 р.). – Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. – С. 90-92.