Когнітивно-лінгвістичний аналіз культурного концепту БОГ довів, що його зміст залежить від специфіки КС, до якої він входить, вербальні засоби його вираження відображають світогляд, соціо- та етнокультурні традиції носіїв англійської мови. Як культурна універсалія концепт БОГ відображає базові цінності, що склалися в процесі розвитку цивілізації. Концепт БОГ слугує прототипічним елементом категорії БОЖЕСТВА поряд з непрототипічними ЛОКАЛЬНІ БОГИ, БОГИ СВІТОВИХ РЕЛІГІЙ, ОБОЖЕНА ОСОБА. У світській КС ця категорія осмислюється на тлі домена РЕЛІГІЯ/НАДПРИРОДНЕ, входить до СОЦІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ як частини концептуальної області ЛЮДИНА, а в релігійній КС БОГ обособлений та протиставлений ВСЕСВІТУ. Міжфреймова модель концепту БОГ є системою, що інтегрує п’ять взаємозв’язаних базових фреймів: предметний, акціональний, таксономічний, посесивний та компаративний, які відображають основні напрямки осмислення досліджуваного концепту. Незмінними характеристиками концепту БОГ незалежно від історичної епохи або типу дискурсу виступають: Господь добрий та досконалий, який створив людину, любить і допомагає людині, милосердний захисник і суддя, який все бачить. Динаміка соціуму та культури обумовлює історичне варіювання характеристик концепту БОГ, які включають його етимологію, стиснуту до основних ознак історію, сучасні асоціації та оцінки. Архетипічну праформу концепту БОГ утворюють культурні архетипи ТРІЙЦЯ та ГЕРОЙ, психологічний архетип САМІСТЬ, архетипічні символи СВІТЛО, ВОДА, БАТЬКО, СЛОВО. Різна оцінка місця концепту БОГ в КС носіями світського та релігійного світогляду обумовлює особливості мовної об’єктивації концепту; різну структуру його фреймової моделі та наповнення її слотів, а також різне функціонування концепту БОГ у світському та релігійному дискурсах; діахронічні зміни структури та змісту концепту у світському дискурсі XIV-XX століть відносно релігійного. У релігійному дискурсі концепт БОГ приймає участь в утворенні метафори як референт, тобто явище, що потребує оцінки та осмислення. У світському дискурсі концепт БОГ виступає корелятом метафори як сутність, що використовується для осмислення інших явищ та сутностей. У процесі утворення метонімічних номінацій концепт БОГ виступає референом метонімії, тобто об’єктом осмислення, незалежно від типу дискурсу. Концепт проявляє історичне суттєве варіювання в світському дискурсі епох Середньовіччя, Відродження, Просвітництва, Нового та Новітнього часу: найбільші коливання його властивостей у порівнянні з релігійним прототипом відмічено у XVIII і ХХ ст., а найменші – у XIV-XV і XVI-XVII ст., що відповідає загальній тенденції до секулярізації європейського і зокрема англійського суспільства. Результати вивчення концепту БОГ в різних типах дискурсу та у когнітивно-діахронічному напрямку відкривають перспективи подальших досліджень концептуалізації і категоризації культурних концептів, метафоричних і метонімічних способів концептуалізації світу на матеріалі різних мов, а також розробки історико-когнітивного підходу в лінгвістиці. |
