1. Обґрунтовано, що ефективне вивчення мовної поведінки молоді, специфіки функціонування двох мов у молодіжному середовищі передбачає уточнення понять білінгвізму та диглосії, з’ясування соціальних детермінантів мовної поведінки білінгвів, особливостей продуктивного та рецептивного її різновидів, внутрішнього дискурсу та мотивації мовної поведінки молоді. 2. Виділені класи ендогенних та екзогенних факторів впливу на мовну поведінку білінгвів. Найбільший вплив серед екзогенних факторів мають комунікативна сфера, соціальна ситуація, тема спілкування, соціальні установки та стереотипи, престиж мов; а серед ендогенних – ступінь володіння мовами та тип білінгвізму, етнічне самоусвідомлення мовця. 3. Теоретично обґрунтовано співвідношення між поняттями білінгвізму та диглосії, яке передбачає поділ білінгвізму на недиглосний (нейтральний) та диглосний з виділенням в останньому повного та часткового його різновидів. З’ясовано особливості диглосного білінгвізму та залежність його від зовнішньолінгвістичних факторів. Осмисленню можливих варіантів розподілу сфер функціонування двох мов сприяють створені моделі диглосії відповідно до її різновидів. Монокультурний та бікультурний білінгвізм доцільно виділяти, враховуючи типи двомовності та мотиви засвоєння другої мови. При масовому білінгвізмі наслідком акультурації є асиміляція та денаціоналізація. 4. Продуктивна мовна поведінка респондентів-росіян має монолінгвістичний вияв, а у групах респондентів-українців представлена переважанням спілкування російською мовою, причому відсоток використання останніми української мови знижується у напрямі: родинно-побутова сфера спілкування у навчальному закладі (поза навчальним процесом) соціально-побутова сфера. Активна мовна поведінка молоді характеризується у більшості випадків не нейтральним, а диглосним білінгвізмом, без повного витіснення тієї чи іншої мови з якоїсь сфери функціонування, що свідчить про частковий диглосний білінгвізм. 5. Виділено фактори впливу на кодові переключення в артикульованому та неартикульованому мовленні респондентів та з’ясовано силу їх впливу. В артикульованому мовленні при диглосному білінгвізмі основними екзогенними факторами впливу на перехід з однієї мови на іншу є сфера спілкування, соціальні установки та стереотипи, престиж мов. При недиглосному білінгвізмі найбільший вплив на кодові переключення мають такі екзогенні фактори, як мова співрозмовника, тема спілкування та ендогенний фактор нестачі лексичного запасу слів. Найбільш впливовими на кодові переключення в неартикульованому мовленні є такі фактори, як тема роздумів, мова попереднього спілкування та мова особи, що є об’єктом роздумів. З’ясовано, що для більшості респондентів, які в обох видах мовлення послуговуються обома мовами поперемінно, основні фактори кодових переключень в артикульованому мовленні в загальних рисах характерні і для неартикульованого. 6. Вивчення рецептивної двомовності виявило стабільніше використання української мови при задоволенні культурно-інформаційних потреб серед респондентів-українців та звернення до обох мов в групах росіян. Орієнтація респондентів передусім на тему і зміст інформації, а не на мову, що характерно для всіх груп опитаних, засвідчує високий рівень рецептивної двомовності. 7. З’ясовано основні мотиви російськомовної та україномовної поведінки молоді, аналіз компонентів яких дозволив встановити, що російськомовна поведінка молоді характеризується екстринсивною мотивацією, тобто формування відповідних мотивів здійснюється більшою мірою під впливом зовнішніх факторів; в той час як україномовна поведінка молоді зумовлюється перш за все інтринсивною мотивацією, яка передбачає формування мотивів з опорою на внутрішні фактори (переконання, схильності, бажання). Виявлено, що екстринсивна мотивація україномовної поведінки знаходиться у стадії формування. Одержані результати відкривають перспективи для подальших досліджень у таких напрямках: вивчення мовної компетенції молоді; мовної поведінки представників інших соціальних груп в різних регіонах України. | 