Анотація до роботи:

Юкало Володимир Ярославович. Мовні стереотипи в комунікаціях лікаря. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена вивченню мовних стереотипів, що обслуговують професійне спілкування лікаря. Розглянуто поняття професійної комунікації і мовного стереотипу, зміст понять штамп, кліше, формула, стереотип, виявлено функціональне навантаження кодифікованих і розмовних некодифікованих стереотипів та обґрунтовано модель медичної професійної мови і комунікацій лікаря, проведено розмежування між літературною медичною розмовною мовою та позалітературними формами – просторіччям, суржиком та лікарським сленгом. Простежено еволюцію медичної професійної мови, висвітлено у зв’язку з цим питання медичної термінології, вивчено принципи лексичного вибору в мовних стереотипах спілкування медиків. В аспекті дослідження мовних стереотипів медичної професійної мови з погляду загальнолітературної і кодифікованої у медичних словниках норми проаналізовано застосування етикетних формул, синонімічних медичних термінів і професіоналізмів, порушено питання про сильні і слабкі літературні норми, лінгвістичний статус професіоналізмів, формування професійного (медичного) варіанта норми, медичного професійного «офіційного» жаргону і україномовних розмовно-невимушених стилів спілкування.

У результаті аналізу кодифікованих і розмовних некодифікованих стереотипів, які обслуговують професійне спілкування лікаря, виявлено їх функціональне навантаження і обґрунтовано модель медичної професійної мови і комунікацій лікаря. Зокрема виділено такі різновиди мови професійної комунікації медичних працівників – медичної професійної мови: мова медицини (медична наукова мова), медична розмовна мова, мова медичної документації, мова медичної реклами. Встановлено, що поряд з літературною медичною професійною мовою комунікативну практику лікарів характеризують позалітературні явища: лікарський сленг, просторіччя, суржик.

Відзначено, що в медичній професійній мові формується професійний (медичний) варіант норми, що базується на нормах загальнолітературної мови. До професійного варіанта можуть входити акцентуаційні, фонетичні, граматичні, лексико-стилістичні варіанти МС, зафіксовані загальномовними словниками. Норма медичної професійної мови виявляє свою специфіку в творенні і вживанні спеціальної (медичної) термінології та деяких властивих медичній мові кліше. У зв’язку з цим постає проблема розмежування фактів мови, які, з одного боку, є відхиленнями від загальнолітературної норми, але які можна вважати медичною професійною нормою, і з другого, – позалітературних явищ. Очевидно, тут має бути зважений підхід, який би враховував професійну доцільність і не порушував основ літературної норми.

Дослідження мовних стереотипів медичної професійної мови з погляду загальнолітературної і кодифікованої у медичних словниках норми, вивчення проблеми лексичного вибору в мовних стереотипах медичної професійної мови показує, що в медичній професійній комунікації функціонує медичний професійний «офіційний» жаргон, що містить як МС, кодифіковані в медичних словниках різних років, так і значну частину розмовних, просторічних, суржикових стереотипів. Він регулярно застосовується в офіційній комунікації замість медичної професійної мови (літературної) і сприймається мовцями-медиками як «правильна» українська медична професійна мова. Названий різновид професійної мови не обмежений територіальними рамками, поширений у жанрах офіційної комунікації, усної та писемної.

Як показує здійснений аналіз мовної практики медичних працівників Тернопільщини, усний різновид професійного спілкування має тенденцію використовувати експресивно-емоційні номінації для позначення професійних реалій, формувати розмовно-невимушені, фамільярні жанрові різновиди професійної мови. Щодо писемної форми професійної мови варто зауважити, що на сьогодні маємо дві кодифікації, засвідчені у медичних словниках і у виданнях МОЗ України. Така ситуація вимагає пильної уваги фахівців-мовознавців, які дбають про вироблення загальнолітературної норми. Важливо формувати мовну культуру українського лікаря, насамперед майбутнього. Потребує удосконалення й система рецензування стандартів.

Публікації автора:

1. Мовні стереотипи в медичній галузі. Російсько-український словничок медичних, анатомічних, ботанічних термінів // Дивослово. – 2002. – № 2 (540). – С. 23 – 25, 26 – 27.

2. Він лікував людей і мову (Про Модеста Левицького) // Дивослово. – 2000. – № 7 (521). – С. 26 – 30.

3. Вивчення мовних стереотипів у медичному вузі // Дивослово. – 1999. – № 5 (507). – С. 14 – 17.

4. Стереотип як мовознавча проблема // Слово. Стиль. Норма: Збірник наукових праць, присвячений 65-річчю з дня народження доктора філологічних наук, професора С.Я.Єрмоленко. – К., 2002. – С. 151 – 156.

5. Культура мови: Навч. посібник для студентів вищих медичних закладів освіти ІІІ і ІV рівнів акредитації / За ред. Л.В.Струганець. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. – 77 с.

6. Проблеми мовної культури у медичній галузі // Українська мова: з минулого в майбутнє: Матеріали наукової конференції на відзначення 200-річчя виходу в світ «Енеїди» І.Котляревського. – К., 1998. – С. 210 – 212.

7. Проблеми нормування мови лікарів // Проблеми української термінології: Матеріали 6-ї міжнародної наукової конференції // Вісник Державного університету «Львівська політехніка». – № 402. – Львів: Вид-во Держ. ун-ту «Львівська політехніка», 2000. – С. 187 – 190.

8. Формування культури терміновживання у майбутнього лікаря // Медична освіта. – 1999. – № 1. – С. 83 – 87.

9. Формування мовної культури українського лікаря // Особливості та науково-методичні аспекти удосконалення підготовки фахівців у медичному вузі: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 40-річчю Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я.Горбачевського. – Тернопіль: Медична академія, 1997. – С. 7 – 16.

10. Рубрика «Із мовних глибин»: Поради філолога // Медична академія. – 31 трав. 1998; Про сильні та слабкі мовні норми // Там же. – 25 черв. 1998; Про сучасні загальномовні і медичні словники // Там же. – 27 серп. 1998; Про культуру терміновживання // Там же. – 30 верес. 1998; Про мовні стереотипи офіційно-ділової сфери // Там же. – 29 верес. 1999; Як правильно наголошувати українські медичні терміни // Там же. – 28 січ. 2000; Про словотвірні особливості українських медтермінів // Там же. – 26 черв. 2000; Лікар і філолог Модест Левицький // Там же. – 31 жовт. 2000.

11. Мовні поради // Ваше здоров’я: Медична газета України: Індекс 60965. – 2002. – 8 лют. – № 5. – С. 10; 15 лют. – № 6. – С. 14; 22 лют. – № 7. – С. 14; 1 бер. – № 8. – С. 14; 8 бер. – № 9. – С. 13; 12 квіт. – № 14. – С. 13; 19 квіт. – № 15. – С. 14; 26 квіт. – № 16. – С. 14; 10 трав. – № 17. – С. 14; 17 трав. – № 18. – С. 13; 24 трав. – № 19. – С. 12; 31 трав. – № 20. – С. 13; 7 черв. – № 21. – С. 14; 21 черв. – № 23. – С. 14; 28 черв.-4 лип. – № 24. – С. 14; 5-11 лип. – № 25. – С. 6; 26 лип.-1 серп. – № 28. – С. 6; 6-12 верес. – № 34. – С. 14.