Анотація до роботи:

Розова І.В. Мовні засоби вираження авторської модальності (на матеріалі англійської сатиричної літературі XX сторіччя). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04. – германські мови. – Донецький національний університет. – Донецьк, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню особливостей мовних засобів вираження авторської модальності в англійських сатиричних текстах двадцятого сторіччя. Авторська модальність англійського сатиричного тексту XX сторіччя визначається як підвид текстової категорії модальності, яка виражає негативне суб’єктивно-оцінне ставлення автора до об’єкта соціальної значущості, що веде до його морального приниження.

У дослідженні мовних засобів вираження авторської модальності виявлені потенційні можливості елементів морфемного, морфологічного, лексичного та синтаксичного рівнів мови в процесі спільного функціонування, тобто при досягненні спільної семантичної мети – комунікативної інтенції автора сатиричного твору.

Доведено, що авторська модальність сатиричного тексту може бути представлена функціонально-семантичним полем складної ієрархічної структури. Функціонально-семантичне поле авторської модальності представлене набором наступних мікрополів: мікрополе “сатиричної характеризації персонажа / груп персонажів”; мікрополе “сатиричної характеризації явищ навколишньої дійсності (подій, фактів, географічних назв, історичних епох)”.

Розглянуто формування двох змістових варіантів авторської модальності: ситуаційного та асоціативного залежно від представлення особливої композиційної структури сатиричного текста. Особлива увага приділяється феномену співвідношення різноманітних мовних одиниць з метою створення сатиричного ефекту.

Художня концепція автора-сатирика розкривається за допомогою категорії авторської модальності, яка базується на опозиції модусу загально мовного і загально соціального етико-естетичного нормативного уявлення про цінності предметів і явищ об’єктивного світу (фіксованого як у значеннях мовних одиниць, так і в існуючих у суспільстві етико-естетичних поняттях) і модусу авторської суб’єктивної картини світу, тобто індивідуального авторського переломлення нормативних уявлень.

Авторська модальність англійського сатиричного тексту ХХ сторіччя визначається як підвид текстової категорії модальності, що виражає негативне суб’єктивно-оцінне ставлення автора до об’єкта соціальної значущості, що веде до його морального приниження.

Авторську модальність англійського сатиричного тексту ХХ сторіччя презентує функціонально-семантичне поле з двома центрами, різнорівневі елементи якого виконують спільну семантичну функцію, тобто реалізують сатиричну характерізацію.

Функціонально-семантичне поле авторської модальності розподіляється на два мікрополя “сатиричної характризації персонажа / персонажів” та “сатиричної харктеризації явищ навколишньої дійсності”. Ядерними елементами мікрополя “сатиричної характеризації персонажа / персонажів” постають окремі лексичні одиниці у своєму контекстуальному вживанні, а також “промовисті імена”. Ядерні елементи цього мікрополя виконують роль основних факторів реалізації авторського негативного ставлення до тих, хто претендуючи на особливий статус у суспільстві, насправді є перешкодою для всього передового. Ядерним конституентом мікрополя “сатиричної характеризації явищ навколишньої дійсності” постає вставна синтаксична конструкція в силу того, що в авторських ремарках найбільшою мірою виражається негативне ставлення до описуваного явища навколишньої дійсності.

У дослідженні мовних засобів вираження авторської модальності виявлені потенційні можливості елементів морфемного, морфологічного, лексичного та синтаксичного рівнів мови в процесі спільного функціонування, тобто при досягненні спільної семантичної мети – комунікативної інтенції автора сатиричного твору.

Доповнюючи наявне дослідження сатиричного змісту, ця робота визначає можливості його варіювання. При незмінності значеннєвого ядра авторська модальність англійського сатиричного тексту ХХ століття допускає різний рівень складності змісту. Зміна складності сатиричного змісту може визначатися кількісними параметрами (кількість представлених ситуацій) і якісними параметрами (включенням змістових варіантів авторської модальності).

Створення неповторного можливого світу автора сатирика ХХ століття свідчить про різнобічне представлення оцінюваної ситуації, а велика кількість різних стилістичних прийомів (повторів, граматичних видозмін, стилістичних змішувань, цитацій, перерахувань) відбиває схильність до образного сприйняття об’єкта сатири.

Проведене дослідження робить внесок у розвиток функціональної лінгвістики, стилістики й інтерпретації тексту. Перспективним видається вивчення способів вираження сублімованих оцінок в різних лінгвокультурних спільнотах, різних мовних культурах. Однією з часткових проблем, що заслуговує на більш детальне вивчення, є дослідження вживання комплексу частково оцінних значень у різних мовних культурах. Отримані результати становлять підґрунтя для подальшого дослідження проблематики, порушеної у дисертаційній роботі.

Публікації автора:

1. Розова И.В. Роль коннотации в достижении сатирического эффекта // Вісник Донецького національного університету. – Донецьк: Видавництво Донецького національного університету, 2001. – Вип.7. – С. 426-434.

2. Розова И.В. Морфемные средства создания сатирической модальности (на материале английской литературы ХХ столетия // Вісник Луганського національного педагогічного університету. – Луганськ: Видавництво ЛНПУ ім. Тараса Шевченка “Альма-Матер”, 2005. – Вип.15. – С. 169 – 174.

3. Розова И.В. Маркеры художественного времени и пространства в сатирическом тексте //Східнослов’янська філологія. Збірник наукових праць. Мовознавство. – Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2006. – Вип. 11. – Ч.1. – С. 44-49.

4. Розова І.В. Вертикальний контекст як значеннєвий компонент сатиричного тексту: система символів сатиричного тексту (на матеріалі англійської художньої літератури ХХ сторіччя) // Культура Народов Причерноморья. Научный журнал. – Симферополь: Межвузовский центр “Крым”. – 2006. – №86. – Т. 1. – С.89-91.

5. Розова І.В. Лінгвістичний аспект дослідження сатиричної модальності англомовного художнього тексту ХХ сторіччя.// Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. пр. / В.Д. Каліущенко (ред. кол.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2007. – Вип. 16. – С. 110-119.

6. Розова І.В. Роль авторських оказіоналізмів у вираженні сатиричної модальності // Лінгвістичні дослідження. Збірник наукових праць. – Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2004. – Вип. 4. – С. 142-147.

7. Розова И.В. Особенности функционирования стилистических приемов сатирической модальности // Новітня філологія. – Миколаїв: Видавництво МДГУ ім. П. Могили, 2005. – №3 (23). – С. 191-199.

8. Розова И.В. Грамматические видоизменения как способ создания сатирической модальности. Язык. Социум: Материалы VII Международной конференции по функциональной лингвистике (Ялта, 2-7 октября 2000г.). – Ялта: Доля, 2000. – С. 234-236.

9. Розова И.В. Механизм выражения сатирической модальности стереотипными словосочетаниями // Функционирование русского и украинского языков в эпоху глобализации: Материалы Х Международной конференции по функциональной лингвистике. – Ялта: Издательство “Доля”, 2003. – С. 282-283.

10. Розова І.В. Функціонально-стилістичний аспект вираження сатиричної модальності (на матеріалі англійської літератури XX сторіччя) // Матеріали VI Міжнародного лінгвістичного семінару “Компаративістика і типологія у сучасній лінгвістичній науці: здобутки і проблеми” 6-9 травня 2007р. – Донецьк, ДонНУ, 2007. – С.110-116.