У дисертації запропоновано одну із можливих інтерпретацій мовного образу парубка як фрагмента української картини світу. Згідно із визначальною прагматичною парадигмою, актуальним сьогодні є вивчення способів мовної категоризації світу та її результатів, які зафіксовані, зокрема, в фольклорних і етнографічних текстах. Найширше поле для такого аналізу забезпечує лексика зі своїм багатим складом: структура значень слів і пов’язана з цим типова сполучуваність становлять характерний для певної мови спосіб сприйняття явищ. Застосований у дослідженні етнолінгвістичний підхід передбачає використання різнопланових даних – фольклорних і етнографічних, оскільки вивчення вказаної проблематики потребує комплексного аналізу всіх елементів народної культури як проявів системного характеру цілісної традиції, а також урахування рівня психології її творців. З використанням когнітивної дефініції змодельовано типовий стереотип парубка у свідомості українського мовця, закріплений текстами від найдавніших часів до ХХ століття. Лексема парубок відзначається в народних текстах високою частотністю вживання, що свідчить про важливість цього суб’єкта у громаді. Головні семи значення «молодий юнак, неодружений чоловік» – ‘молодий’ і ‘неодружений’ – відповідають найважливішим характеристикам парубка, які забезпечують йому особливе місце у громаді. Аналіз синонімічних рядів і антонімічних пар лексем, де одним із компонентів є номени на позначення поняття молодий неодружений чоловік’, виявив найчастотніші моделі мислення пересічного українського мовця. Найголовніші ознаки аналізованого об’єкта виражені лексемами молодий, красний, багатий, ватажок, які реалізують загальне значення придатний для створення родини’. Семантичний обсяг слів багатий, заможний містить сему можливість стати бажаним зятем’ і позитивний оцінний компонент, який відповідає можливості матеріального забезпечення сім’ї. Значення необхідна для одруження риса парубка’ реалізують також слова працьовитий, сильний, скромний, відважний. Оскільки, відповідно до народної категоризації світу, мовного вираження набувають лише важливі явища дійсності, то можна стверджувати, що наявність цих слів у мовному образі парубка свідчить про головні стереотипні ознаки аналізованого поняття. Кількісна характеристика назв молодого неодруженого чоловіка також співвідноситься зі загальним значенням процес творення сім’ї’. Лексеми, що виражають кількісну характеристику один’ – князь, король, миленький – містять семи наречений’, коханий’. Мовне вираження характеристики ‘три’ корелює зі семантикою ініціаційний процес’: успішне проходження різних випробувань давало парубкові можливість близького контакту із особами протилежної статі. Лексична реалізація поняття ‘велика кількість’ – козаченьки, братця, парубоцтво – корелює з періодом діяльності молодечих громад, які допомагали здобути дружину. Аналіз мовних засобів вираження часопросторових характеристик виявив, що основною константою мовного образу парубка є назви локалізації у аксіосфері Чуже’ – згідно зі семантикою залицяльник’ і оборонець’. Номени на позначення частин цієї аксіосфери називають віддалену від масового поселення територію і мають значення місце залицяння’, місце перебування охоронця’. Темпоральну семантику в таких випадках реалізують слова зі загальним значенням темна пора доби’. Локалізація назв місця в аксіосфері Своє’ корелює зі семантикою підвидів наречений’, помічник’, виконавець сакральних дій’, а локалізацію відповідних дій називають слова зі значенням межі батьківського дому’ і сакралізована територія’. Часова пора такої діяльності відповідає світлій частині доби. Наукова інтерпретація синтагматичних зв’язків назв молодого неодруженого чоловіка уможливила визначення основних семантичних підвидів мовного образу парубка (фізично зрілий для створення сім’ї’, виконавець сакральних дій’, помічник’, захисник’, брат’ та ін.), а також найчастотніші текстові єдності (парубок – дівчина’, парубок – мати / батько’, парубок – сестра’, парубок – товариші’, парубок – кінь’). Семантичні валентності (переважно це агенс, який вирішує і діє, що відображає ментальну модель українця щодо осіб чоловічої статі) в межах кожного з підвидів указують на суспільно-родинні зв’язки, які поєднують аналізований предмет із дійсністю. Аналіз текстів виявив, що мовні засоби вираження образу парубка містять переважно позитивний оцінний компонент. Його зумовлює, зокрема, сема ‘посередник між божественною силою і людиною’, яку містять номени на позначення молодого неодруженого чоловіка, а також семантика дій, які становлять підвид оборонець’. Такий конотаційний компонент становить реалізацію однієї з головних схем передпонятійних уявлень, спертих на структуру і основи функціонування людського тіла (Центр – Периферія’). Перебування парубка у Центрі виражає його значущість для суспільства, що і відображає позитивний оцінний компонент номенів на позначення аналізованого поняття. Натомість дуже рідко тексти актуалізують негативну оцінку в семантичній структурі назв молодого неодруженого чоловіка, зокрема, коли аналізований предмет окреслюють мовні засоби зі значеннями неправдомовність’, лінивство’, зрадливість’. Мовний образ парубка творить складну систему взаємопов’язаних і взаємозумовлених характеристик, більша частина яких пов’язана з головною метою – створення сім’ї – і різними етапами цього процесу. Видобути найглибше заховані риси та скласти повне уявлення про аналізований предмет у ментальності українського народу дозволив семантичний аналіз мовних засобів на позначення поняття молодий неодружений чоловік’ у фольклорних і етнографічних текстах. Етнолінгвістичний підхід виявив, що характеристика парубка в народних текстах адекватна до щоденного, «наївного» знання, містить усталені віками його риси, а також оцінку, яка є невід’ємним компонентом людського пізнання світу. |
