1. Музична рукописна книга є синкретичним явищем й потребує комплексного історико-кодикологічного, загальнопалеографічного та музично-палеографічного аналізу, який включає атрибуцію книги, вивчення її оформлення та прикрас, дослідження змісту, редакцій літургійного тексту, нотацій та музичних особливостей. 2. Музична богослужбова рукописна книжність пройшла тривалий шлях еволюції протягом ХІІ – початку ХХ ст., що супроводжувався змінами у графіці, мові, мистецтві книги тощо, й тому потребує специфічної методології кодикологічного дослідження, яка б відображала основні тенденції її розвитку та еволюції. Ця методологія реалізується у розвинутій структурі взаємопов’язаних рубрик опису, а також у подальшому розвитку сукупності методів та прийомів аналізу з метою з’ясування походження, історії та змісту РК. Описи співочих рукописів здійснювалися, в основному, музикознавцями й тяжіють до спеціального типу, пов’язаного з дослідженням списків і текстів джерел, тому й розраховані на спеціалістів у галузі музичної медієвістики. Використання кодикологічних методик дало можливість сприйняття співочого кодексу як цілісного явища певної культурної епохи і в той же час допомогло отримати великий масив вірогідно атрибутованої та багатомірно згорнутої інформації, що характеризує саме цей рукопис. Лише деталізований кодикологічний опис відтворює багатоаспектний характер дослідження РК, охоплюючи усі можливі напрями вивчення історії книги, її структури, змісту, текстів, художнього оформлення та музичних особливостей. 3. Одним з найважливіших завдань в кодикології є атрибуція РК, що включає датування та локалізацію, з’ясування походження РК тощо. У датуванні РК головним методом є філігранознавчий аналіз, за допомогою якого встановлюється дата виготовлення паперу та відповідно – час написання рукопису у межах одного-двох десятиліть для рукописів XVI–XVIІІ ст. та трьох–пяти років для РК ХІХ ст. Додатковими методами датування рукопису є палеографічні дослідження письма та нотацій, вивчення стилю оздоблення, особливостей правопису, аналіз маргіналій та записів, оправи. Критерієм при встановленні часу створення рукопису є сукупність усіх встановлених ознак. 4. При атрибуції крюкових РК основне місце після філігранознавчого аналізу належить фонетичній редакції та особливостям нотацій. Фонетична редакція є важливим елементом при вивченні еволюції РК і атрибутуючою ознакою для старообрядницьких рукописів попівської та безпопівської традицій. Нотація є датуючою ознакою, що відображає як еволюційні зміни у графіці, так
і зміни, що відбулися в результаті реформ у Росії в ХVІІ ст. Аналіз оздоблення узгоджується із загальними тенденціями розвитку рукописної книжності й має важливе значення для атрибутування різних традицій та визначення їх художніх ознак. Простежено зміни складу рукописів протягом еволюції співочого мистецтва, що дозволило розділити дореформені й пореформені РК й встановити хронологічну межу старообрядницької рукописної книжності. Певні труднощі викликала атрибуція РК кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст., оскільки в цей період ще продовжують створюватися знаменні пореформені (никоніанські) співочі книги, а визначальних рис художнього оформлення старообрядницька книжність цього періоду ще не набула. Для рукописів, починаючи з середини ХVІІІ ст., основним критерієм у цьому питанні слугує дата створення та безлінійна система нотопису, що збереглася на цей час лише
у середовищі старообрядців. 5. При кодикологічному описі музичних РК використовувались загальні принципи опису та класифікації РК і враховувалися специфічні риси, пов’язані з їх художнім оформленням, структурою, змістом, жанрами, нотаціями, особливостями гімнографічного та музичного текстів. Зазначено, що при описі складу конкретної співочої РК необхідно фіксувати її структурні особливості, відмічати наявність певних розділів та жанрових найменувань з початковими словами (для відтворення реальної послідовності текстів), повноту представлення піснеспівів тих чи інших служб. Головною специфічною особливістю співочих РК гімнографічного змісту
є поєднання у них двох видів тексту – літургійного та музичного, розвиток та взаємозв’язки між якими спричинили появу у рукописах різних текстологічних та музично-палеографічних ознак у певні періоди існування. 6. Музичні РК гімнографічного змісту російської та української традицій мають відмінності у структурній типології співочих книг, типі письма, характері оздоблення, палеографічних та текстологічних особливостях, обумовлені різними релігійними та культурними впливами на ці території (в Україні це вплив греко-візантійської та західноєвропейської культури, у Росії ж збереження до середини XVІІ ст. традиційного давньоруського канону). 7. На основі аналізу кодикологічних та музично-палеографічних досліджень, рукописних джерел та їх описів запропонована модель кодикологічного опису співочих РК, яка базується на методиках, пов’язаних з палеографічним, філігранологічним, текстологічним вивченням цих унікальних пам’яток церковно-співочого мистецтва. Рубрики цієї схеми містять кодикологічні аспекти співочих РК (назва, дата, шифр, інципіт та експліцит, кількість та стан збереження аркушів, матеріал письма, організація сторінки, письмо, оздоблення, оправа, записи, старі шифри та штампи, бібліографія), а також відображають їх специфічні особливості, повязані з типологією, редакціями гімнографічного тексту, музично-палеографічними ознаками тощо: мова (її особливості, фонетична редакція тексту), нотація (види та типи, наявність лиць та фіт, сторожів – для квадратної київської нотації), музичні особливості (хабуви, аненайки, багатогласники, вказані розспіви), зміст (для РК стійкого складу – загальна характеристика, нестійкого – постатейний розпис, з фіксацією усіх доповнень). Запропонована нами схема призначена як для істориків, так і для музикознавців, оскільки дозволяє за мінімальний час отримати максимальну інформацію про музичну РК. |
