Анотація до роботи:

Кузик П. С. Націоналізм та шовінізм у міжнародних відносинах.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. – Львівський національний університет імені Івана Франка.- Львів, 2004.

Дисертація присвячена проблемі напрацювання об’єктивного підходу та конкретизації термінологічного апарату досліджень у галузі національних проблем міжнародних відносин. За допомогою дослідження генезису, структури і функцій національної ідеології у взаємодії з міжнародною системою та визначення різнорідного впливу основних типів цієї ідеології, націоналізм і шовінізм виокремлено як відміні чинники міжнародних відносин. У роботі також проаналізовано проблеми та перспективи націоналізму і шовінізму у міжнародних відносинах, встановлено їхній вплив на визначення зовнішньополітичних пріоритетів окремих держав.

У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової проблеми, що виявляється у розробленні теоретико-методологічних засад і обґрунтуванні виокремлення націоналізму та шовінізму як відмінних чинників міжнародних відносин, а також визначенні характеру їхнього впливу на сучасні міжнародні відносини і зовнішню політику окремих держав.

1. Незважаючи на деяке зростання інтересу українських та іноземних вчених до проблем націоналізму в контексті його впливу на міжнародні відносини починаючи з поч. 1990-х рр., вони залишаються недостатньо вивченими. Зокрема відчувається брак об’єктивних наукових розвідок у цій галузі, що базувалися б на чіткій категорійній визначеності та відповідній методологічній основі. Як у вітчизняних, так і закордонних політологічних дослідженнях міжнародних відносин, у цілому, існує недооцінка важливості національної тематики загалом і проблеми націоналізму зокрема, відчувається апріорно негативне ставлення до таких феноменів. Проблемі може зарадити власне концептуальна диференціація різних типів ідеології та проявів націоналізму, відсутність якої стає причиною багатьох теоретико-методологічних неточностей та помилок.

2. Між національною ідеологією і нацією – як специфічних концептів, так і особливих соціальних реальностей – існує нерозривний зв’язок. Націю складає єдність “суб’єктивних” і “об’єктивних” рис. Національна ідеологія є певною світоглядною системою нації, своєрідною “рамковою” ідеологією. Внутрішня структура національної ідеології складається з трьох головних компонентів: оборонництва, вивищення і месіанства. Оборонництво є базовим виміром, похідним від принципу “оборони”, “захисту” національної спільноти. Вивищення ґрунтується на внутрішній потребі “звеличувати” і “пишатися” власною нацією, що сповнює її членів почуттям національної повноцінності або вищості. Месіанство передбачає принципово активну форму зміцнення і розвитку національної спільноти і найчастіше втілюється у певності про особливе покликання чи виключну роль якоїсь нації у світі. Попри наявність усіх цих вимірів у кожній конкретній ідеології, якийсь один з них, як правило, переважає. Між цим виміром та націоналістичним або, навпаки, шовіністичним змістом національної ідеології існує певна кореляція.

3. Внаслідок якісної відмінності національних ідеологій, їхній вплив на поведінку окремих спільнот на світовій арені, а значить і систему міжнародних відносин та глобальну безпеку є різнорідним, а часто й антагоністичним. Відповідно, було виокремлено відмінні за своїм внутрішнім змістом і впливом на міжнародні відносини націоналістичні та шовіністичні ідеології: націоналізму, який відображає прагнення нації до утвердження самобутності та єдності свого існування без шкоди для інших спільнот, етнічних груп, окремих індивідів чи міжнародної безпеки, а також шовінізму – спрямованого проти інших спільнот і об’єднань, расових, етнічних груп, національних меншин чи їхніх представників, що безпосередньо загрожує глобальній безпеці. На генезис і вкоріненість націоналізму або шовінізму в системі світоглядних координат певної нації здійснюють вплив три основні групи чинників: морально-психологічні; політичні; соціально-економічні.

4. Суб’єктність нації у міжнародних відносинах визначається за політичною волею спільноти до самоврядування і суверенності у здійсненні внутрішніх та зовнішніх функцій та юридичній і/або фактичній здатності бути самоврядною і суверенною одиницею, тобто бути реальним актором міжнародних відносин. Незважаючи на істотне зрушення у бік поєднання національного начала з державною формацією, реального утвердження цього, загалом, не відбулося. Проте лише поява терміна “національна держава” є непрямим свідченням претензій нації стати головним елементом світового порядку та закріпити за собою виняткові політичні функції.

5. Аналіз взаємодії націоналізму і шовінізму з сучасними політичними процесами у світі дає змогу визначити дві головні “зовнішні” функції – самостійництва та інтеграції. Самостійництво як інструмент виокремлення та захисту певної нації від решти світу є першорядним елементом будь-якої національної ідеології. Воно сприяє мобілізації національної тотожності, запобігає “розчиненню” нації у політичному і культурному глобальному середовищі. У випадку націоналізму самостійництво є визначальною, але не абсолютною величиною, що аж ніяк не виключає всебічного розвитку нації (національної держави) у мирній взаємодії з рештою спільнот, нерідко за рахунок компромісів щодо деяких національних принципів. Порівняно з ним самостійництво шовіністичне передбачає досягнення національної самодостатності за будь-яку ціну, ігноруючи міжнародне порозуміння і співробітництво. Функція інтеграції обов’язково притаманна національній ідеології і є нерозривно пов’язаною з функцією самостійництва. Функція інтеграції націоналізму передбачає сполучення зусиль або ж об’єднання у певний союз окремих націй чи держав на взаємовигідній основі з неагресивною метою. У випадку шовінізму інтеграція означає або інкорпорацію інших спільнот до власного “силового поля”, або об’єднання задля досягнення тих чи інших спільних шовіністичних цілей.

6. Недосконалість міжнародного порядку проявляється, зокрема, у невідповідності політичної структури міжнародної системи національному принципові, що нерідко призводить до таких драматичних явищ як міжетнічний чи міжнаціональний конфлікт. Проте задоволення самостійницьких поривань багатьох націй у сучасних міжнародних політичних і правових умовах є неможливим. Необхідним видається реформування міжнародної системи. Модель трансформації міжнародної системи “держава-плюс-нація” не заперечує традиційний світовий порядок і мінімізує загрозу міжнародній стабільності. Ця модель передбачає вдосконалення системи через створення поряд із системою держав системи націй. Здійснення такої трансформації дозволило б чітко розрізняти націоналізм і шовінізм як складові окремих політик, а в перспективі остаточно витіснити шовінізм на маргінес міжнародного життя.

7. Націоналізм або шовінізм окремих державних націй здійснює відчутний вплив на зовнішньополітичні пріоритети та геополітичні стратегії. Сучасна геополітична невизначеність України характеризується традиційним для українського націоналізму домінуванням оборонництва. Переважання цього виміру націоналізму великою мірою зумовлює амбівалентність зовнішньої політики сучасної держави. Проте потенціал геополітичного становища і можливостей України дозволяє не тільки включатися до інтеграційних процесів, а й ініціювати та корегувати їх. Наявні сьогодні обставини дають змогу достатньо легко ідентифікувати пріоритетність геополітичного вектора реалізації такої стратегії з Європейським Союзом та Центрально-Східною Європою.

8. Польща взяла недвозначний курс на інтеграцію у загальноєвропейський простір, ще на поч. 1990-х визначивши своїми зовнішньополітичними пріоритетами вступ до НАТО і ЄС. Однак стає зрозуміло, що домінуючий протягом історії вимір національної ідеології, вивищення, є перешкодою для об’єктивної оцінки геополітичної та військово-політичної ситуації, в якій опинилася Польща, і сьогодні. Тяжіння старого світогляду відчувається також у політиці Польщі щодо своїх східних та північно-східних сусідів, де, наприклад, Україні відведено радше роль своєрідного “буфера” між Польщею і Росією, аніж рівноправного партнера.

9. Сучасна російська спільнота успадкувала від попередніх епох своєї історії неоднозначний характер національної ідеології. Практично від початку формування нації тут домінувало месіанство. Проте шовіністичний компонент, присутній у цьому вимірі національної ідеології, не отримав вагомої націоналістичної альтернативи серед російської еліти чи громадського загалу. Через багатовікові імперські традиції у проектуванні та здійсненні зовнішньої політики сучасна Росія, перебуваючи в істотно змінених політичних, геополітичних та економічних реаліях сучасного світу, штучно гіперболізує власний авторитет і масштаби участі в міжнародних відносинах. Великодержавні традиції, найбільш виразно представлені у впливовій євразійській доктрині, нерідко стають причиною неадекватних кроків на міжнародній арені, зокрема щодо країн-сусідів.

Ці та інші результати дослідження містять рекомендаційні положення щодо їхнього використання як у наукових цілях, у розв’язанні теоретичних проблем міжнародних систем і глобального розвитку, так і на практиці. Вони можуть бути впроваджені у діяльності зовнішньополітичних відомств, науково-дослідних центрів та громадських організацій для розв’язання відповідних теоретичних і прикладних проблем.

Публікації автора:

Монографія:

Кузик П. Націоналізм і шовінізм у міжнародних відносинах: Монографія.- Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2002 (1-ше видання); 2003 (2-ге видання).- 220 с.

Публікації у наукових фахових виданнях та інших наукових збірниках:

1. Кузик П. Ідеологія національної трагедії. (Український націонал-комунізм як продукт антагоністичних світоглядів) // Людина і політика.- 2000.- №1.- С. 54-57.

2. Кузик П. Слов’янофільство: двобій націоналістичної та шовіністичної ідеологій (український, російський і польський досвід) // Вісник Львівського національного університету. Серія: Міжнародні відносини.- Львів, 2000.- Вип.2.- С. 122-129.

3. Кузик П. “Москва – третій Рим”: місія загибелі з власної волі // Людина і політика.- 2000.- №5.- С. 55-61.

4. Кузик П. Нація у контексті сучасних наукових досліджень: спроба методологічного розв’язання проблеми // Людина і політика.- 2001.- №5.- С. 86-95.

5. Кузик П. Націоналізм і шовінізм як категорії міжнародних відносин // Вісник Львівського національного університету. Серія: Міжнародні відносини.- Львів, 2001.- Вип.2.- С. 6-13.

6. Trochimczuk S., Kuzyk P. Bezpieczestwo narodowe i doktryna wojenna Ukrainy // Polityka bezpieczestwa i doktryny obronne wschodnich ssiadw Polski: Cz 1 / Instytut Studiw Politycznych Polskiej Akademii Nauk, red. naukowa J.Staczyk.- Warszawa, 2001.- S. 61-71.

7. Kuzyk P. Influence of Nationalism and Chauvinism on the Process of Integration in the Eastern Europe: the Case of Ukraine, Poland, and Russia // Scientific Scripts of the Faculty of Political Sciences and International Affairs, University of Matej Bel: Models of European and World Integration (International Conference).- Banska Bystrica, 2001.- Vol. 4.- Р. 216-221.

8. Кузик П. Ідеологія націоналізму та шовінізму в українському, російському та польському слов’янофільстві // Вісник Львівської комерційної академії. Серія: Гуманітарні науки.- Львів, 2000.- Вип. 3.- С. 147-155.