У дисертації наведено наукове узагальнення та нове організаційне бачення шляхів вирішення актуальної медико-соціальної проблеми – обгрунтування системної оптимізації діяльності денних стаціонарів загального профілю в умовах становлення сімейної медицини. 1. Виявлено позитивні тенденції зростання протягом 1991-2001 рр. рольових функцій денних стаціонарів у системі медичного обслуговування населення України, що зумовило збільшення їх мережі у 4,8 разу (на 2585 закладів), ліжкового фонду – у 5,5 разу (на 33712 ліжок денного лікування), кількості хворих, пролікованих в денних стаціонарах, – у 4,4 разу (926124 хворих), зі зростанням у 4,6 разу їх питомої ваги у загальній сукупності хворих, пролікованих в умовах лікарняних, денних та домашніх стаціонарів (1991 р. – 2,6%; 2001 р. – 11,9%), що засвідчило реальність формування перерозподілу обсягів медичної допомоги в ланці “амбулаторно-поліклінічні – стаціонарні заклади” та перспективність використання цих організаційних форм у сучасних умовах функціонування галузі. 2. Здійснено прогностичну оцінку подальшого розвитку денних стаціонарів на період до 2005 р. з доведенням статистично вірогідної ймовірності істотного збільшення їх ліжкових потужностей та обсягів діяльності. Розрахункові прогнозні результати переконливо свідчать про реальну можливість зростання ліжкового фонду денних стаціонарів на 65,6% (на 31 тис. ліжок денного лікування), кількості хворих, що отримуватимуть стаціонарозамінне лікування в умовах денних стаціонарів, – на 52,4% (786440 хворих). Встановлені тенденції зумовлюють формування необхідності пріоритетного розвитку денних стаціонарів та посилення їх організаційної, нормативно-правової та ресурсної підтримки. 3. Аргументована доцільність забезпечення організаційної упорядкованості діяльності денних стаціонарів та адаптації їх роботи до умов сімейної медицини, оскільки результати досліджень свідчать про неузгодженість планування діяльності (14,3%; незадовільне ресурсне забезпечення денних стаціонарів (70,0%); нерегульований прийом хворих на планове лікування (75,0%), нераціональне використання праці лікарів (30,0%), порушення регламентації функціональних обов’язків лікарів і медичних сестер (28,0%); переважаючу лікувальну орієнтацію роботи денних стаціонарів з обмеженим використанням їх потенціалу для здійснення профілактичних і реабілітаційних заходів (96,2%). 4. Розроблена та запропонована система моніторингу рівня розвитку денних стаціонарів з застосуванням в якості інформативних індикаторів показників забезпеченості населення ліжками денного лікування, кількості хворих, пролікованих в денних стаціонарах (в розрахунку на 10 тис. населення) та відсоткових співвідношень часток хворих, які отримали стаціонарну та стаціонарозамінну медичну допомогу, що забезпечило перманентне відслідкування фактичного стану розвитку денних стаціонарів в системі медичного обслуговування. 5. Виявлено особливості медико-соціального складу пацієнтів денних стаціонарів, які доцільно враховувати при вирішенні питань перспективного розвитку цих організаційних форм. Зокрема, загальна структура госпіталізованих хворих характеризується переважанням осіб працездатного віку, позбавлених через сімейні обставини можливості цілодобового лікування (75,3%±2,8%), зі значною питомою вагою пацієнтів з легкими та середньотяжкими формами (94,2%±1,1%) провідних хронічних неінфекційних захворювань – захворювань органів травлення (41,6%± 2,1%) та кровообігу (30,5%±1,7%). 6. Оцінка обсягів та якості медичної допомоги, яка надається населенню в умовах денних стаціонарів, засвідчила її наближеність за ефективністю до лікарняної допомоги: 89,8%±3,3% пацієнтів отримують належне обстеження та комплексне повноцінне лікування, адекватне стаціонарному, що забезпечило більшості з них (94,3%±0,7%) можливість завершувати стаціонарозамінне лікування з “одужанням” та “покращанням” стану при питомій вазі малоефективних результатів не більше 5,7%±0,4%. 7. Проаналізовано залежність терміну лікування пацієнтів денних стаціонарів від основних соціально-медичних чинників, зокрема, статі, віку, соціального, сімейного стану, діагнозу, з визначенням відносно самостійної значущості показника тривалості лікування в денних стаціонарах, що зумовлює необхідність комплексного підходу до його оцінки, в т.ч. з обов’язковим урахуванням тривалості догоспітального етапу, оскільки зазначені фактори характеризуються статистично вірогідним взаємовпливом з помірним зворотним зв’язком середнього ступеня кореляції (r=-0,4). Решта чинників майже не корелювали з терміном лікування хворих в денних стаціонарах, що підтверджено досить слабким прямим зв’язком з низьким ступенем кореляції між цими параметрами (r -0,05–0,15). 8. Визначено перспективні напрями та основні принципи організації стаціонарозамінної медичної допомоги; удосконалено організаційні моделі денних стаціонарів загального профілю закладів/підрозділів сімейної медицини; розроблено технологію відбору та направлення хворих в денні стаціонари загального профілю на основі розширеного переліку показань та протипоказань для денного лікування за 122 клініко-нозологічними формами; опрацьовано методичні підходи до стандартизації медичних послуг і стандарти надання медичної допомоги в денних стаціонарах загального профілю за 70 найпоширенішими нозологічними формами, які знаходяться у компетенції сімейних лікарів; опрацьовано методику розрахунку потреби в ліжках денного лікування з урахуванням сучасних тенденцій переходу до сімейної медицини та реструктуризації медичної допомоги, методику аналізу та оцінки діяльності денних стаціонарів загального профілю та обгрунтовано шляхи оптимізації діяльності денних стаціонарів в умовах становлення сімейної медицини. 9. Доведено соціально-медичну та економічну ефективність та доцільність подальшого розвитку в країні денних стаціонарів, здатних в разі раціональної організації забезпечувати амбулаторне надання хворим належної медичної допомоги, наближеної за якістю до лікарняної, при одночасному досягненні ресурсозберігального змісту. За проведеними розрахунками збільшення річних обсягів лікування населення в денних стаціонарах медичних закладів, працюючих на засадах сімейної медицини, лише на 5% (81,92 тис. чол.) забезпечить протягом року орієнтовну економічну ефективність в сумі 28 016,6 тис. грн. за рахунок скорочення витрат на допомогу, що надавалась в умовах стаціонару. |
