Комплексним соціально-гігієнічним дослідженням встановлено невідповідність існуючої системи надання первинної акушерсько-гінекологічної допомоги в умовах загальної практики-сімейної медицини, що потребувало наукового обґрунтування якісно нової системи яка довела свою медичну та соціальну ефективність. Встановлено неповне охоплення жіночого населення щорічними онкопрофілактичними оглядами (50-60%), недостатнє охоплення вагітних своєчасним медичним наглядом (79,5% у 1999р і 87,3% у 2004р.) та оглядами терапевта (77,6% у 1999р. і 86,9% у 2004р.). Збільшились показники екстрагенітальної захворюваності вагітних та патології вагітності, зокрема хвороб сечостатевої системи (11,4 на 100 вагітних у 1999р. і 16,5 у 2004р.) та пізніх токсикозів (7,7% у 1999р. до 10,4 у 2004 р.).
2. Аналіз причин звернень жіночого населення до акушерів-гінекологів дозволив встановити, що 62,8±0,1% з них припадає на профілактичні огляди. Серед причин звернень з приводу захворювань 63,8±0,4% становили відвідування з приводу хвороб сечостатевої системи. В структурі захворюваності в умовах жіночих консультацій провідні місця займають хвороби сечостатевої системи (59,1±0,4%), хвороби, які виникли під час вагітності, пологів та післяпологового періоду та ускладнювали їх (22,8±0,3%) та новоутворення жіночих статевих органів (15,0±0,3%). 3. В основу розробки функцій сімейного лікаря з надання первинної акушерсько-гінекологічної допомоги покладено розмежування медичних заходів (профілактичних, діагностичних, лікувальних) із кожної нозології залежно від необхідних для їх виконання знань, вмінь, навичок з визначенням можливості передачі частини їх сімейному лікарю. 4. Аргументовано доцільність передачі сімейному лікарю розроблених функцій з надання первинної акушерсько-гінекологічної допомоги за результатами проведеного соціологічного дослідження серед акушерів-гінекологів і сімейних лікарів та експертного опитування науковців і головних спеціалістів. Встановлено однозначне ставлення акушерів-гінекологів та сімейних лікарів до передачі останніми заходів профілактичної спрямованості (89,8±1,4%), доцільність передачі сімейному лікарю лікувально-діагностичних заходів з наступною консультацією акушера-гінеколога (58,0±2,2%) та застережливе відношення до надання первинної лікарської допомоги при невідкладних акушерських станах (44,3±3,5%). Виявлена співмірність даних соціологічного дослідження та експертного опитування головних спеціалістів і науковців. 5. Встановлено, що лише 41,0±5,1% жінок задоволені медичними послугами на догоспітальному етапі. Більш високу задоволеність жінок медичними послугами зареєстровано у сімейних амбулаторіях (60±4,3%). Виявлено, що серед негативних явищ у роботі догоспітальної ланки охорони здоров’я провідні місця займають незадовільні взаємовідносини з медичним персоналом (33,6±4,0%), в тому числі і недостатня його увага до респондентів, черги на прийом (32,5±4,0%), несвоєчасне і неповне обстеження (22,0±3,5%), нераціональний графік роботи закладу (21,3±3,5%). 6. Удосконалено систему інформаційного забезпечення аналізу діяльності закладів сімейної медицини з надання акушерсько-гінекологічної допомоги. Визначено та підтверджено даними соціологічного дослідження серед медичних працівників (89,0±0,4% позитивних відповідей) основний набір показників, що характеризують стан здоров’я жінок та діяльність закладів сімейної медицини з надання медичної допомоги акушерсько-гінекологічного профілю та періодичності їх презентації. 7. Отримані результати стали підставою обґрунтування надання первинної акушерсько-гінекологічної допомоги в системі загальної практики-сімейної медицини, в основу якої покладено принципи системності та функціональної єдності: медико-організаційні технології сімейного лікаря – інформативні індикатори діяльності закладів сімейної медицини – взаємодія сімейного лікаря із спеціалістами закладів охорони здоров'я. 8. Доведено медичну та соціальну ефективність якісно нової системи. За даними проведених досліджень та розрахунків впровадження цієї системи дозволяє передати сімейному лікарю до 52% послуг акушерсько-гінекологічного профілю, в тому числі до 36% профілактичних і до 16% лікувально-діагностичних заходів, що дозволить розвантажити акушерів-гінекологів від тих видів роботи, які з успіхом можуть бути виконані сімейними лікарями і тим самим, за рахунок вивільненого часу, надати можливість охопити спеціалізованою кваліфікованою акушерсько-гінекологічною допомогою значно більшу частку жіночого населення (до 7,6 тис. при існуючих штатних нормативах 3,3 тис.). |