Анотація до роботи:

Пасько В.В. Наукове обгрунтування сучасної системи підготовки кадрових ресурсів військової медицини в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.02.03 – соціальна медицина. – Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена проблемі наукового обгрунтування, створення та упровадження сучасної системи підготовки кадрових ресурсів військової медицини в Україні.

Показано, що на час здобуття Україною незалежності і створення власних Збройних Сил серед військово-навчальних закладів, дислокованих на її території, не було жодного, який би здійснював підготовку кадрових військових лікарів та провізорів і проводив науково-дослідну роботу в галузі військової медицини. На основі комплексного соціально-гігієнічного дослідження науково обгрунтовані окремі компоненти військово-медичної освіти і науки в їх цілісному взаємозв‘язку.

Проведене дослідження дозволило обгрунтувати, розробити та упровадити систему підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації військових лікарів і провізорів, помічників військових лікарів та офіцерів медичної служби запасу.

В роботі вирішена актуальна наукова та освітянська проблема – науково-обгрунтована, розроблена і впроваджена система військово-медичної освіти, яка повною мірою забезпечує потреби Збройних Сил та інших військових формувань України у висококваліфікованих військово-медичних фахівцях для кадру і запасу з урахуванням перспектив розвитку Військової організації держави – переходу до комплектування збройних формувань на професійній основі.

1. Встановлено, що в умовах розпаду СРСР та наступного перехідного періоду розвитку суспільства виявилась практично повна відсутність системи кадрового, освітнього і наукового забезпечення медичної служби Збройних Сил України, що не задовольняло однієї з головних потреб обороноздатності держави. Наведене диктувало необхідність обгрунтованої розробки концепції становлення військово-медичної освіти і науки, в основу якої покладався б системно-комплексний підхід до її розбудови за умови максимального урахування соціальних, медичних, економічних і психологічних чинників, їх кореспондування з окремими положеннями Військової доктрини, темпами та направленістю реформування галузі, її військово-медичної служби.

2. В результаті реалізації комплексно-цільової програми, кінцевою метою якої було наукове обгрунтування підготовки кадрових ресурсів військової медицини в країні, основними здобутками стали теоретичні узагальнення та нові різноаспектні вирішення наукових завдань щодо підготовки і удосконалення військових медичних фахівців шляхом покінцевого створення Української військово-медичної академії і системи забезпечення її функціонально-структурної діяльності. Отримані за майже десятилітній період існування академії різнобічні позитивні результати засвідчили правильність створеної концепції, опрацьованих стандартів військово-медичної освіти та механізмів їх реалізації.

3. Упровадження системи підготовки кадрових ресурсів військової медицини дозволило досягти визначено-оптимального рівня навчання і виховання військово-медичних спеціалістів, підготовки науково-педагогічних кадрів та проведення наукових досліджень на потребу військової медицини як в мирний, так і воєнний час. Водночас система забезпечує конвергованість сертифіката на право самостійної лікарської практики і до певної міри гарантує працевлаштування військових лікарів в цивільній медицині після звільнення їх із Збройних Сил. Разом з тим, на основі результатів медико-соціологічних досліджень визначені основні причини, що стримували на початку 90-х років військових лікарів (підготовлених, або працюючих за межами країни) відносно служби в Українському війську. Серед них провідні місця займали побутові проблеми, різнобічні мотиваційні чинники соціального і економічного змісту, зниження почуття приналежності до України як своєї Батьківщини. Наведені закономірності сприяли визначенню, розробці і частковій реалізації комплексу заходів щодо удосконалення системи підготовки і виховання медичних працівників, які б сприяли їх становленню як фахівців з високим ступенем патріотизму і громадської свідомості.

4. Обгрунтована і втілена в практику функціонально-організаційна структура якісно нового військово-медичного закладу – Української військово-медичної академії як спеціального державного медичного закладу післядипломної освіти у системі військової освіти. На відміну від подібних навчальних структур збройних сил інших держав, створення УВМА дозволило об‘єднати близькі за профілем навчальний і науковий заклади та госпіталі силових міністерств і відомств в інтегровану навчально-науково-клінічну структуру, що забезпечує універсальність підготовки лікарів для кадру Міністерства Оборони та інших військових формувань України.

5. Доведена доцільність варіабельності змісту військово-медичної освіти у відповідності до різних видів медичної діяльності, в залежності від напрямків та етапів надання медичної допомоги військовослужбовцям в сучасних соціально-економічних умовах, що сприяло її інтеграції в загальнодержавну систему підготовки медичних кадрів. Це досягалося використанням п‘яти основних організаційних і функціональних компонентів: навчальні підрозділи – відповідні факультети і комплекс кафедр військово-медичного профілю, науковий центр військової медицини, а також управління і підрозділи забезпечення та обслуговування. Базовими навчальними підрозділами були два факультети: один з них призначався для підготовки військових лікарів і був близький за своїми завданнями до інтернатури (резидентури) вищих медичних навчальних закладів, другий - для перепідготовки і підвищення кваліфікації військово-медичних кадрів.

6. Розроблені класифікація, стандарти, в тому числі перелік та кваліфікаційні характеристики посад військово-медичних фахівців, аргументовані принципи побудови і структура функціонально-організаційних підсистем підготовки військових лікарів, провізорів різних спеціальностей, а також офіцерів запасу і молодших спеціалістів медичної служби Збройних Сил. Запропоновані принципи і організація підготовки військово-медичних фахівців стали основою для визначення їх основних завдань, обов‘язків, прав і відповідальності та підгрунтям для формування системи контролю за обсягом та якістю підготовки медичних кадрів Збройних Сил України. Це дозволило збільшити обсяг навчального часу в порівнянні з даними по інтернатурі МОЗ України основних спеціалізацій системи військово-медичної освіти (хірургія, терапія, загальна практика – сімейна медицина, гігієна, фармація) в 1,23-1,52 рази.

7. Доведено, що за захворюваністю серед слухачів і військовослужбовців Української військово-медичної академії перше рангове місце займають хвороби органів дихання (279,04), друге – інфекційні та паразитарні хвороби (32,56), третє – хвороби нервової системи та органів чуття (23,3). Хоча фізичний розвиток слухачів за період навчання достовірно покращувався, комплексне тестування абітурієнтів і слухачів академії свідчило про недостатню ефективність їх професійного відбору, ці дані можуть бути використані як критерії функціонування системи військово-медичної освіти при розробці комплексу заходів по її удосконаленню і функціонування в умовах формування професійних Збройних Сил в державі, свідчення необхідності використання відносно окремих контингентів комплексів інтегральної реабілітації та щорічного контролю її ефективності за соціальними, медичними, психологічними і економічними критеріями.

8. Отримані результати стали підставою для розробки на принципах системності концепції військово-медичної освіти і її структурно-функціональної моделі, нових підходів до організації підготовки військово-медичних спеціалістів і наукових кадрів вищої кваліфікації, створення адекватних навчально-наукових структур, що дозволило науково обгрунтувати, розробити і впровадити нову систему підготовки кадрових ресурсів військової медицини в державі. Ефективність запропонованої системи доведена поліпшенням кількісних і якісних показників безперервної підготовки медичних фахівців в навчальних закладах різних рівнів, з поглибленим вивченням фундаментальних, загальномедичних та фахових військових дисциплін, що сприяло формуванню в країні контингенту якісно нових медичних спеціалістів Збройних Сил, які наближаються до вимог сучасних міжнародних стандартів.

9. Результати дослідження свідчать, що нова система підготовки військово-медичних спеціалістів створила засади для обгрунтування медико-організаційних пропозицій щодо нормативно-правового, структурно-організаційного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення, критеріїв оцінки освітньої діяльності навчальних і наукових підрозділів, спрямованих на удосконалення тактичних і стратегічних підходів до підвищення якості підготовки військово-медичних спеціалістів для Збройних Сил України відповідно до Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України.

Публікації автора:

1. Пасько В.В. Науково-освітнє забезпечення охорони здоров’я в Збройних Силах // Військо України. – 1993. – № 8. – С. 52-57.

2. Пасько В.В. Охорона здоров’я: соціально-правові проблеми // Військо України. – 1993. – № 12. – С. 37-42.

3. Пасько В.В. Проблеми історичної спадщини української медицини в загальнокультурному процесі // Мат. наук.-практ. конф. “Медицина і українська культура”. – Київ: ВУЛТ-ЦММ України, 1993. – С. 129-132.

4. Пасько В.В. Актуальні проблеми військової системи охорони здоров’я // Современные проблемы неотложной терапии в клинике внутренних болезней: Сб. науч. труд. Главного военного клинического госпиталя МО Украины. – Киев: ГВКГ, 1993. – С. 8-9.

5. Пасько В.В. Принципові підходи до удосконалення системи невідкладної медичної допомоги в Збройних Силах України // Современные проблемы неотложной терапии в клинике внутренних болезней: Сб. науч. труд. Главного военного клинического госпиталя МО Украины– Киев: ГВКГ, 1993. – С. 12-13.

6. Пасько В.В., Радиш, Я.Ф., Семенов І.О. Принципи побудування системи лікувально-евакуаційних заходів при надзвичайних ситуаціях і катастрофах // Тези допов. наук.-практ. конф. “Актуальні проблеми екстремальної медицини ” (Київ, 26 листопада 1993 р.). – Київ: ГУОЗ-НПО ШМД, 1993. – С.44-39.

7. Пасько В.В. Принципові положення побудови системи військово-медичної освіти і науки в Україні // Лікарська справа. – 1994. – № 2. – С.95-101.

8. Пасько В.В., Радиш Я.Ф. Три проблеми Збройних Сил України // Державність. – 1994. – № 1-2.– С. 71-74.

9. Пасько В.В. Військово-медична служба Збройних Сил України і національна система медицини катастроф // Тези допов. наук.-практ. конф. “Наукомісткі технології подвійного призначення” (Київ, 19-24 квітня 1994 р.). – Київ: КВІУЗ, 1994. – С. 184.

10. Пасько В.В. Інтеграція цивільної та військово-медичної освіти // Тези допов. наук.-практ. конф. “Наукомісткі технології подвійного призначення” (Київ, 19-24 квітня 1994 р.). – Київ: КВІУЗ, 1994. – С. 185.

11. Пасько В.В. Інтеграція цивільної та військово-медичної науки // Тези допов. наук.-практ. конф. “Наукомісткі технології подвійного призначення” (Київ, 19-24 квітня 1994 р.). – Київ: КВІУЗ, 1994. – С. 191.

12. Білий В.Я., Пасько В.В. Головні напрямки будівництва і розвитку військової медицини в Україні // Зб наук. праць Української військово-медичної академії “Актуальні проблеми військової медицини”– Київ: ВМІ, 1995.– С. 5-7.

13. Білий В.Я., Вовкодав М.М., Пасько В.В. Питання удосконалення структури військово-медичної служби // Современные аспекты военной медицины: Сб. науч. трудов Главного военного клинического госпиталя МО Украины. – Киев, 1995. – С. 35-38.

14. Білий В.Я., Пасько В.В. Військова медицина потребує реформ // Військо України. – 1995. – № 5-6. – С. 39-44.

15. Білий В.Я., Пасько В.В. Методичні аспекти організації військово-медичної освіти в Україні // Тези допов. Української наук.-метод. конф. “Актуальні проблеми підготовки медичних та фармацевтичних кадрів в Укра-їні” (Харків, 22-24 листопада 1995 р.). – Харків: ХДМУ, 1995. – С. 122-124.

16. Українська військово-медична академія / Білий В.Я., Вовкодав М.М., Пасько В.В., Клішевич Б.А. // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования: Зб. наук. праць Української військово-медичної академії.– Киев: Логос, 1996. – С. 34-40.

17. Пасько В.В., Радиш Я.Ф., Солоненко І.М. Українська військово-медична академія: сьогодення та перспективи // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 1997. – №1. – С. 162-166.

18. Білий В.Я., Пасько В.В., Давидюк Л.К. Головні напрямки реформи системи медичного забезпечення Збройних Сил України на воєнний час // Проблеми військової охорони здоров’я та шляхи її реформування: Зб. наук. праць Української військово-медичної академії. – Київ: Логос, 1997. – С.5-9.

19. Пасько В.В. Концептуальні підходи до побудови системи медичного забезпечення Збройних Сил України // Українські медичні вісті. – 1997.– № 4-5. – С.26-29.

20. Пасько В.В. Економічні методи в будівництві системи медичного забезпечення Збройних Сил // Українські медичні вісті. – 1997. – № 4-5. – С. 46-47.

21. Пасько В.В. Основні етапи становлення і перспективи розвитку військово-медичної освіти і науки в Україні // Проблеми військової охорони здоров’я і шляхи її реформування: Зб. наук. праць Української військово-медичної академії. – Київ: УВМА, 1998. – С. 17-19.

22. Білий В.Я., Пасько В.В. Завдання військово-медичної освіти та науки на етапі реформування Збройних Сил України // Проблеми військової охорони здоров’я і шляхи її реформування: Зб. наук. праць Української військово-медичної академії. – Київ: УВМА, 1998. – С. 4-10.

23. Білий В.Я., Пасько В.В., Солярик В.В. Новий ступінь розвитку системи військово-медичної освіти // Проблеми військової охорони здоров’я і шляхи її реформування: Зб. наук. праць Української військово-медичної академії – Київ: УВМА, 1998. – С. 19-25.

24. Пасько В.В., Солярик В.В. Підготовка офіцерів медичної служби запасу на кафедрах екстремальної і військової медицини вищих медичних закладів освіти України I-IV рівнів акредитації // Матерал. допов. наук.- метод конфер. “Сучасні проблеми підготовки фахівців у вищих медичних та фармацевтичних закладах освіти I-IV рівнів акредитації МОЗ України” (Тернопіль, 28 вересня – 1 жовтня 1999 р.). – Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. – С. 377-378.

25. Пасько В.В. Національна система військово-медичної освіти в Україні // Медична освіта. – 2000. - № 1. – С. 55-60.

26. Білий В.Я., Пасько В.В., Сохін О.О. Військово-медична доктрина України // Наука і оборона. – 2000. – № 4. – С. 18-23.

27. Пасько В.В., Щербак О.І., Романенко А.І. Актуальні питання обгрунтування системи підготовки і перепідготовки офіцерів медичної служби запасу // Мат. наук.-метод. конф. “Проблеми підготовки медичних та фармацевтичних кадрів в Україні” (Дніпропетровськ, 10-12 жовтня 2001 р.). – Дніпропетровськ, 2001. – С. 599-600.

28. Пасько В.В. Система підготовки і атестації військово-медичного персоналу в Збройних Силах України // Військова медицина України. – 2001. – № 1. – С. 19-26.

29. Пасько В.В., Єна А.І., Маслюк В.В., Кальниш В.В. Концептуальна модель системи психофізіологічного забезпечення ЗС України // Україна-НАТО: стратегічне партнерство. – Луцьк: Настир’я, 2001. – С. 67-76.

30. Організація і проведення підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у медичній службі Збройних Сил України / Пасько В.В., Шекера О.Г., Іванов С.В., Власенко О.М. та ін. / Методичні рекомендації за ред. В.Я. Білого, В.В. Паська – К.: УВМА, 2001.– 208 с.

31. Пасько В.В. Проблемні питання системи підготовки офіцерів медичної служби запасу і можливі шляхи їх вирішення // Буковинський медичний вісник. – 2001. – № 4. – С.184-186.

32. Пасько В.В., Щербак О.І. Історичні аспекти підготовки офіцерів медичної служби запасу в Україні // Військова медицина України. – 2002. – Т 2, № 1.– С. 36-41.

33. Пасько В.В. Хижняк М.І. Дощинський В.О. Стан здоров’я слухачів Української військово-медичної академії Проблеми військової охорони здоров’я: Зб. наук. праць Української військово-медичної академії. – Київ: 2002. – Вип. 6. – інв. № 472. – С. 6-12.

34. Пасько В.В., Савицький В.Л. Національна система підготовки військово-медичних фахівців // Проблеми військової охорони здоров’я: Зб. наук. праць Української військово-медичної академії. – Київ: УВМА, 2002. – Вип. 7. – інв. № 473 – С. 6-13.

35. Пасько В.В., Іванов С.В. Проблеми та обгрунтування організації наукової і науково-технічної діяльності у військово-медичній службі України // Вісник соціальної гігієни і управління охорони здоров’я. – 2002. – № 1. – С. 22-27.

36. Пасько В.В., Єна А.І., Дорошенко М.М., Єщенко В.І. Професійний психофізіологічний відбір абітурієнтів та кандидатів у слухачі Української військово-медичної академії // Проблеми військової охорони здоров’я: Зб. наук. праць Української військово-медичної академії. – Київ: УВМА, 2002. – Вип. 9. – С. 33-38.

37. Пасько В.В., Савицький В.Л. Особливості національної системи підготовки військово-медичних фахівців // Проблеми військової охорони здоров’я: Зб. наук. праць Української військово-медичної академії. – Київ: УВМА, 2002. – Вип. 10. – С. 49-56.