Анотація до роботи:

Салюта М.Ю. Наукове обґрунтування системи підготовки кадрових ресурсів з медицини і екології в установах комунальної форми власності в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.02.03. соціальна медицина. Українська військово-медична академія. Київ, 2007.

Дисертація присвячена науковому обґрунтуванню, розробці та упровадженню сумісної системи медичної і екологічної освіти в установах комунальної власності на платній основі в Україні.

Потреби в медичних кадрах для лікувально-профілактичних установ міста та екологів для промислових підприємств свідчили про необхідність створення єдиного вищого навчального закладу – основного вищого навчального закладу для підготовки фахівців з медицини та екології, проведення та координації наукових досліджень в галузі медицини та екології.

Необхідність підготовки медичних та екологічних кадрів в Україні виникла вже після проголошення Україною незалежності, коли почала розвиватися система ринкових економічних відносин.

З метою своєчасного забезпечення установ охорони здоров’я медичними фахівцями, а промислових підприємств кадрами екологів нами вперше в Україні була розроблена концепція медичної та екологічної освіти в закладах комунальної форми власності на платній основі, згідно якої готуються медичні та екологічні кадри. В період реформування системи охорони здоров’я в умовах сьогодення та одержання Україною статусу країни з ринковою економікою, вона оновлюється і набуває нового змісту відповідно до завдань медичної та екологічної освіти в Україні.

Підготовка бакалаврів на платній основі здійснюється Міжнародному медичному коледжі. Навчання в Коледжі ведеться із спеціальностей «сестринська справа» та «стоматологія ортопедична». Цей етап повністю відповідає загальнодержавним вимогам до підготовки та атестації середніх медичних працівників в Україні. Це дозволило повністю укомплектувати посади у провідних відділеннях та центрах Київської міської клінічної лікарні № 1 та інших лікувально-профілактичних установах м. Києва висококваліфікованими фахівцями.

Підготовка екологів (молодших спеціалістів) здійснюється у Інституті екології та медицини протягом 2-2,5 років по закінченні 11 класів загальноосвітньої школи і 3-років після 9 класів. Тривалість навчання регулюється навчальними планами. Випускник після складання державного іспиту здобуває кваліфікацію «еколог» і право займатися екологічною справою на посадах, що пов’язані з контролем вимог Законів України про охорону навколишнього на промислових підприємствах м. Києва. Професійна діяльність еколога здійснюється під керівництвом спеціаліста по екології.

Вища екологічна освіта складається з двох етапів навчання: перший проводиться у вищих технічних закладах України, а другий – на базі Інституту екології та медицини в установах комунальної форми власності з платною формою навчання. Вища екологічна освіта має два ступені навчання: «базова вища освіта» та «повна вища освіта».

Зміст навчання на кожному з цих ступенів зумовлений складністю та багатоаспектністю екологічної науки. Екологія об’єднує комплекс наук і знань, що включають питання пошуку, розробки, виготовлення, дослідження, стандартизації, зберігання препаратів, організації забезпечення лікарськими засобами та матеріалами лікувальних установ.

Базова вища екологічна освіта. Перший напрямок навчання має за мету надати спеціалістові базові знання з комплексу екологічних дисциплін, включаючи як медичні, так і хімічні, біологічні, технологічні, організаційно-економічні. Поряд з професійною освітою необхідне вивчення чинного законодавства, етики, естетики, психології, економічних проблем та інших гуманітарних дисциплін. Випускник інституту може працювати на посадах екологів (заводи, фабрики, сільськогосподарські підприємства різної форми власності, контрольно-аналітичні лабораторії та інші).

Другий напрямок навчання передбачає поряд з вивченням екологічних дисциплін формування основ інженерної підготовки спеціалістів. Особа, що отримала цю освіту, зможе працювати на промислових підприємствах різних міністерств і відомств на посадах екологів, відповідних ступеню кваліфікації. Атестація провізорів-спеціалістів здійснюється Державними екзаменаційними комісіями за результатами стажування на посаді, державних іспитів та захисту науково-практичної роботи.

Таким чином, вперше в Україні створена прогресивна система вищої медичної та екологічної освіти, яка відповідає вимогам часу, економічним можливостям держави і не поступається за якістю світовому рівню. Підтвердженням цього може бути визнання рівня професійної підготовки при працевлаштуванні випускників на посади в науково-дослідні інститути та лікувально-профілактичні установи м. Києва.

1. Комплексним соціально-гігієнічним дослідженням установлено, що на етапі реформування охорони здоров’я і започаткування ринкових механізмів недержавна форма системи медичної освіти на платній основі в незалежній Україні була відсутня, тому існувала потреба в науковому обґрунтуванні, розробці і упровадженні основних її елементів з орієнтацією на позитивний кінцевий результат.

2. Показано, що вирішення поставленої проблеми щодо розробки системи недержавної форми медичної освіти в установах комунальної власності на платній основі й окремих її елементів (акредитації, ліцензування ) здійснено на методологічних принципах системності і функціональної єдності, уніфікованості, що дозволило отримати науково обґрунтовані, відповідні до поставленої мети і завдань результати.

3. Розроблена концептуальна модель недержавної форми медичної освіти, основу якої складає науково обґрунтований новий підхід-поетапний принцип побудови окремих елементів (Медична школа - Інститут екології та медицини – Міжнародний медичний коледж) системи в умовах соціально-економічної скрути і реформування охорони здоров’я в Україні.

4. Запропонована структурно-функціональна модель недержавної форми медичної освіти в установах комунальної власності на платній основі, яка адаптована до діяльності в ринкових умовах, інтегрована в загальнодержавну систему медичної освіти і включає вищу медичну освіту з такими в подальшому етапами спеціалізації як первинна (інтернатура), поглиблена (клінічна ординатура, аспірантура), удосконалення (загальне, тематичне), атестація (сертифікація) первинна та повторна (кожні 5 років).

5. Система вищої недержавної форми медичної освіти в установах комунальної власності на платній основі включає суб’єкт управління (Головне управління охорони здоров’я м. Києва) без інформаційного блоку у вигляді кількісного і якісного держзамовлення на підготовку кадрів (бакалаврів, лікарів-спеціалістів, екологів-спеціалістів), а із вищих навчальних закладів - у формі розроблених навчальних планів і програм, які після узгодження і затвердження підлягають реалізації.

6. Науково обґрунтована і втілена в практику функціонально-організаційна структура якісно нового недержавного медичного закладу – Інституту екології та медицини як провідного елемента системи медичної освіти в установах комунальної власності на платній основі на відміну від подібних навчальних закладів інших держав.

7. В Україні упроваджена недержавна форма системи медичної освіти, що забезпечує високій рівень навчання і виховання медичних і екологічних спеціалістів, підготовку науково-педагогічних працівників та проведення наукових досліджень на потребу охорони здоров’я та промислових підприємств м. Києва. Ця система забезпечує конвертованість сертифіката на право самостійної лікарської практики і гарантує працевлаштування фахівців без втручання державних структур МОЗ України.

8. Основною ланкою в системі підготовки медичних і екологічних спеціалістів в установах комунальної власності на платній основі є Інститут екології та медицини, до складу якого входять: навчальні підрозділи – відповідні факультети, кафедри медичного і екологічного профілю. Головними навчальними підрозділами є факультети. Перший - з підготовки лікарів, близький по своїм завданням вищим медичним навчальним закладам. Другий – факультет підготовки екологів. Проведене соціологічне опитування студентів Інституту екології та медицини виявило недоліки в роботі ректорату Інституту з матеріально-технічного, фінансового забезпечення та якості проведення навчального процесу.

10. Доведено, що поширеність хвороб і рівні первинної захворюваності населення району за даними звертань складали 1334,4± 53,1 та 973,4±41,4 на 1000 населення відповідно. Перше місце в структурі захворюваності населення займали хвороби органів дихання (29,2%), друге – новоутворення (23,4%), третє – хвороби нервової системи (13,3%), четверте – хвороби органів травлення (9,5%). В цілому указані класи хвороб серед населення складали 75,4%.

11. В Україні створена ефективна недержавна форма системи медичної освіти і науки, яка забезпечує підготовку висококваліфікованих лікарів і екологів та вирішує наукові питання охорони здоров’я м. Києва. Означена система інтегрована в загальнодержавну систему медичної освіти і є її невід’ємною складовою в умовах ринкових відносин. Основою недержавної форми системи медичної освіти є Інститут екології та медицини.

Публікації автора:

1. Салюта М.Ю. Деякі аспекти захисту медичних працівників // Збірник наукових праць співробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. Вип. 8, книга 2. – 2000. – С. 495-504.

2. Салюта М.Ю. До проблеми знешкодження медичних відходів // Довкілля та здоров’я. – 1999. - № 4 (11). – С.18-12.

3. Салюта М.Ю., Ханенко С.М. Участь громадської та влади в реформуванні системи первинної медико-санітарної допомоги // Сімейна медицина. – 1999. - №. 1. – С. 78-79.

4. Свирид С.Г., Салюта М.Ю., Бобруль З.А. Терапия персистирующего урогенитального хламидиоза // Дерматология, косметология, сексопатология. – 2000. - № 2 (3). – С. 169-170.

5. Салюта М.Ю. Стан та перспективи організації служби клінічної імунології // Гигиена населенных мест. Вып. 37. – 2000. – С.561-569.

6. Салюта М.Ю., Бобруль З.О. Наш досвід захисту професійного здоров’я медичних працівників – складова боротьби з інфекціями // Довкілля та здоров’я. – 2000. - № 4 (15). – С.51-53.

7. Салюта М.Е. Сопутствующие заболевания: проблема, значение в управлении лечебным процессом, пути решения // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. Вип.. 9, книга 1. – 2001. – С. 58-64.

8. Салюта М.Е., Бобруль З.А. Контроль за инфекциями в родильном отделении // Довкілля та здоров’я. – 2000. - № 3. – С.42-46.

9. Салюта М.Е. Управление процессом сдерживания внутрибольничных инфекций // Довкілля та здоров’я. – 2000. - № 1 (12). – С.47-53.

10. Салюта М.Ю. Соціоекономічні особливості перехідного періоду та системи охорони здоров’я України // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім.. П.Л. Шупика. Вип. 10, книга 1. – 2002. – С. 809-820.

11. Салюта М.Ю. Охорона здоров’я України у перехідному періоді: стан та шляхи реформування // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім.. П.Л. Шупика. Вип. 10, книга 2. – 2002. – С. 433-444.

12. Салюта М.Ю. Деякі аспекти перспективного розвитку стаціонарної медичної допомоги в період перехідної екомоміки // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім.. П.Л. Шупика. Вип. 10, книга 3. – 2002. – С. 1284-1293.

13. Салюта М.Ю. Урбанізація як поштовх до еволюції клінічних заходів круаних міст // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім.. П.Л. Шупика. Вип. 10, книга 4. – 2005. – С. 1321-1326.

14. Салюта М.Ю., Дударєва Т.М., Трепет С.О. Досвід впровадження медичних стандартів і критеріїв якості за системою ISO 9001:2000 в хірургічному відділенні // Клінічна хірургія. – 2002. - № 11-12 (717-718). С. 60-61.

15. Салюта М.Ю. Екологічно чиста технологія утилізації біологічних відходів лікувальних закладів // Екологія. – 2004. - № 1. – С 34-35.

16. Карпенко А.И., Салюта М.Е., Безуглова С.В. и др. Анализ структуры заболеваемости инфарктом миокарда у больных с сопутствующим сахарным диабетом на примере популяции города Киева // Український медичний альманах. – 2002. – С. 88-91.

17. Салюта М.Ю. Матеріально-технічне і фінансове забезпечення підготовки кадрових ресурсів з медицини і екології // Збірник наукових праць УВМА «Проблеми військової охорони здоров’я». – Київ, 2007. – Інв. № 783. – С. 115-121 (таємно).

18. Салюта М.Ю., Паламар Б.І. Здоров’я населення та організація його медичного обслуговування // Збірник наукових праць УВМА «Проблеми військової охорони здоров’я». – Київ, 2007. – Інв. № 783. – С. 161-180 (таємно).

19. Паламар Б.І., Салюта М.Ю. Проблеми підвищення якості і ефективності медичного обслуговування населення // Збірник наукових праць УВМА «Проблеми військової охорони здоров’я». – Київ, 2007. – Інв. № 783. – С. 181-185 (таємно).

20. Салюта М.Ю. Ринкові відносини і проблема професійної діяльності медичних працівників // Вісник соціальної гігієни і охорони здоровя України. – 2007. - № 1. – С. 34-36.

21. Салюта М.Ю. Сумісна підготовка екологів та лікарів – вимога часу // Охорона здоров я України. – 2007. - №. 1 (25) – С. 247-248.

22. Салюта М.Ю. Системи медичної освіти в Україні, Росії та деяких країнах світу // Збірник НМАПО. – 2007. - №. – С. 315-321.

23. Тимошенко І.С., Салюта М.Ю. Гігієнічна оцінка централізованого водопостачання м. Києва та санітарної охорони водних об’єктів // Проблеми військової охорони здоров’я. – 2007. - № 19. – С.104-108.

24. Тимошенко І.С., Салюта М.Ю. Державний санепіднагляд за санітарною охороною атмосферного повітря м. Києва // Проблеми військової охорони здоров’я. – 2007. - № 19. – С.73-77.

25. Салюта М.Ю. Стан здоровя студентів та науково-педагогічних працівників Інституту екології та медицини // Проблеми військової охорони здоров’я. – 2007. – Інв. № 796. – С.86-94.

26. Салюта М.Ю. Екологічні, соціально-гігєнічні і медико-біологічні фактори та здоров’я людини // Проблеми військової охорони здоров’я. – 2007. – Інв. № 796. – С.106-117.

27. Салюта М.Ю., Паламар Б.І. Соціально-екомічні чинники здоровя населення України // Проблеми військової охорони здоров’я. – 2006. – Інв. № 18. – С.96-105.