У дисертації наведено наукове обґрунтування та запропоновано нове вирішення проблеми підбору оптимальних строків, способів сівби та удобрення гречки в правобережному Лісостепу України. Вперше в умовах зони наведена оцінка особливостей продукційного процесу сучасних сортів гречки порівняно з раніше створеним сортом Вікторія, з’ясована роль підживлення азотними добривами в різні фази росту і розвитку рослин, що забезпечує отримання найвищої врожайності, поліпшення технологічної і продовольчої якості зерна. Встановлена тіснота зв’язку урожайності зерна гречки з комплексною взаємодією показників, що відповідають за біологічну продуктивність рослин. За результатами досліджень зроблено наступні висновки: 1. На отримання сходів, ріст і розвиток рослин гречки найбільше впливала сумісна дія температури і суми опадів, тобто гідротермічні умови. Достатня сума ефективних температур і вологи у посівному шарі ґрунту в останній декаді квітня є запорукою дружних, швидких сходів і, як наслідок, вищої врожайності. Польова схожість насіння у третій декаді квітня і в першій декаді травня визначалася температурними умовами, а в другій декаді травня вологозабезпеченістю посівного шару ґрунту. На фоні основного повного мінерального добрива N45P45K45 та N90P90K90 густота рослин проти неудобрених ділянок зменшувалась на початку і наприкінці вегетації відповідно на 4,2-6,7% і 4,2-11,1%, а підживлення азотом (N20), особливо у фазу бутонізації, сприяло збереженню більшої кількості рослин на 1 м2 в кінці вегетації – відповідно більше на 1,1%. Серед сортів найбільше виживання рослин було у Вікторії, особливо за сівби у другій декаді травня звичайним рядковим способом – 96,5%, проти 92,6% у сорту Зеленоквіткова 90 та 92,7% – у Кара-Даг. 2. Найбільша площа листкової поверхні гречки і найбільший вміст хлорофілу в листках формувалися на початку побуріння плодів у варіантах основного повного мінерального добрива в дозі N45P45K45. Кількість листків та їх площа досягали максимуму 471-573 см2 за пізніших строків сівби на момент припинення росту рослин у висоту і початку побуріння плодів у сорту Кара-Даг. Процес асиміляції хлорофілу активніше проходив на початку цвітіння на широкорядних посівах, особливо у сорту Кара-Даг. 3. Процес нагромадження сухої речовини триває до повного дозрівання і найбільші показники ЧПФ забезпечувались у варіантах основного повного мінерального добрива в дозі N45P45K45 у поєднанні з роздрібними азотними підживленнями по N10 у фазі бутонізації та на початку фази цвітіння – 4,22 г/м2 і одноразовим у дозі N20 на початку фази цвітіння – 4,52 г/м2 за добу. Нагромадження сухої речовини найінтенсивніше проходило в період від початку і до побуріння 75% плодів на широкорядних посівах за квітневого строку сівби. Кращі показники ЧПФ рослин співпадали з кращими показниками вмісту хлорофілу і нагромадження біомаси. 4. За більшої густоти у звичайному рядковому посіві рослини формувались нижчими, ніж у широкорядному – відповідно 71,6 см проти 82,7 см. Рослини сорту Зеленоквіткова 90 характеризуються інтенсивним вегетативним ростом на початку вегетації, сильнішим гілкуванням, формуванням більшої кількості квіток, тому менше озернюються і формують нижчу урожайність, тоді як рослини сорту Кара-Даг ростуть і гілкуються помірно, формують середню кількість квіток і більшу кількість краще виповненого зерна. 5. Найвища врожайність (19,0-19,7 ц/га) формувалась у варіантах основного повного мінерального добрива у поєднанні з азотним підживленням з розрахунку N20 на початку фази цвітіння. Існує пряма тісна кореляційна залежність врожайності зерна від продуктивності рослин (r = 0,97) і вмісту хлорофілу (r = 0,93); Частка впливу сорту на формування врожайності гречки була найбільшою і становила 55,5%. За рівнем урожайності сорт Кара-Даг, особливо за сівби в третій декаді квітня звичайним рядковим способом, займає перше місце – відповідно 24,4 ц/га. У випадку відсутності сприятливих умов для ранньої сівби (2004 р.) посіви у квітні і в першій декаді травня, а також за звичайного рядкового і за широкорядного способів за врожайністю майже не відрізняються. 6. Дія мінеральних добрив на фізичні властивості зерна перебувала в значній залежності від погодних умов вегетаційного періоду, особливо на вирівняність зерна. В середньому частка крупного насіння у всій його масі не перевищувала 70%, за несприятливих погодних умов вона була більшою, а на фоні більшої дози основного удобрення зростала, як правило, плівчастість. Найкращої якості зерно (масою 1000 зерен 32,8-36,3 г) формує сорт Кара-Даг за пізніх строків сівби звичайним рядковим способом. 7. Застосування основного повного мінерального добрива сприяло збільшенню вмісту білка в середньому до 13,4-14,4% проти 12,2% на ділянках без добрив. Більший вміст білка в зерні гречки (в середньому 14,2%) формувався у сорту Кара-Даг за пізнього строку і звичайного рядкового способу сівби. Більший збір білка забезпечували: звичайний рядковий спосіб сівби проти широкорядного – на 35,7 кг/га, сорт Кара-Даг проти сортів Вікторія і Зеленоквіткова 90 – відповідно на 43,2 та 96,7 кг/га, сівба у третій декаді квітня проти сівби у першій та другій декадах травня – на 4,2 та 21,7 кг/га відповідно. Збір білка з одиниці площі більше залежав від врожайності і значно менше від вмісту білка в зерні гречки. 8. Максимальний чистий прибуток (1224,71-1449,71 грн/га) і рівень рентабельності (126-146%) в умовах правобережного Лісостепу України забезпечує крупноплідний сорт Кара-Даг за сівби звичайним рядковим способом у третій декаді квітня – першій декаді травня. |