1. Економічна політика, спрямована на стимулювання переходу до пожвавлення, підйому і подальшого зростання, розв’язує багаточинникові завдання, причому чимало чинників створюють протилежні вектори руху. Розв’язанню складних і суперечливих соціально-економічних проблем можуть допомагати моделі розвитку. Потрібно правильно вибрати комплексу економічних методів та заходів, котрі забезпечать, поряд із дозованою відкритістю, захист національних інтересів, а також стратегічних пріоритетів, які підлягають розробці. 2. На сучасному етапі розвиток економіки України характеризується наслідками глибокого спаду, що проявляється у скороченні обсягів виробництва, зниженні інвестиційної активності, зношенні основного капіталу, відпливі капіталу за кордон. Непослідовне проведення реформ призвело до уповільнення темпів економічного розвитку. Серед головних причин сформованої ситуації можна назвати відсутність економічної стратегії, невиконання базових завдань, ігнорування необхідності в інституціональних перетвореннях. 3. Механізм державного регулювання ринку інвестицій визначається системою економічних впливів, спрямованих на активізацію джерел інвестиційних ресурсів за допомогою фіскальних і монетарних важелів. Бюджетне фінансування варто використовувати лише для стратегічно важливих і пріоритетних галузей економіки держави. Передумовою бюджетного фінансування є необхідність забезпечення економічної стабільності і незалежності держави, підтримка життєдіяльності основних галузей економіки, забезпечення державної безпеки, проведення структурної перебудови. Дослідження монетарної політики державного регулювання економіки показало її стратегічну важливість у частині розв’язання таких проблем: активізація інвестиційної діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ повинна спрямовуватися на посилення ролі довгострокового і середньострокового кредитування, розширення посередницької діяльності в управлінні інвестиційними портфелями компаній, розвиток різного роду довірчої діяльності, операцій страхування і перестрахування інвестицій, участь у фінансуванні інвестиційних проектів, здійснення їх моніторингу. 4. Структурно-інвестиційна політика є основним важелем у процесі розв’язання проблем інвестора з метою створення комплексу податкових, митних і валютних пільг, забезпечення розвитку інфраструктури ринку акцій, прозорості фондового ринку і приватизації, створення умов і системи ефективних стимулів для стратегічних інвесторів. Як засвідчило дослідження, випуск облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) доцільно здійснювати з метою залучення тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб, для відшкодування дефіциту бюджету, збільшення припливу іноземної валюти, стримування інфляції, що сприяє зміцненню національної грошової одиниці. 5. На сучасному етапі розвитку економіки відбувається поступова трансформація відносин у межах економічної системи. У зв'язку з цим можна визначити найважливіший напрямок розвитку взаємин між суб'єктами економіки, а саме – механізму демонетизації грошового обігу і розширення системи безготівкових розрахунків на все більшу частину населення. Ефективне функціонування запропонованого механізму дасть змогу створити сталий залишок на рахунках у банках на рівні 15%. Використання такого обсягу вільних коштів населення на інвестиційні цілі створить можливість забезпечити інвестиційні надходження, котрі перевищать зовнішні запозичення України. 6. Аналіз стратегічних напрямків інвестиційної діяльності дав змогу виділити і класифікувати пріоритетні об'єкти з погляду інтересів національної економіки, до яких належать об'єкти, інвестиції, які дають швидку фінансову віддачу, істотно не змінюючи структури виробництва та потреб інфраструктурних об'єктів і які поліпшують забезпечення економіки ліквідними базовими ресурсами, інноваційні об'єкти, котрі створюють потенціал економічного зростання. 7. Ефективним напрямком у виявленні пріоритетних і потенційно перспективних інноваційних “точок зростання” є моніторинг проектів і проектних пропозицій через галузеві міністерства, що володіють кваліфікованими фахівцями, здатними оцінити проект, при узагальнюючому контролі міністерства економіки, а також міністерства науки. В основу такого моніторингу доцільно покласти принцип стандартизації переліку об'єктів і вимог до них за ключовими напрямками пошуку пріоритетів. 8. Система контролю в Україні нині перебуває у процесі реформування і становлення, як і вся економіка країни. Визначено, що головним завданням державного контролю інвестиційної діяльності в Україні є здійснення контролю за фінансовою діяльністю об'єктів інвестування, а також систематизація виявлених недоліків і порушень для виконання поставленої мети. Запропонований механізм фінансово-економічного контролю об'єктів інвестування дає змогу проаналізувати економічний потенціал і можливість економічного зростання інвестицій. 9. Формування методичної бази механізму контролю і моніторингу інвестиційної діяльності суб'єктів, що господарюють, потребує застосування різних економіко-математичних моделей. Це дозволило б дати оцінку потреб в інвестиціях, визначити реальність планів інвестування, уточнити резерви збільшення обсягів інвестицій і т.п. Обґрунтування стратегії залучення інвестицій на території пріоритетного розвитку Житомирського регіону через механізми функціонування ВЕЗ дали змогу зменшити обсяги неплатежів, автоматизувати систему розрахунків та підвищити ефективність функціонування фінансових потоків. 10. Для ефективного використання можливостей створених в Україні ВЕЗ і територій пріоритетного розвитку (ТПР) необхідно забезпечити оптимальне заповнення їх внутрішнього економічного простору, поєднавши при цьому інтереси держави, місцевих органів влади управління й інвесторів. Пропонується аналізувати фактичні наслідки діяльності ВЕЗ та ТПР як у розрізі окремих інвестиційних проектів і галузей (видів діяльності), так і в масштабі територіально-господарських формувань та територіально-адміністративних одиниць, що створить можливість оцінити ступінь виконання поставлених завдань, характер і основні тенденції розвитку ВЕЗ і ТПР, їх вплив на соціально-економічний розвиток регіону розташування і значення для держави. 11. Значущість інвестиційної безпеки для забезпечення життєдіяльності суспільства в цілому й економіці регіонів зокрема визначається, виходячи з пріоритетів розвитку самого суспільства, з урахуванням різноманітних чинників, таких, як забезпеченість ресурсами, рівень розвитку економіки регіону, інформаційна забезпеченість, стан інвестиційного клімату в регіоні тощо. Під час аналізу національної безпеки доцільно виділяти її соціальну і силову складові, реальною базою яких можна вважати рівень розвитку економічних відносин. Найвища ефективність системи національної безпеки досягається її взаємодією з міжнародними і регіональними системами безпеки, а найважливішою умовою досягнення вимог економічної безпеки є реалізація системи проектів і програм стратегічного характеру (наукових, інноваційних, виробничих, інвестиційних). 12. Забезпечення інвестиційної безпеки України здійснюється формуванням на системній основі державно-правового і господарсько-економічного механізмів стимулювання розвитку економіки і раціонального сполучення методів державного і ринкового регулювання розвитку регіонів. Методи державного регулювання мають підтримувати, з одного боку, процеси економічного зростання регіонів у цілому, а з іншого, — сприяти розв’язанню завдань комплексного соціального й економічного розвитку окремих регіонів, запобігання кризових ситуацій. |
