У дисертації здійснено розробку теоретико - методологічних положень, спрямованих на удосконалення формування еколого-безпечних землекористувань в умовах подальшого розвитку земельних відносин. Результати дисертаційної роботи дозволили сформулювати наступні висновки теоретико-методологічного характеру. 1. Нові організаційно-правові форми господарювання створюються, як правило, при реорганізації великих сільгосппідприємств та їх об’єднань, торкаючись при цьому інтересів значної кількості суміжних землекористувачів. Доведено,що “ізольоване” розв’язання питань організації території сільськогосподарських землекористувань у сучасних умовах не можна вважати цілком прийнятним. Доцільним є проведення землеустрою одночасно на території адміністративного району на основі попередньо складеної схеми його землеустрою. 2. Відроджене товарне сільськогосподарське виробництво, що базується на приватній формі господарської діяльності, досі не має науково досконалого обґрунтування методів формування землекористування приватних (приватно-орендних) господарств. В роботі запропоновано основні методичні засади створення еколого-безпечних формувань, форм і методів організації території через проекти землеустрою. 3. Доведено, що незалежно від форм господарювання і власності, тільки проект землеустрою може забезпечити землевласнику (землекористувачу) можливість гнучкого господарювання й використання землі у ринкових умовах. Основою сучасного проекту землеустрою має стати еколого-ландшафтна структуризація сільськогосподарських територій з детальною характеристикою рельєфу, якості ґрунтів, мікрокліматичного режиму тощо. Це дозволить оптимально підходити до використання кожної земельної ділянки, диференціювати використання техніки, добрив, засобів захисту рослин тощо. 4. Проведене реформування форм власності на землю і господарювання сільськогосподарських підприємств поки що не забезпечує підвищення загальної ефективності використання землі. Для розробки проектних пропозицій щодо формування системи землекористування з урахуванням еколого-ландшафтних вимог пропонується здійснити агроекологічну оцінку земель виходячи із прородно - сільськогосподарського районування та агроекономічне зонування земель за їх придатністю та інвестиційною привабливістю. У роботі визначено еколого-ландшафтні підходи при протиерозійному проектуванні та способи обґрунтування економічно ефективного землекористування у проектах землеустрою. 5. У структурі заходів з подальшого удосконалення сільськогосподарського землекористування чільне місце відводиться обґрунтуванню оптимальних розмірів новостворених агроформуваннь за площею землекористування. Виходячи із ситуації, що склалася у сучасному сільськогосподарському землекористуванні регіону, пропонується укрупнювати площі сільськогосподарських угідь шляхом землеустрою на еколого-ландшафтній основі: сформувати масиви земель за типами (підтипами) інвестиційної привабливості землекористування і його конкурентоспроможності. 6. Формування сталого землекористування в умовах нових земельних відносин можливе за умови дотримання науково-методичних підходів до організації землеволодінь і землекористувань в межах сільських рад як базових територій реалізації земельних та економічних інтересів на основі ландшафтно-економічної організації території, вивчення еколого-економічної придатності земель для вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур, оптимізації структури угідь. Доведено, щоб сформувати раціональне землекористування необхідно змоделювати напрями сільськогосподарського виробництва з урахуванням придатності орних земель для вирощування сільськогосподарських культур та розмірів землекористування. 7. Запропоновано оцінку проектних рішень щодо організації раціонального використання сільськогосподарських угідь та облаштування їх території в агроформуваннях слід здійснювати комплексно з урахуванням екологічних, економічних та соціальних чинників. Доведено, що еколого-економічні моделі сталих землекористувань доцільно використовувати при контурно-меліоративної організації території, де структура та розміщення посівів сільськогосподарських культур диференціюється за еколого-технологічними групами орних земель, враховується взаємовплив екологічних, економічних та соціальних факторів на кінцеві результати діяльності сільськогосподарського підприємства. 8. В роботі доведено, що складання проектів (схем) землеустрою для організації земельних часток (паїв) повинне базуватися на таких принципах: а) проектування ведеться від загального (район, територія ради) до конкретного земельного масиву (поля земельної ділянки); б) оптимізація структури земель сільськогосподарського призначення здійснюється, за рахунок збільшення питомої ваги середовищестабілізуючих угідь з обов'язковим зменшенням частки ріллі та с.-г. угідь; в) проектування екологічно-однорідних територіальних одиниць агроландшафтів \ проводитиметься з урахуванням властивостей рельєфу (крутизни схилів, експозиції, протяжності та форми схилів); геологічної будови (тип та потужність ґрунтоутворюючих порід, глибина залягання горизонтів, ґрунтових вод, умов зволоження, мікрокліматичної зональності), яка залежить від рельєфу та впливу навколишнього середовища (лісових смуг, стабілізуючих угідь, водних об’єктів); природних фіто- та біоценозів на луках та пасовищах; г) врахування особливостей розміщення лінійних рубежів. При проектуванні лінійних рубежів враховується раніш проведене землевпорядкування. Лінійні рубежі (лісосмуги, дороги, вали, канави) повинні регулювати поверхневий стік та використовується як напрямляючи лінії для проектування земельних часток (паїв); д) створення системи лісових смуг. Лісові насадження в агроландшафтах є важливою складовою екосистеми. Вони підвищують обводненість території за рахунок поверхневого та підґрунтового стоку, а також знижують інтенсивність ерозійних процесів, та зменшують силу вітру, підвищують вологість повітря. 9. Визначено, що при виділенні земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та впорядкування території необхідно дотримуватись методичних принципів протиерозійного проектування на основі еколого-ландшафтних підходів, оптимізації структури земель сільськогосподарського призначення, контурно-паралельної організації території, проектування екологічно однорідних територіальних одиниць з урахуванням особливостей розташування лінійних рубежів і впливу системи полезахисних лісосмуг на врожайність с.-г. культур. 10. Встановлено, що основним засобом формування ефективних землекористувань і землеволодінь є еколого-ландшафтний метод землеустрою, який базується на обґрунтуванні організації території від загальних еколого-ландшафтних вимог до ретельного врахування адаптивності рослин до середовища проростання. Механізм формування однорідного земельного масиву полягає у визначенні підкласу придатності ґрунтів для вирощування основних сільськогосподарських культур, обчисленні площі орних земель за виділеними підкласами придатності та формуванні суміжних землекористувань, що належать до одного підкласу придатності. 11. Доведено, що на новому етапі здійснення земельної реформи (2006-2010 рр.) необхідно перейти від юридичного оформлення статусу земельної ділянки (земельної частки) до продуктивного використання сільськогосподарських земель. Охорону ґрунтів та їх раціональне використання потрібно розглядати як державну проблему. Для цього треба затвердити Загальнодержавну програму використання та охорони земель і відтворення родючості ґрунтів до 2015 року. 12. Враховуючи необхідність надійного захисту земель від деградаційних процесів, встановлено, що агроекологічна оптимізація структури земельних угідь повинні базуватися на наступному принципі землекористування: дотримання відповідного співвідношення використовуваної, обмежено використовуваної і не використовуваної (заповідної) частини території з врахуванням мозаїчності розташування ділянок (масивів) різноманітного призначення. Запропонований підхід дозволить зменшити антропогенний тиск, а саме:- питому вагу розораності в Лісостеповій зоні зменшити на 10,7%, збільшивши частку кормових угідь на 7,3% та лісів на 1,9% . 13. Оптимізація землекористування передбачає зіставлення існуючого і доцільного використання земель як в окремих сільськогосподарських підприємствах так і в розрізі природно-сільськогосподарських районів. В роботі опрацьовано типове для таких районів оптимальне співвідношення угідь, яке може бути граничними показниками при впорядкуванні території у новостворених агроформуваннях. 14. Доведено, що актуальним питанням при складанні проектів організації території залишається визначення оптимізованих співвідношень сільськогосподарських угідь з іншими земельними угіддями. Встановлено, що визначення граничних оптимізаційних показників повинно базуватись на : - враховані об’єктивної придатності земель для певного використання(сільськогосподарського, в тому числі під різними угіддями, лісогосподарського, водогосподарського тощо). - поетапній оптимізації структури земельних угідь виходячи з екологічних, економічних та соціальних умов у конкретному землекористуванні Рекомендації виробництву 1. Виходячи із ситуації, що склалася в сучасному сільськогосподарському землекористуванні Лісостепу України, при створенні оптимізованих еколого-безпечних (сталих) землекористувань необхідно використовувати запропоновану агроекологічну оцінку стану с.-г. угідь Лісостепу України, що забезпечить в перспективі використання землель за їх екологічною придатністю. 2. Для створення високопродуктивних екологічно-безпечних землекористувань необхідно застосувати розроблені: граничні оптимізаційні нормативи структури земельних угідь та всього агроландшафту для умов Лісостепу України; граничні показники допустимого змиву ґрунтів Лісостепової зони. Оптимізацію структури земельних угідь та аголандшафтів Лісостепової зони здійснити шляхом: переведення с.-г. угідь, які потребують спеціального землеохоронного використання (схилові, ерозійно небезпечні землі) в категорію охоронних – 707,6 тис.га вилучення малопродуктивних земель, з них:
454,9 тис.га – трансформація в інші угіддя (кормові, лісові); 781,8 тис.га – реабілітація (тимчасова консервація). 4. При здійсненні заходів оптимізації складу сільськогосподарських угідь в агроландшафтах та консервації деградованих і малопродуктивних угідь в Лісостеповій зоні України необхідна державна підтримка у виконанні запроектованих заходів, намічених Національною програмою використання та охорони земель до 2015 року. 5. Наукові розробки і методики, викладені в дисертаційній роботі, використовуються в Національному аграрному університеті в навчальних курсах “Землевпорядне проектування”, “Раціональне використання та охорона земель,” “Інженерне облаштування території”, “Управління земельними ресурсами у сфері використання та охорони земель” |