Вивчення стану інституалізації дистанційного навчання в Україні засвідчує:
в історичному плані – існування двох етапів запровадження дистанційного навчання у технічних університетах; у державно-правовому плані – наявність нормативно-правової бази та програм щодо розвитку ДН в державі; в організаційному плані – створення національної мережі регіональних центрів дистанційного навчання; наявність дослідницьких інститутів і лабораторій, які переймаються завданням розбудови ДН в Україні; у науково-методичному – існування наукового супроводу ДН, а також –відсутність ґрунтовних вітчизняних досліджень, присвячених комплексному забезпеченню якості дистанційного навчання в технічному університеті. Дослідження сучасних наукових та методичних засад розв’язання завдань забезпечення якості вищої технічної освіти встановило, що:
освіта, як соціальний інститут, є відкритою, цілеспрямованою, дієвою та самокерованою соціальною системою; її існування обумовлюється об’єктивними законами соціального самозбереження та саморозвитку; слід враховувати залежність вищої освіти від соціального середовища, оскільки вона є неуявною поза соціальним контекстом; системне дослідження педагогічних процесів спонукає до моделювання діяльності освітньої системи; проектування функціональної моделі якості як об’єкта дослідження та її аналізу засвідчило, що: а) категорія «якість» є загальнонауковою і відображає функціонально-практичну сутність будь-якої соціальної системи; б) використання категорії «якість» зустрічається в переважній більшості досліджень соціальних систем; в) об’єкт «якість» може використовуватися у вигляді критерію педагогічного дослідження; д) вперше, на початку ХХ століття, практично застосував властивості якості соціальних систем Тейлор, започаткувавши таким чином, наукову теорію управління організацією; теорія практичного застосування властивостей якості соціальних систем постійно розвивається; аналіз п’яти історично засвідчених моделей управління якістю встановив: а) універсалізм концептуальних ідей управління якістю; б) правомірність їх поширення та практичного застосування в освітніх системах, а отже, і в управлінні якістю навчання у технічних університетах; в) вітчизняна система вищої професійної освіти істотно відстає у практичному використанні досвіду теорії управління якістю; г) вітчизняні технічні університети не володіють тими методами забезпечення якості, яким послуговуються провідні університети світу; властивості якості, спільні та притаманні всім соціальним системам, мають свої особливості в системі вищої технічної освіти: а) якість вищої технічної освіти – структурована та ієрархічна; принципово важливим для її аналізу є рівень дослідження (факультет, кафедра, лабораторії, викладачі), залежність характеру зовнішнього та внутрішнього середовищ від рівня дослідження; б) субстратна характеристика якості складається з таких компонентів: об’єкти (освітні стандарти, навчальні програми та навчально-методичні матеріали, професійний рівень викладачів, засоби навчання, оформлення матеріалів та документів, атмосфера), суб’єкти (студенти, викладачі, керівники та інші працівники, що беруть участь у навчальній, науковій, методичній та управлінській роботі університету), процеси (навчання, забезпечення студентів навчально-методичними матеріалами, інформаційна підтримка, адміністративна робота факультетів), концепції (політика в освітній установі); в) концептуальна ідея якості вищої технічної освіти полягає в реалізації стратегічних завдань і досягнень прогнозованих результатів оптимальними шляхами, з максимально ефективно, що можливе лише за умови власної відповідальності кожної, причетної до діяльності ВНЗ, особистості; аналіз моделей управління якістю дистанційного навчання та вивчення провідного зарубіжного досвіду продемонстрували, що отримання високих результатів у діяльності провідних університетів світу безпосередньо пов’язане з запровадженням в них системи менеджменту якості. З’ясування педагогічних умов забезпечення якості дистанційного навчання у технічному університеті дозволило встановити, що навчання у технічному університеті має свої особливості, які пов’язані з компетенцією майбутніх фахівців, специфікою опанування природничих та інженерних дисциплін, набуттям необхідних навичок розв’язання конструкторських і проектних завдань; для створення педагогічних технологій дистанційного навчання винятково значущою є розробка теоретичних засад інженерної педагогіки.
Встановлено, що для забезпечення результативності та ефективності дистанційного навчання необхідно створити відповідний педагогічний контекст (використання притаманних ДН власних дидактичних принципів, урахування педагогічних закономірностей, обґрунтування педагогічної доцільності). Організаційні та педагогічні методи вимагають, насамперед, додержання певної послідовності створення дистанційного навчання (життєвого циклу), а найбільшої уваги слід приділяти етапам педагогічного та організаційного планування. Зі створенням стандартів комп’ютерних засобів навчання, проблема технологічного забезпечення ДН відходить на другий план, а найбільшої актуальності набуває саме педагогічний супровід. Вивчення практичних шляхів забезпечення якості дистанційного навчання у технічних університетах засвідчило існування великої кількості різноманітних моделей забезпечення якості ДН: міжнародних, професійних та національних. Проте, у світовій практиці не існує визначеної сукупності універсальних, загальноприйнятих методів забезпечення якості ДН.
Запропоновано власну методику створення дистанційного курсу. Проаналізовано практику дистанційного навчання, етапність його впровадження та функціональне навантаження кожного з його етапів; вивчено наявні методики оцінювання та управління якістю в освітній діяльності дистанційного навчання; визначено існуючі принципи забезпечення якості дистанційного навчання, задокументовані різноманітними міжнародними, національними та професійними моделями та стандартами. Встановлено, що сучасні методи забезпечення якості навчання ґрунтуються на двох провідних принципах: якості результатів, яка забезпечується якістю процесів їх створення; якості результатів, яка досягається через аналіз критеріїв якості та впливів на їх фактори. З’ясовано, що на теренах Європи найрозповсюдженими практиками забезпечення якості є оцінювання, акредитація та аудит; в американських технічних університетах використовується практика бенчмаркінгу. Розв’язання визначених завдань для досягнення мети дисертаційного дослідження, дозволяє говорити про комплексне вивчення науково-методичного забезпечення якості дистанційного навчання у технічному університеті: про створення сукупності адекватних моделей, використання яких дозволить здійснити аналіз якості широкого загалу освітніх систем, а також, цілеспрямовано впливати та покращувати якість дистанційного навчання у технічному університеті. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми забезпечення якості дистанційного навчання у технічному університеті, а позначає майбутні траєкторії вивчення цього питання. Потребують подальшого дослідження такі питання: компенсації негативного впливу комп’ютерних технологій на особистість студента, вирішення проблеми індетифікації особи студента, забезпечення регламентації навчання, формування у студенів культури управління власним часом та навичок планування своїх навчальних зусиль, вирішення проблеми мотивації студентів, забезпечення якісної діяльності викладачів дистанційної форми навчання, вирішення суспільної проблеми сприйняття авторських прав на дистанційні навчальні матеріали (проблема блокування обміну знаннями), створення культури колективної роботи викладачів та розробників дистанційних курсів, формування соціальної відповідальності з боку учасників навчального процесу забезпечення за якість отриманих результатів тощо. |
