Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми розробки науково-методичних аспектів реформування трубопровідного транспорту. Вона узагальнює і розвиває науково-методичні питання реформування відносин власності об’єктів ТПТ та містить пропозиції стосовно вдосконалення їх реформування. Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки. 1. Формування в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки зумовлює необхідність реформування відносин власності, демонополізацію економіки, реформу ціноутворення, перебудову фінансової і кредитно-грошової систем, проведення активної структурної і інвестиційної політики, приведення структури виробництва у відповідність із структурою попиту, прискорення розвитку споживчого сектору, інфраструктури, а також створення сучасної системи соціальної підтримки населення. Зазначені напрями ринкових перетворень повинні взаємоузгоджуватися та взаємодоповнювати один одного, але реформування відносин власності є основним стратегічним елементом, що стосується як базових, так і надбудовних процесів, бо власність є основоположною структуроутворюючою економічною категорією, а структура відносин власності на засоби виробництва характеризує соціально-економічну систему з якісної сторони, оскільки від того, хто стане їх власником залежать і умови розвитку і ефективність використання ресурсів суспільства. 2. В умовах міжнародного розподілу праці, глобалізації економіки і вкрай нерівномірного розміщення природних ресурсів країни світу максимально використовують власні переваги як у наявності ресурсів, так і завдяки своєму географічному розташуванню. Україна повинна використовувати своє георозташування між країнами постачальниками і країнами отримувачами паливно-енергетичних ресурсів як транзитна держава. 3. Більшість об’єктів і устаткування ТПТ України вичерпали свій ресурс, неодноразово підлягали поточному та капітальному ремонтам, фізично та морально застаріли. Все це вимагає вкладення значних коштів для підтримки їх в технічно справному стані, а відсутність достатніх коштів ставить питання про реформування ТПТ, у першу чергу, з позицій власності і господарювання. 4. Реформування ТПТ в західних країнах відбувалось, головним чином, шляхом приватизації. При використанні досвіду приватизації зарубіжних країн необхідно враховувати об’єктивні та суб’єктивні умови, що склалися в Україні. За рубежем приватизація здійснюється в умовах ринкової економіки, що вже склалася, яка в Україні поки що створюється. Крим того, головним завданням приватизації у західних країнах є розвиток і підвищення ефективності, а в Україні - збільшення надходжень у бюджет. Основним методом використання досвіду західних країн має бути впровадження через формалізацію найкращих зразків західних традицій і нормативно-правових актів та можлива їх імплементація в реальне економічне життя країни. 5. Вибір найбільш прийнятного і вигідного для України напряму підвищення ефективності ТПТ є складним і відповідальним завданням, що потребує проведення комплексного багатофакторного аналізу та детальних економічних розрахунків. Аналіз різних шляхів підвищення ефективності діяльності (зокрема, реформування ТПТ за рахунок власних ресурсів; передача у концесію; передача у лізинг; передача в оперативне управління; корпоратизація системи ТПТ; приватизація) показав, що більш привабливим для підвищення ефективності ТПТ України виглядає саме приватизаційний напрям реформування. 6. Приватизація ГТС може мати позитивний вплив як на більшість аспектів роботи галузі, так і на загальноекономічні процеси, рівень енергетичної безпеки, інтеграцію як галузі, так економіки загалом до європейського економічного простору. Негативно позначиться приватизація ТПТ на соціальній сфері: зменшиться можливість за рахунок ТПТ фінансувати пільги та субсидії для населення; передбачається, що приватизація не супроводжуватиметься створенням нових робочих місць, скоріше — звільненням працівників. 7. Аналіз різних варіантів реформування ТПТ України засвідчив вигідним з економічної і політичної точок зору варіант створення консорціуму з Росією і західними партнерами за умов збереження за Україною контрольного пакету акцій. 8. Процесу приватизації будь-якого об'єкту (тим більш ТПТ) має передувати комплекс підготовчих заходів, спрямованих на превентивне вирішення проблем, пов'язаних з переходом підприємства (а тим більше, підгалузі) на ринкові засади діяльності. Це технічна підготовка, вартісна оцінка, створення інвестиційної привабливості тощо. За умов цивілізованої, прозорої підготовленої приватизації негативних соціальних наслідків можна уникнути. 9. Стратегія розвитку вітчизняного трубопровідного комплексу у процесі його реформування повинна базуватися на засадах налагодженого стратегічного управління як нової функції топ-менеджменту. В основі стратегічного управління лежить визначення перспектив розвитку трубопровідної системи на довготривалий період, забезпечення її конкурентоспроможності та необхідних темпів економічного зростання, орієнтація на використання людського потенціалу як найважливішого фактору економічного зростання, спроможного генерувати ідеї і представляти їх у вигляді проектів розвитку комплексу. 10. При виборі шляхів інноваційного розвитку необхідно взяти за основу еталонну стратегію прямого інтегрованого зростання, що реалізується через посилення контролю над структурами, які знаходяться між компанією та кінцевим споживачем, тобто над системами розподілу і продажу. Це вимагає створення вертикально-інтегрованої нафтогазової компанії, організованої за принципом технологічно замкненого ланцюжка: від видобутку вуглеводів до безпосереднього продажу продуктів їхньої переробки споживачам. Результати дослідження дають змогу сформулювати наступні пропозиції і рекомендації:
- враховуючи вкрай низьку завантаженість НПЗ України та наявність значних резервів на ТПТ першочерговим пріоритетом ПЕК України повинні стати пошуки можливостей більш повного завантаження потужностей енергетичного сектору за рахунок нафти і газу з Росії, Казахстану, Узбекистану, Туркменістану, Азербайджану тощо; - приватизацію ТПТ України слід орієнтувати на залучення стратегічних інвесторів шляхом створення консорціумів, інтегруючих постачальників, транзитерів і переробників та одержувачів паливно-енергетичних ресурсів з обов’язковою умовою збереження за Україною контрольного пакету акцій; - “заробляти” нафту і газ в інших країнах шляхом участі в добуванні корисних копалин за рахунок концесій, угод про розподіл продукції, організації робочих бригад, дільниць тощо; - відмовитися від освоєння у себе нерентабельних корисних копалень нафти і газу, а зекономлені ресурси спрямувати на участь у міжнародних проектах; - відмовитися від неефективної політики диверсифікації постачання паливно-енергетичних ресурсів, перейти до політики економічно обгрунтованих рішень; - ініціювати створення консорціуму за участю Казахстану, Росії, України, Польщі, Німеччини та ін. по освоєнню і переробці Прикаспійської нафти; - прийняти участь у будівництві Південно-Європейського нафтопроводу; - приймати участь у будівництві і експлуатації об’єктів ТПТ в Росії, Казахстані, Узбекистані, Туркменістані, активно приймати участь у тендерах на виробництво і постачання енергетичного устаткування, труб тощо. 12. Впровадження в життя зазначених пропозицій буде сприяти впорядкуванню діяльності ТПТ і якісним змінам як у структурі, так і в підвищенні ефективності економіки України. | 