Дисертація спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми – формування механізму інвестування фермерських господарств. У дослідженні узагальнено теоретичні і методичні питання та знайшли подальший розвиток наукові питання щодо активізації залучення інвестицій у фермерські господарства. Дослідження цих питань дозволило сформулювати наступні висновки. 1. Діяльність фермерських господарств та й агропромислового комплексу в цілому залежить від наявності необхідного обсягу інвестиційних ресурсів та раціонального і ефективного їх використання. Сучасне сільське господарство відчуває гостру нестачу інвестицій. Вирішити дану проблему можливо лише спрямувавши їх на найбільш ефективні організаційно-правові форми господарювання. Як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід, серед них слід виділити фермерські господарства. Аналіз розвитку сільського господарства переконливо свідчить, що фермерські господарства характеризуються як достатньо позитивні формування, саме тому вони є однією з найбільш ефективних форм господарювання у багатьох розвинених країнах світу і завдяки цьому мають кращі умови для залучення інвестицій. 2. Аналіз показав, що головними напрямами збільшення інвестицій у фермерські господарства в сучасних умовах є: використання амортизаційних коштів відповідно до їх функціонального призначення; залучення іноземних інвестицій; застосування фінансового лізингу; активізація діяльності приватних інвесторів (зокрема, комерційних банків, інвестиційних фондів); створення кредитних кооперативів та спілок; задіяння іпотечного кредитування тощо. Державі потрібно сприяти розвитку спеціалізованих фінансових установ та використанню фінансового лізингу. 3. Встановлено, що у сучасних умовах господарювання інвестиційне забезпечення фермерських господарств відбувається в основному за рахунок внутрішніх джерел і в меншій мірі – за рахунок зовнішніх. Головним внутрішнім джерелом інвестування є прибуток, а серед зовнішніх – кредити комерційних банків, незначна частка бюджетних асигнувань, коштів позабюджетних фондів та фінансового лізингу. 4. Перебудова кредитних відносин на господарському рівні вимагає нормування оборотних засобів, складання поточних фінансових планів, розширення діяльності банків в агрокредитуванні; формування системи іпотечного кредитування; розвиток фінансового лізингу; зменшення відсоткових ставок по кредитах за рахунок коштів з бюджету; створення кредитних спілок та фермерських кооперативних банків, а також розширення фінансової бази фонду підтримки фермерів. 5. Оцінка потреби фермерських господарств в інвестиційних ресурсах повинно включати прогнозування потреб у технічних засобах для своєчасного оновлення та формування ресурсного забезпечення, визначення оптимальних та раціональних наборів сільськогосподарської техніки для кожної групи господарств на основі проведення комплексного аналізу продуктивності наявного обладнання та ефективності його використання в конкретних умовах. 6. Покриття потреби фермерських господарств в інвестиційних ресурсах зумовлює необхідність комбінування джерел фінансування, зокрема активізації законодавчої та інституціональної державної підтримки, а також часткового фінансування інвестиційних проектів фермерських господарств з державного бюджету через створення Державного фонду кредитної підтримки фермерських господарств. Доведено, що введення даного механізму кредитної підтримки фермерів матиме позитивний результат. 7. Необхідність залучення короткострокового кредиту як надійного джерела формування обігових коштів фермерських господарств вимагає: визначення напрямів поліпшення їх кредитозабезпеченості; удосконалення існуючого механізму кредитування під оборотні засоби; розширення бази кредитування за рахунок надання кредитів під заставу сільгосппродукції; розроблення для комерційних банків системи заохочення кредитування фермерських господарств; вдосконалення існуючої кредитної інфраструктури на селі. 8. Правові та економічні основи інвестиційного забезпечення фермерських господарств потребують негайного удосконалення, особливо в питаннях земельних відносин, кооперації, зміни підходів до земельної реформи з врахуванням при цьому регіональних особливостей. 9. Потрібні заходи державної підтримки щодо організації системи обслуговуючих підприємств (кредитування, постачання, збуту, технічного обслуговування тощо). Без створення державою відповідних сприятливих умов для розвитку АПК зупиниться його розвиток, що може призвести до втрати продовольчої безпеки країни. 10. Вибір найбільш прийнятного і вигідного для фермерських господарств напряму підвищення ефективності інвестування є складним і відповідальним завданням, що потребує комплексного багатофакторного аналізу та детальних економічних розрахунків. Аналіз різних шляхів підвищення ефективності інвестування показав, що пріоритетними напрямами є удосконалення механізмів гарантування кредитів та стимулювання приватного кредитування. 11. Поширення і підвищення ефективності використання інвестиційних ресурсів у фермерських господарствах може бути забезпечено через удосконалення механізмів гарантування кредитів та стимулювання приватного кредитування, а також створення кредитних кооперативів, удосконалення фінансового лізингу, тарифної політики, інфраструктури збуту виробленої продукції та відповідних нормативно-правового вимог. В комплексі ці заходи сприятимуть залученню інвестиційних ресурсів і підвищенню їхньої віддачі. | 